Ухвала суду № 71793839, 25.01.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Провадження № 1кс/712/420 /18

Справа № 712/855/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2018 року Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ПИРОЖЕНКО С.А., при секретарі ТІТОВА О.І., за участю прокурора ПЕРЕГІН В.М., слідчого ТКАЧЕНКО В.М., підозрюваного ОСОБА_1, розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси винесене в кримінальному провадженні № 12017251010003011 від 05 квітня 2017 року, слідчим Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_2 та погоджене прокурором Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_3, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебуваючого в цивільному шлюбі, має на утриманні одну неповнолітню дитину, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, (Горького), 9 кв.8, невійськовозобов’язаного, інвалідом, депутатом, учасником бойових дій, ліквідатором наслідків аварії ЧАЕС не являється, раніше судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_2 звернувся із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4, посилаючись на те, що ОСОБА_4 будучи особою раніше судимою 03.07.2014 року Придніпровським районним судом м. Черкаси за ст.185 ч.2, 190 ч.1 КК України до покарання у вигляді одного року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік, та маючи не зняту та непогашену судимість на шлях виправлення не став повторно вчинив умисні злочини.

Так він, повторно, у невстановлений слідством день та час перебуваючи за місцем роботи, а саме: м. Черкаси вул. М. Залізняка, 29/1 офіс 100, умисно, маючи корисливий мотив заволодів чужим майном шляхом зловживання довірою за наступних обставин: 29.03.2017 року у невстановлений слідством час перебуваючи на робочому місці у ФОП ОСОБА_5, де ним здійснюється підприємницька діяльність за адресою: м. Черкаси вул. М.Залізняка, 29/1 офіс, 100, де ОСОБА_4 працював на праві цивільно-правових відносин, в якості майстра ремонту електронної апаратури побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення, де отримав для проведення ремонту мобільний телефон марки «Jeep F-605», ринкова вартість якого згідно, висновку судово-товарознавчої експертизи № 4/1219 від 23.06.2016 року за умов технічної справності станом на 29.03.2017 року могла становити 2350 грн., який належав ОСОБА_6, з умовою повернення мобільного телефону власнику відразу після проведення ремонтних робіт, але в подальшому своїх зобов’язань не виконав та зловживаючи довірою потерпілого незаконно заволодів вказаним мобільним телефоном, чим спричинив останньому матеріального збитку на суму 2350,00 грн.

Він же, повторно, точну дату в ході досудового слідства встановити не представилось можливим, знаходячись за місцем роботи за адресою: м. Черкаси вул. М.Залізняка, 29/1 офіс, 100 умисно, маючи корисливий мотив щодо заволодіння чужим майно шляхом зловживання довірою, а саме: працюючи у ФОП ОСОБА_5, де ним здійснюється підприємницька діяльність за адресою: м. Черкаси вул. М.Залізняка, 29/1 офіс, 100, де ОСОБА_4 працював на праві цивільно-правових відносин, в якості майстра ремонту електронної апаратури побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення, впевнив свого знайомого ОСОБА_7 в тому, що може провести ремонт та вдосконалення комп’ютерної техніки, після чого у квітні 2017 року більш точну дату та час досудовим слідством не встановлено під час перебування ОСОБА_4 за місцем своєї роботи ОСОБА_7 передав йому системний блок марки «ASUS» 4RAM 2 ядра ПК Medion, вартістю 2000 грн., який належить ОСОБА_8 для проведення вдосконалення вказаної комп’ютерної техніки, з умовою повернення системного блоку власнику, але вищевказаних зобов’язань не виконав заволодівши вищевказаним майном, шляхом зловживання довірою. Після чого, розпорядився системним блоком марки «ASUS» 4RAM 2 ядра ПК Medion на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріального збитку на суму 2 000 грн.

Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.2 ст. 190 КК України – заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, вчинене повторно.

Він же, повторно, 03.04.2017 року близько 23.30 годин перебуваючи в приміщенні майстерні з ремонту електронної апаратури побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення у ФОП ОСОБА_5, розміщеному за адресою: м. Черкаси вул. М.Залізняка, 29/1 офіс, 100, маючи ключі від вхідних дверей, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно,умисно, з корисливих спонукань викрав чуже майно, а саме: грошові кошти у сумі 1812 грн. та ноутбук марки «Lenovo z570» вартістю 1100 грн., а всього викрав майно на загальну суму 2912 грн., яке належить потерпілому ОСОБА_5, після чого з викраденим з місця вчинення злочину зник, чим спричинив потерпілому матеріальний збитку на вищевказану суму.

Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 184 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства було встановлено наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) можливе переховування від органів досудового розслідування та/або суду; 2) можливий незаконний вплив на свідків, потерпілого, іншого підозрюваного, експерта у цьому ж кримінальному провадженні; 3) можливе перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; 4) можливе вчинення іншого кримінального правопорушення.

Слідчий в клопотанні посилається на те, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, що підставою застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 міри запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, за яке передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років, а також наявність ризиків, котрі дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати та потерпілих, а також можливість вчиняти інші кримінальні провадження, так як останній не має постійного місця проживання, має не зняту та непогашену судимість, на підставі вироку Придніпровського РС м. Черкаси від 04.08.2014 року ОСОБА_4, визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч. 1 ст.190 КК України та призначено покарання на підставі ст.70 КК України у вигляді одного року обмеження волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробувальним терміном строком на один рік. На підставі п.п.2-4 ст.76 КК України зобов’язаний ОСОБА_1 не виїзджати за межі України на постійне місце проживання, без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти про зміну місця проживання, роботи та навчання та періодично з’являтись на реєстрації.

31.08.2015 року Ухвалою Придніпровського РС м. Черкаси від 04.08.2014 року на підставі подання Придніпровського РП Черкаського МВ КВІ ОСОБА_1 було скасовано випробувальний термін та направлення засудженого для відбуття покарання згідно вироку Придніпровського РС м.Черкаси від 03.07.2014 року, у зв’язку з тим, що ОСОБА_4 під час перебування на обліку зарекомендував себе негативно, порушував обов’язки покладені на нього судом, без поважної причини не з’являвся на реєстрацію, та під час перевірки дільничним інспектором міліції за місцем проживання був відсутній.

В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання повністю підтримали та просили його задовольнити.

Підозрюваний в судовому засіданні, вину свою у вчиненому злочинові визнав частково, та пояснив про обставини вчиненого злочину, просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з тримання під вартою.

Слідчий суддя, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження приходить до наступного.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами.

Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини - обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув’язнення.

Крім того, згідно ст.5 Європейської конвенції з прав людини, яка у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи. Крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом.

Так, у справі «Смирнов проти Росії» Європейський суд з прав людини наголосив, що особа, обвинувачена в скоєнні злочину, завжди повинна знаходитися на свободі, до закінчення розгляду справи, якщо Держава не зможе довести, що маються «умісні і достатні» причини взяти її під варту, і зокрема, коли є підстави вважати, що особа ухилятиметься від слідства та суду, перешкоджатиме встановленню істини у справі, або продовжить злочину діяльність.

В частині 3 ст. 5 Конвенції / правова позиція ЄСПЛ, викладена в п. 60 рішення від 06.11.2008 року у справі "Єлоєв проти України"/ після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчинені злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого.

В своєму клопотанні слідчий та прокурор вказує, що до підозрюваного ОСОБА_4 необхідно обрати міру запобіжного заходу тримання під вартою, що дасть необхідність запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконному впливу на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, але доказів не надано.

При формуванні внутрішнього переконання слідчого, прокурора, слідчого судді, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпеки цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятися від слідства й суду. Проте сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується особі, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки це суперечило б презумпції невинуватості. У цьому ключі послідовною та логічною є позиція Європейського суду з прав людини, яка зводиться до наступного: небезпека можливості переховуватися від правосуддя не може вимірюватися виключно на підставі суворості можливого вироку. Наявність сильної підозри в тому, що особа вчинила тяжкий злочин, є, звичайно, таким чинником, що відноситься до суті питання, однак сама по собі така підозра не може бути виправданням довготривалому утриманню під вартою. Небезпека переховування особи від правосуддя повинна оцінюватися не лише у світлі тяжкості покарання, але й виходячи з усіх інших обставин, які можуть або підтвердити наявності такої небезпеки, або звести її до такого мінімуму, що попереднє ув’язнення виявиться невиправданим.

В даному випадку слідчим та прокурором не доведено та не надано письмових доказів того, що в даному випадку виникли ризики передбачені вимоги ст.177 КПК України.

Судом встановлено, що підозрюваний має постійне місце проживання, має на утриманні одну неповнолітню дитину, на виклики до слідчого з’являється, та з урахуванням того, що досудовим розслідуванням не встановлено нових даних, за допомогою яких би обґрунтовувалася неможливість запобігання зазначеним ризикам будь-яким із передбачених ч.1 п.1,3,4,5 ст. 177 КПК України, тому за таких обставин суд вважає, що підозрюваний ОСОБА_4, не потребує ізоляції від суспільства та є можливість застосування більш м’якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту в нічний час доби.

Керуючись ст. ст. 40, 131-132, 176-178, 179-184, 194, 196, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя –

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді у вигляді домашнього арешту в період доби з 22.00 год. до 07.00 год., терміном на 60 (шістдесят) діб, тобто до 25 березня 2018 року, включно.

Строк домашнього арешту обчислювати з моменту винесення ухвали, тобто з 25 березня 2018 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, такі обов’язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- заборонити в період доби з 22.00 год. до 07.00 год. залишати житлове приміщення за адресою: м. Черкаси вул. Іллєнка, (Горького), 9 кв.8, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд за кордон;

- утримуватися від спілкування з свідками та потерпілими за відсутністю захисника, слідчого або прокурора;

- не відвідувати місця, де знаходяться розважальні заходи.

Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.

Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.

Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї зобов’язань.

Копію ухвали суду вручити підозрюваному ОСОБА_4, слідчому, та прокурору для контролю за її виконанням.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області протягом п’яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя С.А.ПИРОЖЕНКО

Копію цієї ухвали мені вручено «____» січня 2018 року о ____ год. ____ хв., одночасно роз’яснено порядок її оскарження.

Підозрюваний _______ ОСОБА_4