Рішення № 71797160, 25.01.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.01.2018 Справа № 905/2760/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при помічнику судді Клименко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (Ідентифікаційний код 00032129, адреса: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г) в особі філії – Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» (Ідентифікаційний код 09334702, адреса: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сіверська (ОСОБА_1), буд. 54)

до відповідача: Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (Ідентифікаційний код 34898944, адреса: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, буд. 39/3)

про: стягнення 65 446,59 грн.

за участю представників сторін

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 1035 від 19.07.2013 в сумі 65 446,59 грн. (шістдесят п’ять тисяч чотириста сорок шість гривень 59 коп.)

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх грошових зобов’язань за договором оренди нежитлового приміщення № 1035 від 19.07.2013, внаслідок чого за ним рахується заборгованість з оплати орендної плати за період з січня по листопад 2014 року у загальному розмірі 65 446,59 грн., з яких: 63 540,38 грн. – основний борг, 1906,21 грн. – 3 % річних, нараховані з 01.01.2014 по 01.12.2014; звернення до відповідача з претензією результату не дали, тому позивач, посилаючись на положення статей 526, 530, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України, просить вказану заборгованість стягнути з відповідача у судовому порядку.

На підтвердження позовних вимог надано суду: договір оренди нежитлового приміщення № 1035 від 19.07.2013 з додатками та додатковими угодами, банківські виписки про рух коштів, розрахунок боргу, листування № 21-21/73/498 від 31.01.2017, № 21-21/195/2110 від 03.04.2017, проект акту звірки станом на 01.12.2015, претензію від 15.06.2017 № 104.30-13/398/3712, лист-відповідь на претензію від 06.07.2017 № 10.3-16/172

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що у зв’язку з проведенням антитерористичної операції у місті Донецьку, на виконання Указу Президента України № 875/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», наказу Міністерства юстиції України № 247/7 від 25.11.2014 «Про переміщення органів та установ юстиції Донецької області» Головне управління юстиції у Донецькій області було переміщено з міста Донецьк до міста Краматорськ Донецької області. Всі первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, документи управління фінансового та матеріальне-технічного забезпечення та загальної номенклатури були залишені в захопленому приміщенні у місті Донецьку, і здійснити заходи з вивезення будь-якої документації є неможливим. За твердженням відповідача, за даними бухгалтерського обліку Головного територіального управління юстиції у Донецькій області заборгованість за спірним договором не обліковується (відсутня). Вважає, що надані позивачем виписки по рахунку боржника не є належними та допустимими доказами по справі, оскільки така виписка створена за даними самого позивача і не підтверджена документами від незалежних фінансових установ.

Крім того, відповідач вказує на пропуск позивачем строку позовної давності, тому вважає, що позовні вимоги щодо стягнення орендної плати за період до жовтня 2014 року включно задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 17.01.2018 по справі № 905/2760/17 за клопотанням позивача призначено розгляд справи у спрощеному провадженні.

В судове засідання, що відбулось 25.01.2018, сторони своїх представників не направили.

Враховуючи, що явка сторін в судове засідання обов’язковою визнана не була, про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомлені у встановленому порядку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними документами без присутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та пояснення, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії – Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк», як орендодавцем, та Головним управлінням юстиції у Донецькій області, як орендарем, укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1035 від 19.07.2013 (а.с.8)

Предметом договору є строкове платне користування частиною приміщення, площею 151 кв.м., розташованого за адресою: 83053, м. Донецьк, вул. Гур’євська, 1а, що належить орендодавцю на праві власності. Оціночна вартість об’єкта оренди на дату укладення договору склала 616 004,50 грн. (шістсот шістнадцять тисяч чотири гривні 50 коп.) з урахуванням індексації.

Мета оренди: розміщення відділу Реєстрації актів громадського стану Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку.

Приміщення передається в орендне користування строком на 2 роки 11 місяців з дати підписання акту приймання-передачі, але не більше ніж на строк дії договору (п.2.1 договору).

