Рішення № 71796967, 26.07.2017, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/1391/16-ц

Провадження № 2/316/63/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

"26" липня 2017 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області, у складі:

головуючого судді: Капустинського М.В.

секретаря судового засідання: Демешко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Енергодара Запорізької області цивільну справу за первинною позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору та за зустрічним позовом ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Камисов Андрій Якович до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», ОСОБА_2 про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору від 21.07.2008 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Енергодарського міського суду Запорізької області 14.01.2016 року з позовною заявою звернувся представник ПАТ «Банк Форум» в якій зазначаючи на те, що 21 липня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0220/08/07-Nv (надалі - Кредитний договір) за яким ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 44000 (сорока чотирьох тисяч) доларів США. В кредитному договорі передбачено умови та порядок повернення кредитних коштів, сплата відсотків за їх використання та неустойки, а також наслідки невиконання або несвоєчасного виконання умов Кредитного договору. В забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та можливої неустойки (штраф, пеня) виступила поручителем ОСОБА_2, яка уклала з Банком договір поруки від 21 липня 2008 року. 19 квітня 2010 року Акціонерний комерційний банк «Форум» змінив назву на Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», яке є правонаступником усіх прав та обов'язків Акціонерного комерційного банку «Форум». Посилаючись на законодавство України та після уточнення позовних вимог 13.12.2016 року (а.с.74-75), просять суд: стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість по кредитному договору № 0220/08/07-Nv від 21 липня 2008 року, станом на 15.02.2015 рік, яка становить 42379,14 Доларів США, що еквівалентно 1088128 (одному мільйону вісімдесяти восьми тисячам ста двадцяти восьми) гривням, та штрафу в розмірі 5000 (п'яти тисяч) гривень 00 копійок за порушення умов кредитного договору.

Крім того, до Енергодарського міського суду Запорізької області звернулась ОСОБА_2 в особі свого представника - адвоката Камисова А.Я. за письмовим договором (а.с.69) із зустрічною позовною заявою до ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1, в якій після уточнення 03.03.2017 року (а.с.105-108) посилаючись на законодавство України та зазначаючи на те, що додаткові угоди № 1 та № 2 до Кредитного договору укладені 30 січня 2009 року та 25 серпня 2009 року, відповідно, без її відома та згоди, просить визнати зобов'язання, яке виникло із договору поруки № 133/07-08 від 21 липня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Форум», припиненим.

Також, до Енергодарського міського суду 03.03.2017 року звернулась ОСОБА_1 з зустрічною позовною заявою до ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2, в якій посилаючись на порушення свого права, як споживача послуг, умовами укладеного Кредитного договору, недостовірності наданої інформації та свідомого введення відповідачем - Банком Форум в оману щодо умов кредитування (встановленого розміру відсотків та сукупної вартості кредиту)за Кредитним договором укладеним 21 липня 2008 року № 220/08/07-Nv з посиланням на законодавство, просить суд:

- Визнати недійсним кредитний договір від 21 липня 2008 року № 0220/08/07-Nv, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Форум» № 0220/08/07-Nv;

- Визнати недійсним Іпотечний договір від 21 липня 2008 року згідно з яким ОСОБА_1 передала в іпотеку ПАТ «Банк Форум» - квартиру за АДРЕСА_1, загальною площею 51,8 кв. метрів, житловою площею - 30,7 кв. метрів;

- Виключити з Державного реєстру іпотек запис № 4878;

- Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження запис № 4879;

- Визнати недійсним договір поруки №133/07-08 від 21 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Форум».

Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічними позовами - ПАТ «Банк Форум», просив задовольнити уточнені позовні вимоги первісної позовної заяви та відмовити у задоволенні зустрічних позовів. А також надав письмові заперечення на зустрічний позов ОСОБА_2 (а.с.144) та заперечення на зустрічний позов ОСОБА_1 (а.с.148-150)

Представник позивачів за зустрічним позовом - відповідачів за первісним - адвокат Камисова А.Я., підтримав вимоги зустрічних позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та просив їх задовольнити та в задоволені ПАТ «Банк Форум» відмовити.

Відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним позовам ОСОБА_1 надала до суду 26.07.2017 року письмову заяву згідно якої, підтримала вимоги своєї зустрічної позовної заяви та просила їх задовольнити.

Відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 надала до суду 26.07.2017 року письмову заяву згідно якої, підтримала вимоги своєї зустрічної позовної заяви та просила їх задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного:

Як встановлено, ПАТ «Банк Форум» є правонаступником Акціонерного комерційного банку «Форум» та має право на проведення операцій з валютними цінностями, що підтверджується наданими дозволами та Генеральною ліцензією Національного Банку України з додатком (а.с.32-44, 151-163). ОСОБА_1 було написано письмову заяву 25.06.2008 року на отримання кредитних коштів в сумі 44000,00 доларів США (а.с.5), що не заперечується стороною відповідачів за первісним позовом та 21 липня 2008 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0220/08/07-Nv, який власноруч підписано ОСОБА_1(а.с.9-10зворот), отже, з зазначеного вбачається, що відповідач не в день підписання кредитного договору, а за певний час до цього (приблизно календарний місяць), підписанням заяви на надання кредиту виявила бажання на тримання кредитних коштів, а отже, на думку суду мала можливість звернутися за юридичною консультацією щодо наслідків укладання кредитного договору. У зв'язку з зазначеним, суд вважає необґрунтованим та не доведеним посилання ОСОБА_1 у своєму зустрічному позові на те, що з нею не було проведено переддоговірної роботи, її було введено в оману позивачем та не надано повної інформації про умови кредитування. Крім того, 30.01.2009 р., 25.08.2009 р., 08.11.2010 р., 30.01.2012 р. між позивачем за первісним позовом та ОСОБА_1 було укладено Додаткові угоди (а.с.11, 12, 13-14, 15-17), на яких також наявний власноручний підпис відповідача за первісним позовом ОСОБА_1, що, на думку суду, також є підтвердженням згоди та спростовує посилання ОСОБА_1 у зустрічному позові про навмисне введення в оману позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 Також, згода ОСОБА_1 з умовами кредитування та укладеними і підписаними додатковими угодами, на думку суду підтверджується й розрахунком заборгованості за кредитним договором у період з 21.07.2008 року по 21.07.2016 рік (а.с.26-30), з якого з'ясовано, що ОСОБА_1 у період з 21.07.2008 року по 30.04.2014 рік проводилась сплата тіла кредиту в доларах США, а з 31.07.2008 року по 30.07.2014 рік - проводилась сплата нарахованих процентів за користування кредитом.

Отже, ОСОБА_1, підписавши кредитний договір та одержавши грошові кошти в розмірі 44000,00 доларів США (факт отримання грошових коштів в доларах США не заперечується стороною відповідачів), надала згоду з умовами Кредитного договору, що також підтверджується п.7.2 Кредитного договору, крім того, в п.2.2 Кредитного договору зазначено, що кредитні кошти надаються Банком після набуття чинності певних умов цього договору (а.с.9), так в цьому переліку зазначено, що кошти видаються в разі набуття чинності правочинів щодо забезпечення виконання зобов'язань зазначених в п.2.1 цього договору та набуття чинності цим договором, а отже отримання ОСОБА_1 грошових коштів (а.с.7, 8) є підтвердженням чинності Кредитного договору.

Також, згідно п.3.4.2 Кредитного договору, ОСОБА_1 мала право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин, перебіг зазначеного строку розпочинався з моменту передачі Позичальнику примірника укладеного договору.

Однак, стороною відповідачів за первісним позовом не надано суду доказів, що таке звернення до позивача мало місце зі сторони ОСОБА_1

Крім того, у підписаному ОСОБА_1 Кредитному договорі (п.7.2) зазначено, що Сторони фіксують свою згоду, що ними узгоджено також Умови кредитування відповідно до п.2 ст.11 «Про захист прав споживачів» Позичальником отримано до Укладення цього договору, що також спростовує посилання ОСОБА_1 на порушення її прав зі сторони Банку (позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним позовами).

Згідно ст..11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції яка діяла на час укладання оспорюваних договорів), договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере на себе зобов'язання їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

На думку суду, умови кредитування, відповідно до п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» позичальником ОСОБА_1 отримано до укладення цього договору (п.7.2, п.7.7 Кредитного договору).

Також в зазначеному п.7.2 Кредитного договору, визначено, що відкликання згоди на укладення кредитного договору оформлюється письмовим повідомленням, яке позичальник зобов'язаний подати особисто через уповноваженого представника або надіслати банку до закінчення строку зазначеного в п.3.4.2 цього Договору. Однак доказів, що такі заяви було надано Банку стороною відповідачів за первісним позовом суду не надано.

Також, відповідно до п.2.2 Кредитного договору, визначено, що кредитні кошти надаються Банком після набуття чинності правочином щодо забезпечення виконання зобов'язань зазначеного п.2.1 Кредитного договору, договору поруки з ОСОБА_2 (а.с.24) та отримання витягу з Державного реєстру іпотек на дату набуття чинності правочинів щодо виконання зобов'язань, Витягу про включення предмету застави в Державний реєстр обтяжень, надання витягу з Державного реєстру іпотек (а.с.9). Договір поруки №133/07-08 від 21.07.2008 року (надалі - Договір поруки) укладений з ОСОБА_2 власноруч підписано ОСОБА_2 (а.с.24). Згідно п.3.3 Договору поруки, цей договір є не від'ємною стороною Кредитного договору, а згідно п.3.7 даного Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. Крім того, в п.1.2 Договору поруки зазначено, що зобов'язання Поручителя перед Кредитором (тобто позивачем за первісним позовом) є безумовними і ніяких умов, крім передбачених цим договором не потребують.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_5 отримано кредитні кошти, умови зазначені в п.2.2 Кредитного договору що стосується договору поруки набрали чинності, поручителем ОСОБА_2 підписано Договір поруки, тобто вона надала своєї особистої згоди як з умовами Кредитного договору так і з умовами Договору поруки, в якому зазначено й погодження Поручителя із внесеннями будь-яких змін до Кредитного договору, його пролонгації, обставин що з нього витікають (п.3.4 Договору поруки), а отже поручитель набула зобов'язань перед Банком за невиконання зобов'язань за Кредитним договором ОСОБА_1.

