Рішення № 71795959, 25.01.2018, Новогродівський міський суд Донецької області

239/456/17

2/239/12/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року Новогродівський міський суд Донецької області

в складі: головуючого судді Грідяєвої М.В.

при секретарі Кравченко Ю.О.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника третьої особи органу опіки та піклування Маценко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новогродівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користування житловим приміщенням шляхом вселення, визнання права користування житловим приміщенням, зобов'язання зареєструвати в житловому приміщенні, третя особа орган опіки та піклування Новогродівської міської ради,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 згідно уточненої позовної заяви звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення, визнання права користування житловим приміщенням, зобов'язання зареєструвати в житловому приміщенні, третя особа орган опіки та піклування Новогродівської міської ради, вказуючи на те, що 10.04.2009 року вона уклала шлюб з відповідачем, від якого мають двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Ще до реєстрації шлюбу з літа 2006 року вони стали мешкати у квартирі відповідача в АДРЕСА_3, яка належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 19.03.2004 року. Разом вели спільне господарство, робили ремонт в квартирі, в 2009 році вона народила сина. За час спільного проживання з відповідачем вона отримала у спадок будинок в АДРЕСА_4, згідно заповіту від дідуся. Відповідач запропонував зробити в будинку капітальний ремонт з перебудовою кімнат для подальшого проживання в ньому усією родиною. Вона погодилася і відповідач разом зі своїм батьком розбив у будинку стіни, зняв підлогу, в зв'язку з чим будинок став не придатний для проживання, в будинку відсутня електрична енергія. У вересні 2017 року між нею та відповідачем склалися неприязні відносини, чоловік став чинити їй та дітям перешкоди у проживанні в квартирі, замінив замки. Вона вимушена була з письмовою заявою звертатися до поліції. Вона з дітьми зібрали деякі речі, і вимушена була проживали у знайомих, на даний час винаймає житло. Вона з дітьми мала намір повернутися до квартири для постійного проживання, в чому відповідач чинить перешкоди, не впускає їх до житлового приміщення, змінив замки, не дає ключі від вхідних дверей квартири. В будинку, якій належить їй на праві приватної власності за заповітом, вона разом з дітьми не може проживати, так як будинок для цього не придатний. Відповідач вивіз весь будівельний матеріал, який вони разом купували для ремонту, також вивіз усе вугілля. Продати будинок вона також не може, так як в будинку зареєстровані малолітні діти, та для продажу будинку їй необхідно зареєструвати дітей у відповідача, де вони постійно проживали, інакше органи опіки та піклування не нададуть дозволу на продаж будинку. Після реєстрації шлюбу вона вселилася до квартири відповідача з його згоди на правах дружини, вони разом жили в квартирі однією сім'єю до припинення сімейних відносин, вважає, що вона з дітьми не втратила право користування та проживання в цій квартирі. Посилається на ст.47 Конституції України, ст.405 ЦК України, ст.ст.9, 64, 65, 156 ЖК України. Вважає, що відповідач грубо порушує її права та права дітей на користування житловим приміщенням. Просить усунути перешкоди в користуванні жилим приміщенням, вселити її та дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в квартиру АДРЕСА_1, визнати за нею та дітьми: ОСОБА_5 та ОСОБА_7 право користування жилим приміщенням в АДРЕСА_3, зобов'язати відповідача зареєструвати її та дітей у жилому приміщенні в АДРЕСА_3.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала, просить його задовольнити, пояснила, що з відповідачем стали мешкати в спірній квартирі, що до часу укладення шлюбу, від шлюбу мають двох дітей, які також мешкали в квартирі. В осені 2017 року вони посварились і відповідач пішов мешкати до свого батька, вона з дітьми залишила в квартирі, він почав казати, їй щоб збирала речі та йшла з квартири, так як квартира належить йому.27.09.2017 року відповідач змінив замки в квартирі, не давши їй ключів, поки вона розмовляла з його батькам закрив двері, в зв'язку з чим вона не могла потрапити в квартиру, все відбувалась на очах сина. Вона викликала поліцю, за допомогою якої, відповідач відкрив двері, сказав їй йти з квартири, працівники поліції також запевнили її, що відповідач є власником квартири, а тому вона повинна піти, вона взяла деякі речі та з дітьми пішла, спочатку мешкали у знайомих, потім почала винаймати житло. Вона має на праві власності будинок, який успадкувала від дідуся, в якому вони разом з відповідачем та дітьми планували мешкати, почали робити там ремонт, розбили стіні в будинку, зірвали підлогу, в будинку відсутня електрична енергія, в зв'язку з чим будинок не придатний для мешкання в ньому її та дітей. Відповідач на мірне регулювання спору не йде, вважає, що ні вона ні діти не мають прав на квартиру.