За умовами розділу 3 цього договору, передача приміщення в оренду та повернення його з оренди здійснюється на підставі підписаного сторонами відповідного акту приймання-передачі приміщення. Обов’язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору.

Орендна плата складається з суми, сплачуваної за об’єкт оренди, яка визначається відповідно до оцінюваної вартості майна і становить 3 076,93 грн. (три тисячі сімдесят шість гривень 93 коп.) з ПДВ з урахуванням щомісячного індексу інфляції, та суми, сплачуваної за користування земельною ділянкою, яка становить 2 423,93 грн. (дві тисячі чотириста двадцять три гривні 93 коп.) з ПДВ. Загальна сума орендної плати становить 5 500,86 грн. (п’ять тисяч п’ятсот гривень 86 коп.) з ПДВ з урахуванням щомісячного індексу інфляції (п.4.1 договору).

Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця наступного за завітним на підставі рахунку та акту (п.4.6 договору).

У випадку порушення своїх зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Порушенням зобов’язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (п.10.1 договору).

У пунктах 4.5, 12.1, 12.5 договору сторони визначили, що орендна плата не сплачується орендарем, якщо з незалежних від нього обставин він не використовував приміщення. Сторони звільняються від відповідальності за повне чи часткове невиконання будь-якого з положень цього договору, якщо невиконання відбулось внаслідок причин, які знаходяться поза сферою контролю сторони, яка не виконала зобов’язання. Такі причини включають стихійні лиха, екстремальні погодні умови, пожежі, війни, страйки, воєнні дії, масові безладдя, прийняття відповідних актів органами державної влади, але не обмежуються ними (надалі – форс-мажор). Факти існування та тривалості форс-мажорних обставин підтверджуються документами компетентних органів, що уповноважені посвідчувати форс-мажорні обставини відповідно до чинного законодавства.

У пункті 13.1 договору сторони встановили строк його дії – на 2 роки 11 місяців з моменту підписання і до 05.03.2016 включно. Згідно з частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що всі умови цього договору розповсюджують свою дію на відносини, які виникли між сторонами з 05.04.2013.

Матеріали справи свідчать, що позивач, як орендодавець, передав відповідачу, як орендарю, у строкове платне користування частину приміщення, площею 151 кв.м., розташовану за адресою: 83053, м. Донецьк, вул. Гур’євська, 1а, за відповідним актом приймання-передачі від 05.04.2013 (а.с.11 зворотній бік). Стан приміщення – добрий.

Договір № 1035 від 19.07.2013 з додатками та додатковими угодами, а також акт приймання-передачі від 05.04.2013 підписані обома сторонами без зауважень.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу приписів ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містить і ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

В ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлене договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За твердженням позивача, що не спростовано відповідачем належними доказами, сплата орендної плати Головним управлінням юстиції у Донецькій області, як орендарем, відбувалась по грудень 2013 року включно, а з січня по листопад 2014 року і по теперішній час орендна плата відповідачем не сплачувалась; приміщення за актом приймання-передачі позивачу не поверталось.

Відповідно до розрахунку позивача (а.с.14), заборгованість відповідача за договором оренди станом на 01.12.2017 склала 63 540,38 грн. (шістдесят три тисячі п’ятсот сорок гривень 38 коп.), у тому числі: за січень 2014 – 5516,24 грн., за лютий 2014 – 5522,42 грн., за березень 2014 – 5541,01 грн., за квітень 2014 – 5609,58 грн., за травень 2014 – 5714,71 грн., за червень 2014 – 5839,76 грн., за липень 2014 – 5873,92 грн., за серпень 2014 – 5887,72 грн., за вересень 2014 – 5915,43 грн., за жовтень 2014 – 6016,68 грн., за листопад – 6102,91 грн.

Суд враховує умови пунктів 4.1 та 4.6 договору оренди нежитлового приміщення № 1035 від 19.07.2013, положення ч.2 ст.762 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.285 Господарського кодексу України, а також те, що збільшення орендної плати на індекс інфляціє є договірним грошовим зобов'язанням, яке орендар зобов'язаний сплатити, але таке зобов'язання не змінює зміст правової природи інфляційної складової. В силу приписів ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п. 2 Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 року № 519). Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (мала місце дефляція). Поняття дефляції наведене в «Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін», затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 року № 519, та у «Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін», затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 року № 265, згідно яких дефляція - це зниження загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу. При цьому, за змістом зазначених нормативно-правових актів виключення з переліку одного чи декількох показників (індексів) з тих підстав, що вони свідчать про дефляцію протягом певного періоду (періодів), не передбачається, оскільки штучне втручання в процес формування рівня інфляції призведе до того, що на певний момент часу цей рівень не буде відповідати дійсному. Таким чином, розмір орендної плати з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми загального розміру орендної плати (п. 4.1 Договору), що існувала на останній день місяця, в якому такий платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості з орендної плати, розмір якого пред’явлений до стягнення з відповідача, а також наявні в матеріалах справи банківські виписки про рух коштів боржника (а.с.15-16), суд вважає такий розрахунок арифметично вірним, а вимоги обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи. Відповідачем протилежного не доведено.

Щодо заяви відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності за позовними вимогами суд зазначає наступне.

Згідно з ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Частиною 4 ст.267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Судом встановлено, що у п.4.6 договору № 1035 від 19.07.2013 сторони погодили, що орендна плата повинна бути сплачена орендарем орендодавцю щомісяця, не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним; позивачем визначено виникнення боргу у період з січня по листопад 2014 року; тому орендна плата за січень 2014 року мала бути сплачена відповідачем до 20.02.2014, орендна плата за лютий 2014 року – до 20.03.2014, за березень 2014 року – до 20.04.2014, за квітень 2014 року – до 20.05.2014, за травень 2014 року – до 20.06.2014, за червень 2014 – до 20.07.2014, за липень 2014 – до 20.08.2014., за серпень 2014 – до 20.09.2014, за вересень 2014 – до 20.10.2014., за жовтень 2014 – до 20.11.2014, за листопад – до 20.12.2014, а трирічний строк позовної давності відповідно рахується з 21 числа кожного наступного місяця. Зважаючи на те, що позовна заява по даній справі подана до суду 20.11.2017 (згідно відбитку штемпеля поштового органу зв’язку на конверті, а.с.30), позивачем пропущено строк позовної давності по вимозі про стягнення орендної плати за період з січня по вересень 2014 року включно, а орендна плата за жовтень 2014 року в сумі 6016,68 грн. підлягає стягненню з відповідача, так як дана позовна вимога подана в останній день строку позовної давності, який по цій вимозі не є пропущеним.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем розраховано та пред’явлено до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 1906,21 грн. (одна тисяча дев’ятсот шість гривень 21 коп.), нараховані з 01.01.2014 по 01.12.2014, у тому числі: за січень 2014 – 165,49 грн., за лютий 2014 – 165,67 грн., за березень 2014 – 166,23 грн., за квітень 2014 – 168,29 грн., за травень 2014 – 171,44 грн., за червень 2014 – 175,19 грн., за липень 2014 – 176,22 грн., за серпень 2014 – 176,63 грн., за вересень 2014 – 177,46 грн., за жовтень 2014 – 180,50 грн., за листопад – 183,09 грн.

Перевіривши наданий розрахунок 3% річних, суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним.

