Постанова № 71793739, 16.01.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/22/18Головуючий по 1 інстанції Степченко М.Ю. Категорія: 19, 27 Доповідач в апеляційній інстанції Карпенко О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючої Карпенко О.В.

суддів Василенко Л.І., Нерушак Л.В.

секретаря Наконечної М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області, ухваленого о 10 год.05 хвилин 14 липня 2017 року під головуванням судді Степченка М.Ю./повний текст рішення виготовлений 18 липня 2017 року/ по справі за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-:

в с т а н о в и в :

У червні 2016 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, мотивуючи свої вимоги тим, що між ВАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № Z027 від 23.08.2007 року, відповідно до якого останній отримав кредит у сумі 27 500,00 дол. США.

Позивач вказує, що позичальником ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором належним чином виконані не були, а тому рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06 березня 2017 року із останнього на користь позивача було стягнуто заборгованість за кредитним договором № Z027 від 23.08.2007 року у сумі 1 363 509,20 грн. Незважаючи на наявність рішення суду, зобов'язання за кредитним договором до цього часу не виконано.

Крім того, вказує позивач, в забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором № Z027 від 23.08.2007 року, в цей же день, 23 серпня 2007 року було укладено іпотечний договір № Z027/Z1, посвідчений приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Кравченком С.В та зареєстрованим в реєстрі за № 6297. Предметом вказаного іпотечного договору є нерухоме майно, а саме: житловий будинок, з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1, та земельна ділянка, загальною площею 1961 кв.м., що призначена для ведення особистого селянського господарства та знаходиться за адресою: Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Нова Дмитрівка, належні ОСОБА_4 на праві власності.

ПАТ «ВіЕйБі Банк» зазначає, що згідно з умовами вказаного іпотечного договору іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору № Z027 від 23 серпня 2007 року, передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених іпотечним договором нерухоме майно. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями.

25 лютого 2016 року, вказує позивач, відповідно до положень ст. 35 Закону України «Про іпотеку» направив на адресу відповідача ОСОБА_4 вимогу про усунення порушення зобов'язання за кредитним договором, згідно якого відповідач мав повністю погасити кредит, проценти за користування коштами кредиту, штрафні санкції за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, у строк передбачений договором.

Оскільки сума заборгованості за кредитним договором та відсотками позивачу не повернута, останній вважає свої права та інтереси порушеними та звернувся до Золотоніського міськрайонного суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2017 року у задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», вважаючи рішення суду першої інстанції необгрунтованим, таким, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, при неповному з'ясуванні обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення виниклого спору по суті, просить скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» задовольнити в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга, подана ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» підлягає відхиленню, виходячи із наступного.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При розгляді даної справи суд правильно встановив факти, відповідні їм правовідносини, постановив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права, ґрунтується на зібраних по справі доказах, оцінивши які в сукупності, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань.

Як вбачається із матеріалів справи, 23 серпня 2007 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № Z027, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 27 500,00 дол. США. (а.с. 7-18)

У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 23 серпня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір № Z027/Z1. (а.с. 22-31).

Згідно з умовами вказаного іпотечного договору іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання передає в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: житловий будинок, з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 1961 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_2; НОМЕР_3 що призначена для ведення особистого селянського господарства, та знаходиться за адресою: Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Нова Дмитрівка.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач посилався на те, що оскільки відповідачем ОСОБА_4 заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання позичальником в добровільному порядку взятих на себе зобов»язань за кредитним договором у добровільному порядку не погашена, існують передумови для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань.

Згідно положень статей 526, 527 і 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у ст. 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч. ч. 1, 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 цього Закону.

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано ст. 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у ст. ст. 335, 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (ч. 1 ст. 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, системний аналіз положень ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

У свою чергу, позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем в суді (частина друга статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Як вбачається із наявних матеріалів справи, відповідно до п. 4.1.13 іпотечного договору № Z027/Z1 від 23.08.2007 року іпотекодержатель має право звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки на підставах, умовах і в прядку, передбаченому цим договором, кредитним договором та чинним законодавством України.

Згідно п.7.2 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов»язань в порядку, встановленому статтею 37 ЗУ «Про іпотеку» та умовами договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі - продажу в порядку, встановленому статтею 38 ЗУ «Про іпотеку» та умовами даного договору.

При цьому, умовами іпотечного договору № Z027/Z1 від 23.08.2007 року передбачено право іпотекодержателя на свій розсуд обрати конкретний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, визначених п.7.2 договору.

Пунктом 7.4 іпотечного договору від 23.08.2007 року передбачено, що іпотекодержатель має право, в тому числі, звернути стягнення на майно, згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку, на підставі цього договору, шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до наведених у вказаному договорі умов.

Згідно п. 7.4.1 іпотечного договору «цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність мають силу правовстановлюючих документів та надають право іпотекодержателю подати заяву про реєстрацію права власності на предмет іпотеки.» Право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя у порядку, що передбачений чинним законодавством України.

Таким чином, з умов укладеного між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_4 іпотечного договору № Z027/Z1 від 23.08.2007 року вбачається, що сторонами договору було погоджено позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на таке майно.

За наявності передбаченої самим іпотечним договором можливості переходу власності на предмет іпотеки до ПАТ «ВіЕйБі Банк», останній таким позасудовим способом захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора не скористався.

Згідно статті 39 ЗУ «Про іпотеку», яка передбачає реалізацію предмета іпотеки саме за рішенням суду, в рішенні суду обов'язково повинен бути зазначений спосіб реалізації предмета іпотеки або шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу предмета іпотеки, встановленої статтею 38 цього закону.

Такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, як визнання судом права власності іпотекодержателя на нерухоме майно статтею 39 Закону України «Про іпотеку» не передбачений, про що аргументовано зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, яке постановлено із додержанням положень чинного законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги, наведені ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2017 року по справі за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відхилити, зазначене рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів.

Головуюча Карпенко О.В.

Судді Василенко Л.І., Нерушак Л.В.