Рішення № 71797362, 19.01.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.01.2018 Справа № 905/2398/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Содовий завод”, м. Слов’янськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Реактив”, м. Слов’янськ

про зобов’язання вчинити певні дії

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - ліквідатор;

від відповідача : ОСОБА_2 - за довіреністю; ОСОБА_3 - керівник; ОСОБА_4 - за довіреністю.

Суть спору: Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Содовий завод”, м.Слов’янськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Реактив”, м. Слов’янськ про спонукання укласти зміни до договору, зобов’язати у зв’язку з прямою вказівкою закону викласти пункт 3.1 договору про оренду цеху ГОК та ХОК від 24.10.1990 та додаткової угоди про зміну договору оренди цеху ГОК та ХОК від 04.06.1999 в наступній редакції: «п. 3.1. Розмір орендної плати складає 96892,00 грн, в тому числі ПДВ – 16147,67 грн. Сума орендної плати автоматично переглядається кожного року при зміні індексу інфляції»; у випадку не внесення відповідачем змін до п. 3.1 договору: визнати договір не укладеним; зобов’язати сторін переукласти договір за всіма істотними умовами, де сторони не привели договірні правовідносини за істотними підставами у відповідності до норм передбачених ЦК України та ГК України, а також у зв’язку з підвищенням цін при цьому істотно змінились обставини з моменту укладання договору.

Підставами для внесення змін до договору оренди згідно до п. 3.6 договору оренди є інфляційні процеси в державі, зміна рівня цін та тарифів. Позивачем на адресу відповідача направлявся лист № 01-23/431 від 31.08.2017 з проектом додаткової угоди від 01.09.2017 до договору оренди та розрахунок орендної плати з урахуванням індексів інфляції, однак відповідач відмовився від його підписання.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.10.2017 порушено провадження по справі № 905/2398/17.

У відповідності до відзиву відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Реактив”, м. Слов’янськ №259 від 02.11.2017 відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивач вже звертався до суду з позовними вимогами про перегляд суми орендної плати за спірним договором в межах справи №16/307пд, по якій винесено рішення, яким в позовних вимогах Відкритому акціонерному товариству “Содовий завод” відмовлено. ОСОБА_3 того, відповідач стверджує, що до позовної заяви позивачем не надано належного розрахунку розміру орендної плати згідно з Методикою розрахунку орендної плати, не визначено оціночну вартість майна, що залишилось в орендному користуванні у відповідача після придбання більшої частини орендованого майна, що надійшло відображення в постанові ВГСУ від 07.07.2011 по справі №16/307пд.

28.11.2017 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що згідно з видатковою накладною №866 від 27.03.2001 та розшифровкою до неї ТОВ “Реактив” придбало частину майна, що є предметом спірного договору оренди. На думку відповідача, приписи чинного законодавства не відносять до обов’язкових істотних умов договору оренди таку умову як: індексація орендної плати. Відповідач наполягає, що об’єкт оренди за спірним договором належить позивачу на праві колективної власності, що підтверджується рішенням Арбітражного суду Донецької області від 27.04.2000 у справі №29/5пд, отже, до спірних орендних правовідносин не можуть бути застосовані положення ст. 284 Господарського кодексу України. Щодо позиції позивача, що договір буде вважатися неукладеним у разі відмови відповідача проіндексувати орендну плату, відповідач зазначає, що згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 10.02.2009 у справі №10/33/08, положення ч.8 ст. 181 ГК України можуть бути застосовані на стадії укладання господарського договору у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Посилання позивача на норми Податкового кодексу України відповідач вважає безпідставними. Також відповідач зазначає, що на момент укладання спірного договору діяли положення Цивільного кодексу Української УРСР 1963 року, якими не встановлювались вимоги щодо нотаріального посвідчення договорів оренди, а правомірність спірного договору, з огляду на узгодженість сторонами всіх суттєвих умов даного виду господарських договорів, визнана Донецьким апеляційним господарським судом в межах справи №16/307пд. Відповідач вважає, що підвищення орендної плати у зв’язку з інфляційними процесами не можуть розглядатися як причина необхідності внесення змін до спірного договору у зв’язку з істотною зміною обставин, оскільки позивач повинен був врахувати тривалий термін оренди та інфляційні процесі, що відбуваються в економіці кожної країни. Зміна орендної плати передбачена п.3.5. спірного договору, на думку відповідача, може переглядатися за згодою сторін, в свою чергу відповідач такої згоди не надавав. Відповідач наполягає, що зроблений позивачем розрахунок орендної плати є безпідставним та незрозумілим. Отже, на думку відповідача, позивачем не доведені підстави внесення змін до договору оренди, а саме: не доведений розмір орендної плати, згідно з Методикою розрахунку орендної плати, не визначена оціночна вартість майна, що залишилось в орендованому користуванні, для визначення орендованої плати за договором, також не доведені підстави змін до спірного договору.