Враховуючи, що вимога про стягнення 3 % річних є похідною від вимоги про стягнення основного боргу з орендної плати, тому в силу пропуску позивачем строку позовної давності по основному боргу, обґрунтованими є лише нараховані 3 % річних за жовтень 2014 року в розмірі 180,50 грн. та за листопад – 183,09 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що надані позивачем виписки по рахунку боржника не є належними та допустимими доказами по справі, оскільки відповідно до приписів ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Згідно з п. 336 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2012 N 578/5 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2012 р. за N 571/20884, первинними документами і додатками до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах визначено як касові, банківські документи, ордери, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, корінці квитанцій, банківських чекових книжок, наряди на роботу, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, авансові звіти тощо. Крім того, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надано документального підтвердження наявності між сторонами будь-якої домовленості про підтвердження створюваних позивачем виписок про рух коштів незалежними фінансовими установами. Також, умовами договору, погодженими сторонами, визначено склад, розмір орендної плати і строк її внесення на рахунок орендодавця. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів внесення такої орендної плати у порядку і строки, встановлені договором № 1035 від 19.07.2013. Отже, відповідачем не спростовано наявності заборгованості з орендної плати у пред’явленому до стягнення розмірі.

Щодо доводів відповідача про неможливість використання з листопада 2014 року об’єкту оренди, який знаходиться на неконтрольованій органами державної влади України території внаслідок проведення антитерористичної операції, що є підставою для звільнення відповідача від сплати орендної плати на підставі п.4.5 договору, суд зазначає наступне.

Факт проведення на території міста Донецька активних бойових дій, що супроводжується численними руйнуваннями, загибеллю та пораненням людей, порушенням звичайного порядку життєдіяльності та здійснення господарської діяльності є загальновідомим та таким, що не підлягає доказуванню в силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Проведення антитерористичної операції в межах території Донецької та Луганської областей, зокрема, у місті Донецьку, також підтверджується Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13.04.2014, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України № 405/2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII, який набрав чинності 15 жовтня 2014 року.

Як визначено п. 1 ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції – це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Судом встановлено, що спірне орендоване приміщення знаходиться у місті Донецьку, і на відповідній території проводиться антитерористична операція.

Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Цивільного кодексу України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У пункті 4.5 договору № 1035 від 19.07.2013 сторони визначили, що орендна плата не сплачується орендарем, якщо з незалежних від нього обставин він не використовував приміщення.

За змістом статей 6, 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на період проведення антитерористичної операції суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнено від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а також скасовано для цих суб'єктів орендну плату за користування державним і комунальним майном.

Зазначеними нормами для суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, скасовано орендну плату за користування виключно державним та комунальним майном, отже для застосування цієї норми права необхідно враховувати характер спірних правовідносин сторін та їх правове регулювання.

Згідно з ч. 1 ст. 337 Господарського кодексу України державним є банк, створений за рішенням Кабінету Міністрів України на основі державної власності. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність» № 2121-III від 07.12.2000 року державний банк - це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі.

Відповідно до п. 1 Статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2003 року № 261 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 березня 2017 року № 122) ПАТ «Державний ощадний банк України» є державним банком.

А, відтак і майно, яке належить державному банку, є державним (ч. 1 ст. 321 ЦК України, ч. 1 ст. 141 ГК України), тому, на переконання суду, на нього розповсюджується положення ст. 7 Закону № 1669-VII щодо скасування обов'язку сплати орендної плати за користування таким майном, що розташоване у населеному пункті, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Оскільки обставини щодо періоду проведення антитерористичної операції в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, прямо визначені законом України, розпорядженням Кабінету Міністрів України та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, і звільнення відповідача від обов'язку сплачувати орендну плату за користування державним майном передбачено законом, згідно з вимогами ч. 4 ст. 14, ч. 6 ст. 762 ЦК України такі обставини у сукупності є достатніми для висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у справі.

Норма статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яка передбачає необхідність отримання сертифікату Торгово-промислової палати України для підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажору), в цьому випадку не застосовується, оскільки відповідач звільняється від виконання обов'язку сплачувати орендну плату в силу прямої вказівки закону.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини та норми чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати, пов’язані з розглядом цієї справи, покладаються на позивача згідно положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 73 - 80, 129, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 1035 від 19.07.2013 в сумі 65 446,59 грн. (шістдесят п’ять тисяч чотириста сорок шість гривень 59 коп.)

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його підписання та може бути оскаржене в двадцятиденний строк в апеляційному порядку, згідно з Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 25.01.2018

Суддя Н.В. Величко