Відповідно до п.28 Постановою № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641-642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК України. При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Отже, як встановлено, за умовами Договору поруки не передбачено погодження відсоткової ставки з Поручителем, а отже суд вважає безпідставними посилання ОСОБА_2 у зустрічному позові про неузгодження умов та зміну процентної ставки без згоди Поручителя.

Крім того, ОСОБА_2 посилається що її не було письмово повідомлено про невиконання зобов'язань ОСОБА_1, однак це спростовується наявною копією Вимоги (а.с.25) та її отримання ОСОБА_2 (а.с.25-зворт).

Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статті 639 ЦПК України, договір укладений в письмовій формі, є укладеним з моменту його підписання.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів ст.ст.626-628 ЦПК України, договором, є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З зазначеного вище вбачається, що відповідачів за первісним позовом - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 влаштовували умови Кредитного договору та Договору поруки, відповідно, про що свідчить як власноруч підписані зазначені договори так і факт отримання грошових коштів в доларах США ОСОБА_1, сплата за користування грошима, укладення додаткових угод до Кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання мас виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч.1 та 2 ст.554 ЦК України, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно роз'ясненням, що містяться в п.24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

З цього питання мається також усталена правова позиція Верховного Суду України, прийнята в порядку перегляду справ у відповідності до вимог ст.355 ЦПК України, згідно з якою вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами).

Таким чином, строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

При цьому, суд враховує, що згідно п.4.1 Договору поруки, порука припиняється з припиненням зобов'язань за Кредитним договором, якщо Кредитор протягом одного року від дня настання строку виконання зобов'язань за Кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя, в інших випадках передбачених законодавством України (а.с.24-зворот), отже, керуючись ч.4 ст.559 ЦПК України, сторони встановили строки припинення поруки, який вказує на те, що сторони не визначили конкретний строк дії поруки, при цьому Банк просить про стягнення боргу станом на 11.02.2015 рік, тобто, на думку суду, Договір поруки не припинив своєї дії та поручитель несе відповідальність у зв'язку з невиконанням зобов'язань позичальника.

Відповідно до статті 625 ЦК України, божник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В Постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року зазначено:

В пункт 10: Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (Закону України "Про банки і банківську діяльність") банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року N 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання);

В пункті 11: надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Отже, вимоги позивача щодо грошової одиниці розміру стягнення кредиту є обґрунтованими.

Згідно частин 1 та 2 ст.8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ч.3 ст.10, 57, 58, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними доказами.

Відповідно до ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Отже, судом встановлено, що Банк свої зобов'язання виконав, а відповідач ОСОБА_1 допускала порушення умов Кредитного договору, що спричинило відповідальність перед Банком й Поручителя ОСОБА_6 (відповідно до умов Договорів та закону).

Суд критично відноситься до посилань як позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 так і позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 у поданих ними позовних заявах та вважає, що між Банком та Позичальником ОСОБА_1, Банком та поручителем ОСОБА_2 було укладено договори у письмовій формі та їх укладення, на думку суду, є таким що не суперечить законодавству України.

Враховуючи все вищевикладене, оцінивши докази в їх сукупності, а також їх достатність і взаємний зв'язок, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за первісною позовною заявою про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за Кредитним договором №0220/08/07-Nv від 21 липня 2008 року станом на 11.02.2015 рік в розмірі 42379,00 Доларів США, що еквівалентно 1088128 (одному мільйону вісімдесяти восьми тисячам ста двадцяти восьми) гривням 86 копійкам та штрафу за порушення умов кредитування в розмірі 5000 (п'яти тисяч) гривень 00 копійок. Вимоги ж зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 та вимоги зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 задоволенню не підлатають оскільки необґрунтовані та спростовані дослідженими доказами.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 5, 8, 10, 11, 15, 57-60, 88, 174, 208, 209, 212-215, 218, 292, 294, 296 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Уточнені вимоги первинної позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН: НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (02100, м.Київ, вул.Верховної ради,7) заборгованість по кредитному договору №0220/08/07-Nv від 21 липня 2008 року в розмірі 42379 (сорока двох тисяч трьохста сімдесяти дев'яти) Доларів США 14 (чотирнадцять) центів, що дорівнює 1088128 (один мільйон вісімдесят вісім тисяч сто двадцять вісім) гривень 86 (вісімдесят шість) копійок та штраф в розмірі 5000 (п'яти тисяч) гривень за порушення умов кредитного договору.

В задоволенні вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Камисов Андрій Якович до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою та в задоволенні вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», ОСОБА_2 про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору від 21.07.2008 року - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Енергодарський міський суд Запорізької області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду виготовлено відповідно до вимог ч.3 ст.209 ЦПК України.

Суддя: М. В. Капустинський