Рішення № 71796981, 22.01.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/6697/17

Провадження № 2/331/133/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді: Жукової О.Є.

при секретарі: Качан К.К.

за участю позивача : ОСОБА_1

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» про визнання недійсним кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача , в якому просив визнати недійсним кредитний договір КАВБКФ/1012548.1 укладений між ним та відповідачем 20.06.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що укладений між ним та відповідачем кредитний договір не містить суттєвих умов, а саме: умов про порядок припинення дії договору, правил , які б регулювали відповідальність за неналежне виконання Банком його умов; у договорі неправомірно встановлено сплату щомісячної комісії; при укладанні договору Банк обмежив його право як споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про кредит; умови договору є несправедливими, оскільки дають відповідачу право дострокового розірвання кредитного договору в односторонньому порядку; в нього включені положення, згідно з якими на позичальника покладається обов»язок укласти договір добровільного страхування від нещасного випадку виключно у страховій компанії яка рекомендована Банком. Вважає, що кредитний договір суперечить приписам ст. ст. 11,18,19 Закону України «Про захист прав споживачів» , ст. ст. 627,628 ЦК України, ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг».

У вступному слові позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача , належним чином повідомлений про судове засідання, до суду не з»явився, про причини неявки суд не повідомив, в зв»язку з чим на підставі ч.3 ст. 223 ЦПК України справа розглянута у його відсутність.

В наданих суду запереченнях представник відповідача позов не визнав в повному обсязі в його задоволенні просив відмовити з тих підстав, що позов є надуманим та таким, що не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права. Також, представник відповідача вказав на те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.01.2017 року у справі 331/5318/16-ц з відповідача стягнуто заборгованість за оспорюваним кредитним договором, а також просив відмовити у задоволенні позову ще й з підстав пропуску позивачем строку позовної давності .

Суд, заслухавши вступне слово позивача, дослідивши письмові докази , приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 20.06.2013 року між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № КАВБКФ/1012548.1, за умовами якого, банк надав позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит, сума якого визначена сторонами в п. 1.2 кредитного договору та складає 55000,00 грн. строком з 20.06.2013 року до 19.06.2017 року (п.1.3 кредитного договору), з процентною ставкою за користування кредитом 7,000 % річних. (а.с. 8-10).

Кредит був наданий позивачу на придбання авто з пробігом, як це встановлено п. 1.4. кредитного договору.

У відповідності до п. 1.1. кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит, сплатити комісії банку і проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, встановлених кредитним договором.

Відповідно до п. 4.2. кредитного договору, позивач зобов'язаний погашати заборгованість за договором (кредит, відсотки за користування кредитом, суми комісій) у строки, визначені Графіком і цим договором.

Пунктом 4.3 кредитного договору передбачено обов'язок позичальника щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця, сплатити банку комісію за супровід кредитного договору у розмірі 0,7 % від суми кредиту, вказаної у п. 1.2. договору.

Згідно з п. 4.4. кредитного договору, у разі виникнення простроченої заборгованості (відповідно до п. 5.3.) ОСОБА_1 сплачує банку 14 % річних, нарахованих на суму простроченої заборгованості від дати виникнення такої заборгованості до дати її погашення.

Крім того, банк має право у разі невиконання або невчасного виконання зобов'язань (відповідно до п. 6.5.), зазначених у п. 4.7. цього договору, вимагати від позивача сплатити штраф у розмірі 10 % від суми залишку заборгованості за даним договором.

Відповідно до п. 6.3. кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення та повернення виданих кредитних коштів, сплати процентів, нарахованих за кредитом, комісій, неустойок і збитків у випадку: непогашення процентів та/або щомісячного внеску по кредиту згідно Графіка; недотримання умов цього договору; несплати комісій (штрафу, пені), передбачених кредитним договором.

Пунктом 8.1. кредитного договору визначено, що сукупна вартість кредиту, яка включає вартість всіх супутніх послуг і інших фінансових зобов'язань, вказана у Додатку № 2 до цього договору.

Згідно п. 8.2. кредитного договору, сторони підтверджують, що позичальнику надана повна інформація про всі умови кредитування банком фізичних осіб і з усіх запропонованих, ОСОБА_1 обрав саме дані умови кредитування, що містяться в цьому договорі.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини, які регулюються нормами глав ст. 47-49 ЦК України і спеціальними нормами глави 71 ЦК України, а також Законом України «Про захист прав споживачів».

Підставою позову про визнання недійсним договору позивач визначив ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України і ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки договір містить несправедливі умови: відносно безпідставного нарахування комісії ; відповідно до умов договору банк має право змінювати умови договору в сторону обтяження позичальника, в той час як позичальнику такого права не надано і цим порушується принцип рівності сторін, банку надано право збільшувати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку . Також спірний договір не містить умов або правил, які б регулювали відповідальність банку ні за невиконання, ні за неналежне виконання банком умов договору, що є порушенням п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Проте, дослідивши зміст кредитного договору, судом не встановлено, що він суперечить вимогам ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки не містить умов, визначених в ч. 2, 3 ст. 18 Закону.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України в постанові від 11.09.2013 року № 6-40цс13, для кваліфікації умов договору несправедливими відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст.3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

За змістом ч. 5, 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому.

Так, відповідно до графіку щомісячних внесків (а.с. 10 ), позивач повинен сплачувати суму в чітко визначеному розмірі щомісячно , яка складається із тіла кредиту, процентів і комісії.

Сума нарахованої за договором комісії визначена в графіку під назвою «комісія».

Інших платежів (комісії) позивачу не нараховано , і, відповідно до графіку, він їх не сплачує.

Слід також зазначити, що встановлена в п. 4.3 договору комісія за супровід кредитного договору не протирічить чинному законодавству, оскільки зазначене є супутньою послугою , при цьому зазначені послуги визначені в пунктах 2.1-2.3 кредитного договору.

Доводи про не справедливість умов договору в частині того, що банк має право змінювати умови договору в сторону обтяження позичальника, в той час як позичальнику такого права не надано і цим порушується принцип рівності сторін, також не знайшли свого підтвердження.

Те, що спірний договір не містить умов або правил, які б регулювали відповідальність банку ні за невиконання, ні за неналежне виконання банком умов договору, в нього включені положення, згідно з якими на позичальника покладено обов"язок укласти договір страхування , також не є підставою для визнання недійсним договору, оскільки відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Слід також зазначити, що при підписанні договору позичальник ОСОБА_1 в п. 8.2 договору підтвердив, що йому надана повна інформація про всі умови кредитування Банком фізичних осіб і з усіх запропонованих ОСОБА_1 обрав саме дані умови кредитування. Належний позивачу примірник оригіналу договору з додатком до нього (№ 1- «Плановний графік погашення кредиту і оплати комісій, відсотків без урахування вартості послуг сторонніх організацій ») йому у вручено банком при підписанні даного договору .

Таким чином, підстав для визнання умов договору такими, що порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст.3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін і завдають шкоди споживачеві, немає. ОСОБА_1 був ознайомлений із умовами договору і графіком погашення платежів, і на момент підписання договору такі умови відповідали його інтересам.

З врахуванням вищевикладеного в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись 3,4,11-13, 19, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст судового рішення складено 25 січня 2018 року .

Суддя: О.Є. Жукова

22.01.2018