Представник позивача позов підтримала, просить його задовольнити.

Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, згідно письмової заяви, відповідач просить розглянути справу без його участі та участі його представника, з позовом не згоден.

Представник третьої особи орган опіки та піклування Новогродівської міської ради в судовому засіданні проти позову не заперечує, пояснила, що питання щодо право користування неповнолітніми дітьми сторін житловим приміщення розглядалась на засіданні комісії з питань захисту дітей, на підставі наданих документів встановлено, що сторони разом з дітьми мешкали в квартирі відповідача з 2006 року по вересень 2017 року, після чого відповідач чинив перешкоди в користування жилим приміщенням. Будинок, який належить на праві власності позивачу не придатний для проживання. З метою захисту інтересів дітей, які відповідно до ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» мають право користуватись займаним приміщенням нарівні з власником, вважають, що відповідач порушує права дітей на житло та те, що вони мають право користуватись жилим приміщенням за спірною адресою. Надала висновок органу опіки та піклування Новогродівської міської ради.

Вислухавши позивача та його представника, представника третьої особи, вивчивши матеріали справи, суд вважає, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення, визнання права користування житловим приміщенням, зобов'язання зареєструвати в житловому приміщенні, третя особа орган опіки та піклування Новогродівської міської ради обґрунтованим частково та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач з 10.04.2009 року знаходились у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 21.12.2017 року розірвано. Від шлюбу мають дітей: доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3. З 2006 року по 27.09.2017 року позивач та відповідач однією сім'єю разом з дітьми проживали в АДРЕСА_3, яка належить на праві власності відповідачу на підставі договору купівлі продажу від 19.03.2004 року. Тобто відповідач добровільно вселив в належну йому квартиру, як членів своєї родини, позивача, як дружину та дітей. З 27.09.2017 року, відповідач почав чинити перешкоди позивачу у користуванні вказаної квартирою, змінив замки на вхідній двері, зачинив двері, в зв'язку з чим позивач не могла потрапити до квартири, виганяв її з квартири, змусивши зібрати речі та пійти разом з дітьми на іншу адресу проживання, що підтверджується постановою Новогродівського міського суду Донецької області від 23.10.2017 року, яким ОСОБА_4 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпроАП, актом депутата Новогродівської міської ради від 09.10.2017 року. Позивач має на праві власності 1\2 частку будинку АДРЕСА_4, в якому зареєстроване її місце проживання та місце проживання дітей, та який не придатний для проживання в зв'язку з відсутністю в ньому електроенергії, розбитих стін та зірваних підлог, не закінченням в ньому ремонту.

Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України, власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно до ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до вимог ст.156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені у частині другій ст.64 ЖК України, тобто дружина (чоловік), діти і батьки кожного з подружжя. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

За правилами частини четвертої статті 109 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Таким чином, члени сім'ї власника жилого приміщення, мають нарівні з власником право користування жилим приміщенням, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідачем не доведено, що під час вселення до спірної квартири позивача та дітей, була угода або домовленість щодо порядку користування жилим приміщенням.

В зв'язку з чим, позивач та її неповнолітні діти мають право користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_4, як члени сім'ї власника житлового приміщення, в зв'язку з чим порушене право позивача та дітей на житло підлягає захисту, шляхом зобов'язання відповідача усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення в житлове приміщення та визнання за ними права користування житловим приміщенням.

Відповідно до ч.3, 4 ст.29 ЦК України місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місце знаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Місце проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Відповідно до ст.27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, визнається право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року, держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Вимоги позивача про зобов'язання відповідача зареєструвати місце проживання її та дітей в спірному житловому приміщенні задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року №1383, реєстрація місця проживання особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації на підставі наданих документів заявником, в тому числі і на підтвердження право проживати в даному житлі.

Таким чином рішення суду про визнання право користування житловим приміщенням буде підставою для реєстрації місця проживання позивача та дітей.

Відповідно до ст.141 ЦПК України в зв'язку з задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений при зверненні до суду в розмірі 640 грн.

Керуючись ст.ст.29, 383, 405 ЦК України, ст.ст.64, 109, 150, 156, ЖК України, Законом України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року №1383, ст.ст.12, 81, 89, 141, 263, 265, 268, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення, визнання права користування житловим приміщенням, зобов'язання зареєструвати в житловому приміщенні, третя особа орган опіки та піклування Новогродівської міської ради - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_7 право користування квартирою АДРЕСА_5

Зобов`язати ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_7 у користуванні квартирою АДРЕСА_5, шляхом вселення в квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_7.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 640 грн. судового збору.

В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення виготовлене в нарадчій кімнаті.

Суддя: