Рішення № 71790915, 25.01.2018, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/4002/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

25 січня 2018 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Невмержицького С. С.

з секретарем Аврамчук Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Овруцький молочноконсервний комбінат» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Овруцький молочноконсервний комбінат» (надалі Відповідач) про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з 08 червня 2017 року по 08 грудня 2017 року в розмірі 19410,63 грн., та 4000,00 грн. моральної шкоди мотивуючи тим, що вона працювала на підприємстві відповідача з 17.01.2017 року по 16.02.2017 року на посаді укладальника-пакувальника консервного цеху фасувального відділення та згідно з наказом № 18-к від 16.02.2017 року була звільнена за угодою сторін; в день звільнення відповідач не провів повного розрахунку по заробітній платі, на день подання позову до суду сума середньогомісячного заробітку за несвоєчасний розрахунок склала 19410,63 грн., тому просить на підставі ст.ст.116, 117 КЗпП позов задовольнити.

У судове засідання позивач не з'явився, але надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, повідомлявся належним чином про час і місце судового розгляду справи, ніяких заяв до суду не подавав.

Відповідно до ч. 3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату час і місце судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Право на судовий захист передбачається ст.55 Конституції України. Згідно із ст.ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Основним законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов’язки, в рівній мірі кореспондується обов’язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Судом встановлено, що позивач у період часу з 17.01.2017 року по 16.02.2017 року працював в ТОВ «Овруцький МКК» на посаді укладальника-пакувальника консервного цеху фасувального відділення та згідно з наказом № 18-к від 16.02.2017 року була звільнена за угодою сторін п.1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується записами в її трудовій книжці серії АТ-ІІ №0631856 (а.с.4).

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 07.06.2017 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Овруцький молочноконсервний комбінат» (37300, Житомирська область, Гадяцький район, м.Гадяч, вул. Героїв Майдану, 82, ідентифікаційний код 36899405, р/р 26008266131800 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 1252,58 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку з 17.02.2017 року по 07.06.2017 року в сумі 11285,25 грн.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Овруцький молочноконсервний комбінат» судовий збір в сумі 640 грн. в дохід держави.

Рішення суду не виконане, про що свідчить постанова УДВС ГТУЮ у Полтавській області від 13.11.2017 року про передачу виконавчого провадження №55103585 з примусового виконання виконавчого листа №286/1069/17 виданого 31.10.2017 року Овруцьким райсудом про стягнення з ТОВ «Овруцький МКК» на користь ОСОБА_1, боргу в сумі 13177,83 грн.

У відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз’яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Станом на день прийняття цього рішення відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про виплату заборгованості по заробітній платі перед позивачем, тому розрахунок середнього заробітку має відбуватися по день ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі, як просить позивач.

У зв’язку із порушенням строків виплати заробітної плати та всіх сум, які належать позивачу при звільнені, відповідач має сплатити середній заробіток за весь час затримки, тобто за період з 08 червня 2017 року по 08 грудня 2017 року, оскільки фактичного розрахунку проведено не було.

При розрахунку сум середнього заробітку, суд виходить з наступного. Порядок обчислення середньої заробітної плати закріплений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», за частиною 3 пункту 2 якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно ч.3 п. 3 вказаного Порядку в розрахунок середньої заробітної плати включаються усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивачем був наданий до суду власний розрахунок середньоденної заробітної плати за останні два календарних місяці роботи, що передували дню звільнення, який складає 150,47 грн., що також підтверджується рішенням Овруцького районного суду від 21.06.2017 року.

Відповідно до лист Міністерства соціальної політики України від 05 серпня 2016 р. N 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2017 рік», норма тривалості робочого часу в днях при сорокагодинному робочому тижню становить: 3 8 червня по 30 червня 2017 року – 16 робочих днів, в липні 2017 року -21 робочих день, в серпні 2017 року – 22 робочих дні, в вересні 2017 року – 21 робочий день, в жовтні 2017 року – 21 робочий день, в листопаді 2017 року – 22 робочих дні, з 1 грудня по 8 грудня 2017 року – 6 робочих дні. Загалом з 16 червня 2017 року по 08 грудня 2017 року норма тривалості робочого часу в робочих днях становить - 129 робочих днів.

Отже середній заробіток за весь час затримки розрахунку становить: 129 днів х 150,47 грн = 19410,63 гривень.

Законних підстав, передбачених ст.117 КЗпП України, для зменшення сум середнього заробітку у суду не має, оскільки спір щодо розміру заборгованості по заробітній платі між сторонами відсутній.

Отже, в сенсі викладених обставин та наведених норм суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 19410,63 гривень, з утриманням з вказаної суми при її виплаті передбачених законом податків і зборів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника.

На підставі викладеного, суд вважає, що своїми діями відповідач порушив вимоги законодавства про працю, що, в свою чергу, потягло порушення законних прав позивача при звільненні.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача відповідачем не надано.

Відповідно до ст.237 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що винними діями відповідача позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки остання зазнала певних душевних страждань внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати, що в свою чергу тягне за собою порушення нормальних життєвих зв'язків.

При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди, суд виходить з тривалості та глибини душевних страждань, часу вимушених змін у життєвих стосунках позивача, відсутності у позивача доказів про заподіяння даної шкоди на суму саме 4000,00 грн., враховуючи вимоги розумності та справедливості, зокрема і не тривалий період роботи позивача та співрозмірність шкоди з сумою заборгованої заробітної плати, суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн.

В стягнені решти суми моральної шкоди слід відмовити за безпідставністю.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із позовною заявою 12 грудня 2017 року, у позовній заяві обєднано одна вимоги майнового характеру і одна вимога немайнового характеру, кожна з яких відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, що діяла станом на 12 грудня 2017 року) повинна бути оплачена судовим збором за ставками, встановленими за вимоги немайнового характеру, тобто по 640 грн. кожна.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при подачі позову до суду позивач звільнена від сплати судового збору, рішення прийнято на користь позивача, тому судові витрати слід стягнути з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 4,9,81,141,211,247,263-265,268,272-273,280-283,354 ЦПК України, ст.ст. 47, 115, 116, 117 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Овруцький молочноконсервний комбінат» (Код ЄДРПОУ 36899405) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 19410 (дев’ятнадцять тисяч чотириста десять) грн. 63 коп. та 1000 (тисячу ) грн., моральної шкоди.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Овруцький молочноконсервний комбінат» в дохід держави судовий збір в сумі 1280,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається через Овруцький районний суд Житомирської області до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Суддя: ОСОБА_2