Постанова № 71796814, 24.01.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 309/3273/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 січня 2018 року м. Ужгород

апеляційний суд Закарпатської області у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Джуги С.Д., Куштана Б.П.

секретаря судового засідання: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 від імені якого діє адвокат ОСОБА_3 на рішення Хустського районного суду ухваленого 20 вересня 2017 року головуючим суддею Волощук О.Я. за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

встановив:

У вересні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № МКG0GK00000033 від 25.10.2005 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 25000 доларів США на термін до 23.10.2015 року, а відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

У зв’язку з порушенням зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_2 станом на 12.09.2016 року має заборгованість у сумі 261539,55 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 25857, 43 доларів США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 52150, 30 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 3999, 31 доларів США, а також пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором в розмірі 179532, 51 доларів США.

Від цієї заборгованості віднімається сума, встановлена рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 05.07.2010 року про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ПАТ КБ «Приват банк» заборгованості за кредитним договором, яка становила суму 40785,55 доларів США.

Заборгованість до стягнення становить 3336,40 доларів США, що за курсом 26,67 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 12.09.2016 року складає 88981, 79 грн., яка складається з наступного: 986,40 доларів США – заборгованість за кредитом, 2350,00 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, яку і просив стягнути з відповідача.

Рішенням Хустського районного суду від 20.09.2017 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк», задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням представник відповідача ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги посилається на те, що представник відповідача завчасно подав до суду заяву про відкладення розгляду справи, якій суд не надав жодної оцінки та розглянув справу по суті. Вказує, що суд визнав явку позивача обов’язковою, однак такий в судове засідання не явився, а тому, суд повинен був залишити позов без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України. Однак, суд розглянув справу по суті внаслідок чого позбавив відповідача можливості заявити клопотання по сплив позовної давності, яка в даному випадку позивачем пропущена.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що відповідно до укладеного договору № МКG0GK00000033 від 25.10.2005 року ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов’язався надати відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі 25000 доларів США на термін до 23.10.2015 року, а відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та в порядку, встановлених кредитним договором (а.с.11, 12).

Рішенням Хустського районного суду від 05.07.2010 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором, яка становила суму 40785,55 доларів США, що еквівалентно 202296,33 грн. (а.с.5).

Згідно наданого банком розрахунку за ОСОБА_2 станом на 12.09.2016 р. рахується заборгованість у розмірі 261539,55 доларів США, яка складається із: 25857,43 доларів США заборгованості по тілу кредиту; 52150,30 доларів США заборгованості по відсоткам; 3999,31 доларів США заборгованості по комісії та 179532,51 доларів США пені (а.с.6-8).

Наразі, банк відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу, ставить питання про стягнення лише заборгованості у розмірі 3336,40 доларів США, яка складається з 986,40 доларів США – заборгованість за кредитом, 2350,00 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, врахувавши при цьому суму стягнуту вищезазначеним судовим рішенням.

При цьому, відповідачем не заперечується правильність наданого банком розрахунку, як і визначена таким чином сума, що пред’явлена до стягнення, а тому, колегія суддів не перевіряє їх з точки зору доведеності та обґрунтованості, та відповідно бере до уваги в поданому виді.

При цьому, колегія суддів відхиляє всі доводи апеляційної скарги, оскільки такі не заслуговують на увагу та не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Зокрема та обставина, що суд розглянув справу по суті не зважаючи на подання представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи - не свідчить про порушення судом норм процесуального права, оскільки згідно ст. 169 ЦПК України (в редакції чинній на момент розгляду справи) суд відкладає розгляд справи лише у разі першої неявки сторони з поважних причин.

В даному ж випадку, до розгляду справи по суті та ухвалення оскаржуваного рішення, справа вже неодноразово відкладалася, здебільшого через подання представником відповідача відповідних заяв.

Таким чином, подання представником відповідача чергової заяви про відкладення розгляду справи не зобов’язувала суд відкласти такий розгляд незалежно від поважності причин неявки в судове засідання.

Також безпідставним є посилання апелянта на те, що суд повинен був залишити позов без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України, оскільки позивачем подавалася заява про розгляд справи за відсутності його представника.

Та обставина, що ухвалою суду явку представника банку було визнано обов’язковою, також не дає підстав для залишення позову без розгляду, позаяк неявка представника в такому випадку може мати зовсім інші процесуальні наслідки.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на те, що внаслідок цього його було позбавлено можливості заявити про сплив строків позовної давності, оскільки таку заяву можна було зробити незалежно від явки позивача (представника позивача) в судове засідання.

Однак, заява про застування наслідків спливу строків позовної давності відповідачем чи його представником до суду першої інстанції не подавалася, хоча можливість для цього була, позаяк представник відповідача брав участь у декількох судових засіданнях, про розгляд справи йому було відомо, однак навіть заперечення на позов ним не подавалося.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, що відповідно до ст. 375 ЦПК України, є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Виходячи з наведеного та керуючись приписами статей 367, 374, 375, 381, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд, –

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 від імені якого діє адвокат ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Хустського районного суду від 20 вересня 2017 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 січня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді