Ухвала суду № 71795963, 14.06.2017, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/3321/14-к

Провадження № 1-кп/265/300/17

У Х В А Л А

14 червня 2017 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Щербіна А.В.,

за участю секретаря судового засідання Себко Г.Л., прокурора Наренкович Д.О., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст. 309 КК України.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 квітня 2017 року обвинуваченому ОСОБА_1 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт до 20 червня 2017 року.

14 червня 2017 року до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 про зміни часу домашнього арешту. У вказаній заяви ОСОБА_3 просив дозволити залишати житло з 07:00 до 19:00 години, оскільки йому потрібно відвідувати зокрема органи місцевої влади та правопорядку, захищати свої права в кримінальних провадженнях, відвідувати депутатів, волонтерів, благодійні організації, а також йому потрібно відновити документи.

Крім того, 14 червня 2017 року до суду надійшло клопотання прокурора про продовження ОСОБА_1 строку цілодобового домашнього арешту на строк два місяці, оскільки ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: п.1 та п.5 на думку прокурора не зменшилися.

В судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2, проти продовження строку домашнього арешту не заперечували, але при цьому просили дозволити обвинуваченому залишати житло з 07:00 до 19:00 годин.

Прокурор Наренкович Д.О., в судовому засіданні вважала, що клопотання ОСОБА_1 про зміну часу перебування під домашнім арештом задоволенню не підлягає, оскільки ОСОБА_1 не позбавлений права залишати житло з дозволу суду, а також для отримання медичної допомоги. Просила продовження строк домашнього арешту.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, виходить з наступних підстав.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 20.04.2017 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 було зміно запобіжний захід з тримання під вартою на цілодовоий домашній арешт, окрім випадків виклику до суду та отримання медичної допомоги. При цьому, змінюючи запобіжний захід судом було враховано наявність ряду хронічних захворювань у обвинуваченого та необхідності отримання відповідної допомоги.

Стаття 22 КПК України передбачає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

В той же час, під час судового розгляду, обвинуваченим ОСОБА_1 суду не надано жодних доказів на підтвердження ним обставин, викладених у його заяві, зокрема чим саме обумовлена необхідність відвідування органів місцевої влади та правопорядку, волонтерів, благодійних організацій та яким чином це пов’язано з отриманням допомоги щодо його хронічних захворювань.

Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків.

Частина 7 ст.42 КПК України передбачає, що обвинувачений зобов'язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

Таким чином, суд вважає, що для розгляду справи існує необхідність в застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу, який би був достатнім для забезпечення прибуття його за викликом до суду для участі у судовому розгляді і таким заходом забезпечення на сьогоднішній день, з урахуванням вже досліджених доказів, цілком обґрунтовано може бути цілодобовий домашній арешт.

Частина 6 ст.181 КПК України передбачає, що у разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність продовження відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, оскільки ОСОБА_1 перебував у розшуку, так як вчинив втечу із зали судового засідання, та обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків, які вчинив протягом короткого проміжку часу, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів.

При цьому у відповідності з положеннями ч.5 ст.194 КПК України суд, під час дії запобіжного заходу, вважає необхідним покласти на ОСОБА_1 виконання наступних обов’язків: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із м.Маріуполя без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

В той же час, суд враховує хронічні захворювання обвинуваченого та його звернення з приводу стану здоров’я, відновлення втрачених документів та отримання соціальної допомоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 369, 392 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу – відмовити.

2. Клопотання прокурора Наренкович Д.О. про продовження строку домашнього арешту – задовольнити.

2. Продовжити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк тримання під цілодобовим домашнім арештом до 12 серпня 2017 року включно за адресою: АДРЕСА_1.

3. Заборонити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, цілодобово залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_1, окрім випадків, виклику до суду, відвідування медичних установ для отримання медичної допомоги, відвідування органів державної міграційної служби для відновлення втрачених документів, що стосуються його особи, відвідування органів соціального захисту населення для отримання соціальної допомоги, а також установ для оформлення групи інвалідності.

4. Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, положення ч.5 ст.181 КПК України, згідно якою, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

5. Контроль за виконанням цієї ухвали в частині зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, покласти на Лівобережне відділення поліції Центрального відділу поліції ГУ НП в Донецькій області, якому направити копію цієї постанови.

6. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

7. Ця ухвала оскарженню не підлягає

Суддя А.В. Щербіна