Рішення № 71794088, 18.01.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/5560/17

Провадження № 2/752/900/18

РІШЕННЯ

Іменем України

заочне

18.01.2018 року Голосіївський суд м. Києва

в складі головуючого судді Череднічено Н.П.

з участю секретаря Литвиненко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ІНГО Україна» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2017 року позивач звернувся з позовом до суду та просив ухвалити рішення, яким: стягнути з ОСОБА_2, що проживає за адресою АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ІНГО Україна» ЄДРПОУ 16285602, МФО 300528, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33 матеріальну шкоду у розмірі 11 871 (одинадцять тисяч вісімсот сімдесят одну гривню 78 копійок та судові витрати у сумі 1600 (тисяча шістсот) гривень.

Свої вимоги мотивував тим, що 9 грудня 2015 року о 15:20 год у м. Києві на площі Московській з вини водія ОСОБА_2, який керував автомобілем «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_2 відбулося зіткнення з автомобілем «Рено», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, що належить ТОВ «Перша лізингова компанія», яким на час зіткнення керував ОСОБА_1

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва встановлено, що дана ДТП сталася з вини водія ОСОБА_2, внаслідок порушення останнім правил дорожнього руху.

Автомобіль «Рено» номерний знак НОМЕР_1 був застрахований на підставі договору № 250516154.15 від 04.09.2015 року між АСК «ІНГО Україна», з одного боку, та ТОВ «Перша лізингова компанія», з іншого боку.

Вказана ДТП визнана страховою подією, з настанням якої у страховика виник обов'язок на сплату страхового відшкодування. Відповідно до умов договору страховик оплачує фактичну вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, на підставі чого страховою компанією було сплачено страхове відшкодування у розмірі 11 871 грн. 78 коп., на підставі рахунку №10084 від 17.12.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням №564 від 25.01.2016 року.

Посилаючись на ряд норм чинного законодавства, зокрема статтю 27 Закону України «Про страхування», статті 993, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, позивач просив суд ухвалити рішення, яким стягнути на його користь позивача вказану суму із Відповідача, а також відшкодувати судові витрати, пов'язані із розглядом справи.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу 16.03.2017 року було розподілено судді Шумко А.О.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Шумко А.О. від 25.09.2017 року було відкрито провадження у справі, з призначенням судового засідання на 18.01.2018 року.

В зв'язку зі звільненням судді Шумко А.О. з посади судді, було проведено повторний автоматизований розподіл справи, яку на підстав протоколу від 19.10.2017 року передано у провадження судді Чередниченко Н.П.

В судове засідання сторона позивача направила клопотання про розгляд справи у відсутності її представника, зазначивши, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься розписка, яка направлялася останньому за зареєстрованим місцем проживання, яке підтверджене довідкою адресного бюро (а.с.90, 97).

Відповідно до статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків визначених цією статтею.

Відповідно до статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засіданні без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином повідомлявся про ас та місце розгляду справи. Поважних причин неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду чи про розгляд справи у його відсутності суду не надав. Відзив на позов до суду відповідачем не направлено.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що наявні умови, передбачені статтею 280 ЦПК України для заочного розгляду справи.

За вказаних обставин суд ухвалив проводити заочний розгляд справи з постановленням заочного рішення суду.

Дослідивши докази та матеріали справи, суд доходить до висновку про можливість задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом врахована та обставина, що 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України № 6232 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Так, в п. 9 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції 15 грудня 2017 року зазначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що 9 грудня 2015 року о 15:20 год. у м. Києві на площі Московській відбулася ДТП між автомобілем «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, та автомобілем «Рено», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, що належить ТОВ «Перша лізингова компанія», яким на час зіткнення керував ОСОБА_1

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 29.02.2016 року винним у даній ДТП визнано водія автомобіля «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2. (а.с.62-63).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Автомобіль «Рено», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, що належить ТОВ «Перша лізингова компанія», був застрахований на підставі договору № 250516154.15 від 04.09.2015 року між АСК «ІНГО Україна», з одного боку, та ТОВ «Перша лізингова компанія», з іншого боку. (а.с.44-57).

Внаслідок даного зіткнення автомобіль «Рено», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, що належить ТОВ «Перша лізингова компанія», зазнав механічних пошкоджень, вартість відновлювального ремонту яких становить 11871, 78 грн. (а.с. 78).

Судом встановлено, що страхувальник звернувся до ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування за Договором страхування у зв`язку із настанням страхового випадку. (а.с.80).

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» 21.01.2016 року затверджено Страховий акт 136541 щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 09.12.2015 року за участю Застрахованого автомобіля, згідно якого розмір страхового відшкодування, становить 11 871, 78 гривень (а.с.78 ).

Стороною позивача підтверджено належним доказом, а саме, платіжним дорученням №564 від 25.01.2016 року, що страховою компанією було сплачено страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 11 871 грн. 78 коп., на підставі рахунку №10084 від 17.12.2015 року. (а.с.81).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 4 статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.

Таким чином, відповідно до вказаних норм закону від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року № 6-112 цс 13.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на положення ст.. 1192 ЦК України, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Також у порядку суброгації страховик може стягнути із завдавача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просив стягнути суму виплаченого страхового відшкодування в тому числі з підстав, передбачених ст. 993 ЦК України.

Крім того відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник, який отримав страхове відшкодування, мав до особи, відповідальної за завдані збитки, то вбачається, що до Приватного акціонерного товариства «ІНГО Україна» перейшло право вимоги у порядку суброгації, а відтак сума виплаченого страхового відшкодування у розмірі 11 871,78 гривень підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача саме в порядку суброгації та позовні вимоги є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку

Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Аналізуючи викладене у сукупності, суд приходить до висновку, що позивач виконав всі покладені на нього зобов'язання, а тому у нього виникає повне право звернутися безпосередньо до відповідача з вимогою про відшкодування завданої йому матеріальної шкоди у порядку регресу.

Пунктом 1 частини 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1600 гривень.

На підставі викладеного і керуючись ст..ст. 993, 1166, 1188 ЦК України, ст.ст. 76- 81, 263-265, 268 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «ІНГО Україна» до ОСОБА_2 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, що проживає за адресою АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ІНГО Україна» ЄДРПОУ 16285602, МФО 300528, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33 матеріальну шкоду у розмірі шкоду у розмірі 11 871 (одинадцять тисяч вісімсот сімдесят одну гривню 78 копійок та судові витрати у сумі 1600 (тисяча шістсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, що проживає за адресою АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ІНГО Україна» ЄДРПОУ 16285602, МФО 300528, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33 судові витрати у розмірі 1600 (тисяча шістсот) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційна скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Чередниченко Н.П.