Через канцелярію суду від позивача надійшли 07.11.2017 заява №01-23/512 від 07.11.2017, 13.11.2017 заява №01-23/525 від 10.11.2017, 28.11.2017 доповнення до заяви ліквідатора №01-23/546 від 27.11.2017, 07.12.2017 заява на відзив №01-23/556 від 04.12.2017, 19.12.2017 заява на відзив №01-23/600 від 18.12.2017, в яких позивач викладав додаткові пояснення по суті спору та наполягав на задоволенні позовних вимог про спонукання відповідача укласти додаткову угоду до договору оренди про внесення змін до п. 3.1 договору оренди.

В заяві №01-23/18 від 12.01.2018, яка надійшла до суду 15.01.2018, позивачем надано пояснення стосовно розрахунку розміру орендної плати.

В позовній заяві позивача містяться альтернативні позовні вимоги, а саме про спонукання відповідача укласти зміни до договору, а у випадку не внесення відповідачем змін: визнати договір неукладеним та зобов’язати сторін переукласти договір. При цьому судовий збір позивачем оплачений в розмірі 1600,00грн, тобто як за одну вимогу немайнового характеру. Оскільки Господарський процесуальний кодекс України не передбачає право позивача на подачу позову, в якому містяться альтернативні позовні вимоги, суд зобов’язав позивача визначитись з позовними вимогами до відповідача, що відповідає приписам п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення». Враховуючи заяву позивача №01-23/252 від 10.11.2017, в якій позивач зазначив, що просить розглядати вимогу, викладену в п. 1 позовної заяви, суд розглядає вимогу про спонукання укласти зміни до договору, зобов’язати у зв’язку з прямою вказівкою закону викласти пункт 3.1 договору про оренду цеху ГОК та ХОК від 24.10.1990 та додаткової угоди про зміну договору оренди цеху ГОК та ХОК від 04.06.1999 в наступній редакції: «п. 3.1. Розмір орендної плати складає 96892,00 грн, в тому числі ПДВ – 16147,67 грн. Сума орендної плати автоматично переглядається кожного року при зміні індексу інфляції».

В судових засіданнях позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, відповідач проти задоволення позову заперечував.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи продовжувався на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 07.11.2017 розгляд справи по суті розпочато.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни, зокрема, до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності 15.12.2017.

Згідно п.9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою від 19.12.2017 справу суд ухвалив розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

24.10.1990 між Слов’янським виробничим об’єднанням „Хімпром” (правонаступником якого є позивач, Відкрите акціонерне товариство “Содовий завод”, м.Слов’янськ, орендодавець) та Кооперативом „Реактив” (правонаступником якого є відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Реактив”, м. Слов’янськ, орендар) був укладений договір оренди (договір оренди), згідно умов якого (в редакції угоди від 04.06.1999 до договору оренди) орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування та володіння цех ГОК та ХОК, що входять в цех будівлі, споруди, обладнання, механізми, матеріали та інше. Перелік відображений в додатку № 1 договору. Орендований об’єкт розташований за адресою: м.Слов’янськ, вул.Чубаря, 91.

Факт передачі майна в оренду підтверджується актами приймання-передачі, та не заперечується сторонами.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди (в редакції угоди від 04.06.1999 до договору оренди), визначено, що розмір щомісячної орендної плати становить 12140,00грн., в тому числі ПДВ 2023,00грн. щомісячно.

Згідно змін до договору оренди від 24.10.1990 та додаткової угоди від 04.06.1999 п.3.1 договору оренди викладений в наступній редакції: «Розмір орендної плати складає 10992,00грн, в тому числі ПДВ 1832,00грн., додаткова угода вступає в силу з 01.04.2001».

У відповідності п. 3.6. договору оренди (в редакції угоди від 04.06.1999 до договору оренди), розмір орендної плати може бути переглянутий на вимогу орендодавця при зміні цін, тарифів, інфляційних процесів та в інших випадках, передбачених діючим законодавством України.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.2 договору оренди (в редакції угоди від 04.06.1999 до договору оренди) строк дії договору оренди визначений до 24.10.2010. Якщо жодна із сторін в строк за два місяці до спливу строку договору не заявить про намір його розірвати, цей договір автоматично пролонгується на той же строк.

Згідно внесених змін до договору, які є його невід’ємною частиною, пункт 7.1. викладений в наступній редакції: „Строк дії оренди до 24.10.2025”.

Рішенням Фонду державного майна України від 20.12.1995 згідно з Указом Президента України від 26.11.1994 №699/94 "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" перетворено державне підприємство слов'янське виробниче об'єднання "Хімпром" у Відкрите акціонерне товариство "Содовий завод".

Згідно статуту Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", зареєстрованого Виконкомом Слов'янської міської ради народних депутатів протокол №2/85-р від 29.12.1995 та затвердженого головою Фонду державного майна України від 30.12.1995 засновником позивача є держава в особі Фонду Державного майна України, товариство є правонаступником державного підприємства Слов'янського виробничого об'єднання "Хімпром". Товариство є власником майна, переданого йому засновником у власність, іншого майна, набутого на підставах не заборонених чинним законодавством.

Рішенням арбітражного суду Донецької області від 27.04.2000 у справі № 29/5пд відмовлено у позовній вимозі ВАТ "Содовий завод" до ЗАТ "Реактив" про розірвання договору оренди цеху ГОК та ХОК від 24.10.1990, мотивувальною частиною якого є, зокрема, висновок суду про відповідність договору оренди законодавству, що діяло на час укладення договору.

Арбітражним судом Донецької області ухвалою від 03.01.2001 порушено справу №5/174б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод". Господарським судом Донецької області постановою від 04.09.2003 відповідача визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура. Згідно листа Господарського суду Донецької області від 30.03.2016 провадження по справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" та повноваження ліквідатора-арбітражного керуючого ОСОБА_1 не припинені.

Згідно листів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 15.09.2011 № 11-05-09259, від 17.12.2013 №17-05-16285, від 08.06.2016 №17-11-03116 до сфери управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області належить ВАТ «Содовий завод» зі стовідсотковим державним пакетом акцій у статутному капіталі.

05.12.2012 рішенням Виконавчого комітету Слов'янської міської ради надано майновому комплексу цеху ГОК і ХОК, переданому у власність позивачу на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України №395 від 31.03.2003 згідно переліку нерухомого майна: 445. будівля складу ГСМ; 447. будівля механічної майстерні з кузнею; 451. будівля головного корпусу; 452. асфальтові шляхи; 454. будівля головного корпусу; 455. будівля складу готової продукції; 456. будівля відділення ізвести. , обжиг печей; 458. будівля перевантажувальної станції і нахильної галереї; 459. будівля адміністративного корпусу; 460. будівля відділення грохочення та обжиг крейдяної фракції; 461. будівля медпункту та прохідної; 464. галерея з бункерами скипових підйомників; 465. приймальний 2-х бункерного пристрою; 467. будівля насосної станції технічно оборотної води; 468. склад вапняний бункерний; 469. градирня оборотного водопостачання; 470. шляхи автомобільні та площадки; 471. градирня оборотного водопостачання, наступну поштову адресу: вул. Паризької Комуни, 29, м.Слов'янськ.

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В Постанові Вищого господарського суду України від 07.07.2011 у справі № 16/307пд за позовом Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реактив" про визнання змісту договору від 24 жовтня 1990 р. таким, що не відповідає вимогам закону; зміну п.3.1. договору; визнання дійсними додаткових угод та зобов’язання їх підписати та оформити, встановлено, що 19.03.2001 майно ВАТ "Содовий завод", в тому числі й майно, що є предметом договору оренди, укладеного з ТОВ "Реактив", виставлене на продаж. Згідно з видатковою накладною № 866 від 27.03.2001 та розшифровкою до неї, Товариство з обмеженою відповідальністю "Реактив" придбало частину майна, що є предметом договору оренди. На підтвердження права власності на придбане майно відповідачем до матеріалів справи надані витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно (№ 1339144, № 1339128, № 1339164). За договором оренди, згідно з переліком основних фондів, що є додатком № 1 до договору оренди, відповідачеві у тимчасове користування передане майно загальною кількістю 415 одиниць. Однак, станом на час розгляду спору по суті за даними позивача, після реалізації майна, в користуванні у відповідача залишилось майно в кількості 25 одиниць.

Орендодавцем надіслано орендареві лист № 01-23/431 від 31.08.2017 з пропозицією внести зміни до договору оренди в частині визначення розміру орендної плати та викласти п.3.1 договору в новій редакції: розмір орендної плати складає 96892,00 грн., в тому числі ПДВ – 16147,67 грн. Сума орендної плати автоматично переглядається кожного року при зміні індексу інфляції. До листа додана додаткова угода від 01.09.2017 та розрахунок орендної плати шляхом коригування орендної плати в розмірі 12140,00грн. на індекс інфляції в 2000-2017 роках.

У відповідності до листа №242 від 26.09.2017 відповідач відмовився від підписання додаткової угоди від 01.09.2017, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою до відповідача укласти зміни до договору оренди та викласти пункт 3.1 договору оренди в наступній редакції: «п. 3.1. Розмір орендної плати складає 96892,00 грн., в тому числі ПДВ – 16147,67грн. Сума орендної плати автоматично переглядається кожного року при зміні індексу інфляції».

Регулювання відносин, що виникають у зв’язку із орендою майна здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу УРСР (який діяв станом на час укладання договору та внесення змін до нього) за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1-4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У відповідності до ст. 188 Господарського кодексу України позивач направив на адресу відповідача лист від 31.08.2017 №01-23/431 про зміну договору оренди з проектом додаткової угоди від 01.09.2017 щодо зміни розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції. З даною пропозицією відповідач не погодився, що зазначено в листі від 26.09.2017 №242 з тих підстав, що у відповідності до Постанов Донецького апеляційного господарського суду від 18.05.2011 та Вищого господарського суду України від 07.07.2011 по справі 16/307пд у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства “Содовий завод”, м.Слов’янськ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Реактив”, м.Слов’янськ про зміну умов договору оренди було відмовлено.

Таким чином, позивачем дотриманий порядок зміни договору оренди, передбачений статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни договору після укладення договору допускається на умовах, встановлених договором.

Отже, за змістом наведених норм, зміна господарського договору може бути вчинена як за згодою сторін, так і за рішенням суду на вимогу однієї із сторін в інших випадках, встановлених договором.

У відповідності до п. 3.6. договору оренди (в редакції угоди від 04.06.1999 до договору оренди), розмір орендної плати може бути переглянутий на вимогу орендодавця при зміні цін, тарифів, інфляційних процесів та в інших випадках, передбачених діючим законодавством України.

З урахуванням вищезазначеного, позивач має право на звернення до відповідача з вимогою про внесення змін до договору оренди щодо розміру орендної плати при зміні цін, тарифів, інфляційних процесів та в інших випадках, передбачених діючим законодавством України, оскільки таке право закріплено в п. 3.6. вищезазначеного договору.

Інфляційні процеси в державі, зростання цін, тарифів з 2001 року є загальновідомими обставинами та не потребують доказуванню відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач здійснив розрахунок орендної плати шляхом коригування на індекс інфляції суми орендної плати в розмірі 12140,00грн., яка встановлена згідно додаткової угоди від 04.06.1999 до договору оренди на індекси інфляції за період з 2000 року по липень 2017 року, однак згідно змін до договору оренди від 24.10.1990 та додаткової угоди від 04.06.1999 п.3.1 договору оренди викладений в наступній редакції: «Розмір орендної плати складає 10992,00грн., в тому числі ПДВ 1832,00грн., додаткова угода вступає в силу з 01.04.2001», отже коригування на індекс інфляції суми орендної плати в розмірі 12140,00грн. є неправомірним.

В Постанові Вищого господарського суду України від 07.07.2011 у справі №16/307пд встановлені факти, що мають преюдиційне значення при вирішенні цього господарського спору, а саме, що в березні 2001 року після реалізації частини орендованого майна, в користуванні у відповідача залишилось майно в кількості 25 одиниць.

Сторони внесли зміни до договору оренди від 24.10.1990 та додаткової угоди від 04.06.1999 в п.3.1 договору оренди, та виклали його в наступній редакції: «Розмір орендної плати складає 10992,00грн, в тому числі ПДВ 1832,00грн., додаткова угода вступає в силу з 01.04.2001». Отже, після реалізації частини орендованого майна в березні 2001 року сторони домовились, що орендна плата складає 10992,00грн., доказів того що після 01.04.2001 розмір орендної плати змінювався суду не надано.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Отже, показники індексу інфляції є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу.

Згідно щомісячних повідомлень Державної служби статистики України індекс інфляції за період з травня 2001 року по липень 2017 року становить 6,0389162158, що також підтверджується програмою інформаційно-пошукової системи „Законодавство”. Індекс інфляції за 2001 рік: травень 100,4, червень 100,6, липень 98,3, серпень 99,8, вересень 100,4, жовтень 100,2, листопад 100,5, грудень 101,6; за 2002 рік: січень 101,0, лютий 98,6, березень 99,3, квітень 101,4, травень 99,7, червень 98,2, липень 98,5, серпень 99,8, вересень 100,2, жовтень 100,7, листопад 100,7, грудень 101,4; за 2003 рік: січень 101,5, лютий 101,1, березень 101,1, квітень 100,7, травень 100,0, червень 100,1, липень 99,9, серпень 98,3, вересень 100,6, жовтень 101,3, листопад 101,9, грудень 101,5; за 2004 рік: січень 101,4, лютий 100,4, березень 100,4, квітень 100,7, травень 100,7, червень 100,7, липень 100,0, серпень 99,9, вересень 101,3, жовтень 102,2, листопад 101,6, грудень 102,4; за 2005 рік: січень 101,7, лютий 101,0, березень 101,6, квітень 100,7, травень 100,6, червень 100,6, липень 100,3, серпень 100,0, вересень 100,4. жовтень 100,9, листопад 101,2, грудень 100,9; за рік 2006: січень 101,2, лютий 101,8, березень 99,7, квітень 99,6, травень 100,5, червень 100,1, липень 100,9, серпень 100,0, вересень 102,0, жовтень 102,6, листопад 101,8, грудень 100,9; за 2007 рік: січень 100,5, лютий 100,6, березень 100,2, квітень 100,0, травень 100,6, червень 102,2, липень 101,4, серпень 100,6, вересень 102,2, жовтень 102,9, листопад 102,2, грудень 102,1, за рік 2008: січень 102,9, лютий 102,7, березень 103,8, квітень 103,1, травень 101,3, червень 100,8, липень 99,5, серпень 99,9, вересень 101,1. жовтень 101,7, листопад 101,5, грудень 102,1; за 2009 рік: січень 102,9, лютий 101,5, березень 101,4, квітень 100,9, травень 100,5, червень 101,1, липень 99,9, серпень 99,8, вересень 100,8, жовтень 100,9, листопад 101,1, грудень 100,9; за 2010 рік: січень 101,8, лютий 101,9, березень 100,9, квітень 99,7, травень 99,4, червень 99,6, липень 99,8, серпень 101,2, вересень 102,9, жовтень 100,5, листопад 100,3, грудень 100,8; за 2011 рік: січень 101,0, лютий 100,9, березень 101,4, квітень 101,3, травень 100,8, червень 100,4, липень 98,7, серпень 99,6, вересень 100,1, жовтень 100,0, листопад 100,1, грудень 100,2; за 2012 рік: січень 100,2, лютий 100,2, березень 100,3, квітень 100,0, травень 99,7, червень 99,7, липень 99,8, серпень 99,7, вересень 100,1, жовтень 100,0, листопад 99,9, грудень 100,2; за 2013 рік: січень 100,2, лютий 99,9, березень 100,0, квітень 100,0, травень 100,1, червень 100,0, липень 99,9, серпень 99,3, вересень 100,0, жовтень 100,4, листопад 100,2, грудень 100,5; за 2014 рік: січень 100,2, лютий 100,6, березень 102,2, квітень 103,3, травень 103,8, червень 101,0, липень 100,4, серпень 100,8, вересень 102,9, жовтень 102,4, листопад 101,9, грудень 103,0; за 2015 рік: січень 103,1, лютий 105,3, березень 110,8, квітень 114,0, травень 102,2, червень 100,4, липень 99,0, серпень 99,2, вересень 102,3, жовтень 98,7, листопад 102,0, грудень 100,7; за 2016 рік: січень 100,9; лютий 99,6, березень 101,0, квітень 103,5, травень 100,1, червень 99,8, липень 99,9, серпень 99,7, вересень 101,8, жовтень 102,8, листопад 101,8, грудень 100,9; за 2017 рік: січень 101,1, лютий 101,0, березень 101,8, квітень 100,9, травень 101,3, червень 101,6, липень 100,2. Індекс інфляції за даний період: 6,0389162158

Отже, розмір орендної плати з урахуванням індексу інфляції на дату здійсненного позивачем розрахунку складає 66379,77 грн. (10992,00грн. (розмір орендної плати станом на 01.04.2001) х 6,0389162158 (індекс інфляції за період з травня 2001 року по липень 2017 року = 66379,77 грн.).

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Глава 58 Цивільного кодексу України не передбачає таких обов’язкових істотних умов договору оренди нерухомого майна, як індексація орендної плати.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони в договорі оренди не передбачили автоматичної індексації орендної плати, при цьому спірний договір та додатки до нього були підписані до набрання чинності Господарським кодексом України.

Суд вважає, що ст. 284 Господарського кодексу України встановлює істотні умови договору оренди, однак означена норма не є підставою для внесення змін до договору оренди у випадку заперечень однієї з сторін договору щодо обов’язкового автоматичного щорічного перегляду орендної плати при зміні індексу інфляції, отже позивачем неправомірно в п. 3.1 проекту додаткової угоди від 01.09.2017 до договору оренди внесено, що сума орендної плати автоматично переглядається кожного року при зміні індексу інфляції.

При цьому суд зазначає, що згідно до п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до п. 9 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов’язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме суд зобов’язує Товариство з обмеженою відповідальністю “Реактив”, м. Слов’янськ укласти зміни до п. 3.1. договору про оренду цеху ГОК та ХОК від 24.10.1990 згідно проекту додаткової угоди від 01.09.2017 в наступній редакції: «п. 3.1 Розмір орендної плати складає 66379,77 грн., в тому числі ПДВ – 11063,30грн. щомісячно».

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги на підставі наступного.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.05.2011 у справі №16/307пд, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2011 відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог про внесення змін до п. 3.1 договору оренди оскільки позивачем не було надано належних доказів направлення відповідачу пропозиції про внесення змін до договору оренди, однак в рамках цієї справи позивач довів факт дотримання порядку зміни договору оренди, передбачений статтею 188 Господарського кодексу України.

Відсутність оцінки майна, що залишилось в оренді у відповідача, не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до умов договору оренди зміна розміру орендної плати за вимогою позивача залежить від інфляційних процесів, а не від вартості орендованого майна.

У відповідності до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 (зі змінами) методику розроблено з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці)* та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства, організації, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань, органами, підрозділами, закладами та установами Держспецзв'язку, рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а також майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації). Відкрите акціонерне товариство “Содовий завод” не є державним підприємством в розумінні ст.ст. 73, 74 Господарського кодексу України, а майно передане йому засновником є його власністю, при цьому державі належать корпоративні права позивача, що включають правомочність на участь в управлінні, отримання прибутку (дивідентів), а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Доказів того, що майно, яке знаходиться на теперішній час в оренді згідно договору оренди не ввійшло до статутного фонду позивача суду не надано. Таким чином, суд дійшов висновку, що до даних правовідносин не застосовується Методика розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 (зі змінами).

Важкий фінансовий стан відповідача не може спростовувати вищевикладені висновки суду, крім того позивач постановою господарського суду Донецької області у справі №5/174б від 04.09.2003 визнаний банкрутом, що свідчить про його фінансову неспроможність.

Судовий збір у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладається на обидві сторони, оскільки судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Содовий завод”, м.Слов’янськ, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Реактив”, м.Слов’янськ задовольнити частково.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Реактив”, м.Слов’янськ (84112, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Торська, б. 39А, код ЄДРПОУ 14291840) укласти з Відкритим акціонерним товариством “Содовий завод”, м.Слов’янськ (84112, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Чубаря, 91, код ЄДРПОУ 00204895) зміни до договору про оренду цеху ГОК та ХОК від 24.10.1990 (із змінами) згідно проекту додаткової угоди від 01.09.2017, виклавши п. 3.1 у наступній редакції: «п. 3.1 Розмір орендної плати складає 66379,77 грн., в тому числі ПДВ – 11063,30 грн. щомісячно».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Реактив”, м.Слов’янськ (84112, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Торська, б. 39А, код ЄДРПОУ 14291840) на користь Відкритого акціонерного товариства “Содовий завод”, м.Слов’янськ (84112, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Чубаря, 91, код ЄДРПОУ 00204895) судовий збір в розмірі 800,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 19.01.2018 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 23.01.2018.

Суддя Г.Є. Курило