Постанова № 71796256, 25.01.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/6157/17 Номер провадження 22-ц/775/117/2018

Головуючий в 1 інстанції: Сидоренко І.О.

Доповідач: Тимченко О.О.

Категорія 53

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Тимченко О.О.

суддів: Дундар І.О., Корчистої О.І.

за участі секретаря Ситнік Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті цивільну справу № 243/6157/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля про стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та виплати середнього заробітку за час її затримки,

за апеляційною скаргою Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля,

на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 листопада 2017 року (суддя Сидоренко І.О.), ухваленого в приміщенні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (зал судового засідання №11), повний текст складено 10 листопада 2017 року

В С Т А Н О В И В:

В липні 2017 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 01 вересня 1988 року його прийнято, згідно наказу ректора Східноукраїнського Національного університету від 01.09.1998 року №379-01, на посаду молодшого наукового співробітника кафедри автомобілів, науково-дослідницької частини Луганського Східноукраїнського Державного університету, що знаходився у м. Луганську. 01 липня 2004 року він переведений на посаду доцента кафедри транспортних технологій, згідно з контрактом. 08 листопада 2010 року, кафедру транспортних технологій перейменовано на кафедру транспортних систем. З 01 вересня 2014 року, СНУ ім. В.Даля проводить свою освітню діяльність у м. Сєвєродонецьку Луганської області до завершення збройного конфлікту, згідно наказу Міністерства науки та освіти України №1132 від 06 листопада 2014 року. 25 серпня 2016 року його звільнено з учбового закладу у зв'язку із закінченням строку трудового договору, за п. 2 ст. 36 К КЗпП України (наказ від 23.08.2016 року № 311к). На день звільнення - 25 серпня 2016 року, відповідач не виплатив йому компенсацію за невикористані 51 календарний день щорічної основної відпустки, а саме за 2008/2009 роки - 25 календарних днів, за 2009/2010 роки - 26 календарних днів. Наприкінці червня 2014 року, коли пішли чутки про переїзд університету до іншого міста, він особисто завернувся до відділу кадрів університету з вимогою щодо виплати компенсації за невикористані дні відпустки, на що йому повідомили, що вказана компенсація можлива лише при звільнені його з університету, та надано довідку про невикористані дні відпустки для гарантії їх виплати при звільненні. З 01 вересня 2014 року, університет переведено до м. Сєвєродонецька Луганської області де він продовжив свою трудову діяльність. В подальшому він звернувся до начальника відділу кадрів університету з метою пересвідчитись в тому, що при звільненні його з університету буде йому виплачена компенсація за невикористану відпустку. Однак, йому було повідомлено, що відповідно до розпорядження ректора університету від 27.02.2015 року № 13/80 «Щодо складання графіку відпусток на 2015 рік» (зі змінами), виплати він зможе отримати тільки після закінчення збройного конфлікту, так як всі документи залишились в м. Луганську, а довідка, яка була видана йому раніше не береться до уваги. Відповідно до наказу ректора університету від 23 серпня 2016 року № 311к, «З особового складу Професорсько-викладацький склад», позивача було звільнено з посади доцента кафедри транспортних систем у зв'язку з закінченням строку трудового договору з 25.08.2016 року.

Вважає, що відповідно до ст. 117 КЗпП України, з відповідача повинен бути стягнутий середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати за період з 25 серпня 2016 року по 25 червня 2017 року у розмірі 24 666,72 грн., грошова компенсацію за невикористану щорічну відпустку з 2008/2009 роки та 2009/2010 роки в розмірі 6 048,09 грн., відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з серпня 2016 року по червень 2017 року у розмірі 4 108,80 грн. та три відсотки річних від суми боргу у розмірі 767,87 грн.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Східноукраїнського Національного університету ім. Володимира Даля про стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та виплати середнього заробітку за час її затримки, задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку з 2008/2009 роки та 2009/2010 роки з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з серпня 2016 року по червень 2017 року в розмірі 9 882,43 грн., та судовий збір в розмірі 640,00 грн. В задоволені решти позову відмовлено.

З зазначеним рішенням суду не погодився представник відповідача, подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволені позову через порушення судом під час розгляду справи судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги послався на обставини викладені в запереченнях на позов та додатково зазначив, що судом не враховано, що будівля інституту в м. Луганську захоплена та всі первині персональні облікові документи залишились там , а відлік робочого часу вередися з моменту переїзду в м. Сєверодонецьк - 01.09.2014 року. Надана позивачем копія довідки від 27.06.2014 року №107/7 щодо кількості днів невикористаних відпусток за 208-2010 роки, не може слугувати підставою для виплати компенсації, зазначена компенсація буде виплачена після доступу до підтверджуючих первинних документів. Розрахунок з відповідачем при звільнені було проведено у повному обсязі. Вважає, що позивачем не доведено наявність заборгованості грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки за минули роки з вини відповідача. Заперечує факт видачі довідки від 27.06.2014 року №107/7.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначав, що помилки виявлені відповідачем у спірній довідки від 27.06.2014 року є проявом недбалості відділу кадрів , зазначену довідку він не збирався використовувати як доказ в суді, оскільки не очікував відмови відповідача у виплаті зазначеної компенсації. Крім того, відповідальність за збереження документів повинна бути покладена на працівника відділу кадрів, який несе за це відповідальність і не є перешкодою у виплаті грошової компенсації за невикористану відпуску. Крім того, діючим законодавством не передбачено жодної можливості у затримки розрахунку до закінчення збройного конфлікту. Крім того, посилання відповідача на різни невідповідності у довідки є безпідставними та надуманими.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с.162).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить повідомлення з сайту «Укрпошти» (а.с.160).

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін , оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі п.9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-УІІІ від 3 жовтня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Східноукраїнським Національним університетом ім. Володимира Даля, працюючи на різних посадах з 01 вересня 1998 року по 25 серпня 2016 року, звільнений з університету у зв'язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України. При звільненні з університету відповідач не виплатив позивачу компенсацію за невикористані 51 календарний день щорічної основної відпустки, а саме за 2008\2009 роки - 25 календарних днів, за 2009\2010 роки - 26 календарних днів, станом на 01.09.2014 року, що відображено у довідці Східноукраїнського Національного університету ім. Володимира Даля № 102/7 від 27.06.2014 року.

Задовольняю частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності.

Такий висновок суду є правильним, зроблений на підставі повного та всебічно з'ясування обставини справи та відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи , поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і не підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи з положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи і дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Як вбачається із матеріалів справи, 06 жовтня 2014 року Східноукраїнський національний університет проводить свою освітню діяльність на підконтрольній території у місті Сєвєродонецьк, Луганської області, згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 06.10.2014 року № 1132 «Про організацію освітнього процесу у Східноукраїнському національному університеті ім. В. Даля», до завершення збройного конфлікту на території м. Луганськ. На виконання зазначеного наказу МОН України внесені відповідні зміни до Статуту університету.

Відповідно до розпорядження Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля від 04.03.2015 року № 18/80 «Про внесення змін до п. 2.3 розпорядження № 13/80 від 27.02.2015 року «Щодо складання графіку відпусток на 2015 рік», у зв'язку з відсутністю підтверджуючих первинних персональних облікових документів (особових карток працівників, наказів про відпустки), які залишилися у м. Луганську, працюючим співробітникам при наданні щорічних та додаткових відпусток датою відліку робочого року вважати 01.09.2014 року. Невикористані дні щорічних та додаткових відпусток попередніх років буде надано працівникам після закінчення збройного конфлікту та надання доступу до підтверджуючих первинних документів.

Ні підтвердження своїх позовних вимог, позивачем надано копію довідку № 102/7 від 27.06.2014 року про кількість не використаних днів відпустки за 2008-2009/2009-2010 роки (а.с.7) .

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що відомості вказані в довідки не відповідаю дійсності, про те не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, жодного доказу на підтвердження своїх заперечень, доводи апеляційної скарги в цій частині не є обґрунтованими.

Згідно ст. 212 ЦПК України (2004 року) , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

За своєю формою рішення суду відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України (2004 року).

Суд надав оцінку довідки дав оцінку спірній довідки 102/7 від 27.06.2014 року

Згідно ж ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.

За вказаних обставин доводи відповідача про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для відмови в задоволені позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, відповідачем суду не надано.

Згідно з вимогами ч.1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на якій вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд першої інстанції вірно встановлено, що при звільнені з університету відповідач не виплатив позивачу компенсацію за невикористані 51 календарний день щорічної основної відпустки, а саме за 2008/2009 роки - 25 календарних днів, за 2009/2010 роки - 26 календарних днів.

Відповідно до ст.ст. 74, 75 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно з ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно із п. 7 Постанови КМУ № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року, нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Відповідно до Довідки про заробітну плату за 2015-2016 роки № 92 від 09.06.2017 року, наданої Східноукраїнським Національним університетом ім. Володимира Даля, ОСОБА_1 з вересня 2015 року по серпень 2016 року нарахована заробітна плата у розмірі 41 666,24 грн.

Згідно з додатком до листів Міністерства соціальної політики України від 09.09.2014 року № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» та від 20.07.2015 року № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік», кількість робочих днів при п'ятиденному робочому тижні з двома вихідними днями у суботу та неділю у вересні 2015 року становить 22 дні, у жовтні 2015 року становить 22 дні, у листопаді 2015 року становить 21 день, у грудні 2015 року становить 23 дні, у січні 2016 року становить 19 днів, у лютому 2016 року становить 21 день, у березні 2016 року становить 22 дня, у квітні 2016 року становить 21 день, у травні 2016 року становить 19 днів, у червні 2016 року становить 20 днів, у липні 2016 року становить 21 день, у серпні 2016 року до дня звільнення 25.08.2016 року становить 18 днів, а всього становить 249 днів.

Тому судом першої інстанції вірно розраховану суму грошової компенсація за невикористану щорічну відпустку за 2008/2009 роки та 2009/2010 роки у розмірі 8 534,05 грн. ((41666,24 грн. / 249 днів) * 51 день). Доказів яки б спростовували зазначені обставини відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення. Нові докази, в дослідженні яких судом першої інстанції було відмовлено, апеляційним судом не досліджувались.

Таким чином, суд з'ясувавши обставин, що мають значення для справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля залишити без задоволення.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді:

Повне судове рішення складено 25 січня 2018 року.

Головуючий : О.О.Тимченко.