Постанова № 71790338, 16.01.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/16568/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С.С. Провадження № 22-ц/773/33/18 Категорія: 54 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,

за участю секретаря Губарик К. А.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Спас Ю. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась в суд із зазначеним позовом. Покликалась на те, що з листопада 2004 року працювала на різних посадах у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки (далі - СНУ ім. Лесі Українки), а з 11 лютого 2016 року, після виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2016 року, займала посаду доцента кафедри теорії та історії держави і права.

З 18 листопада 2016 року наказом ректора університету № 149 К/В від 21 листопада 2016 року її було звільнено із займаної посади за п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку трудового договору.

Вважаючи своє звільнення незазначеним, проведеним адміністрацією вузу з порушенням вимог чинного трудового законодавства, в період її тимчасової непрацездатності, позивачка ОСОБА_1 просила суд поновити її на роботі на посаді доцента кафедри теорії та історії держави і права СНУ ім. Лесі Українки та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

У поданій на рішення суду першої інстанції апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить його скасувати як незаконне, прийняте судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин справи і їх належної оцінки та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У письмовому запереченні відповідач СНУ ім. Лесі Українки, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, просить залишити його без змін.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивачки підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки ОСОБА_1 адміністрацією СНУ ім. Лесі Українки з роботи відбулося у відповідності з вимогами діючого трудового законодавства, а зміна адміністрацією дати звільнення останньої з роботи не міняє характеру трудових відносин, які існували між ними як сторонами трудового договору.

Проте погодитись з такими висновками суду не можна.

Згідно зі ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником та власником підприємства, установи організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою. Працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, та дотримуватись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 23 цього Кодексу трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

У ч. 3 ст. 54 Закону України «Про освіту» (в редакції чинній на час виникнення трудового спору) педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Згідно з положеннями ч. ч. 9, 11 ст. 55 Закону України «Про вищу освіту» посади науково-педагогічних працівників можуть займати особи, які мають науковий ступінь або вчене звання, а також особи, які мають ступінь магістра. Під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою закладу вищої освіти.

Отже, норми трудового законодавства та спеціальні норми, що регулюють трудові правовідносини у вищих навчальних закладах, передбачають, зокрема обіймання посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) виключно шляхом проходження працівником конкурсного відбору.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 01 вересня 2015 року працювала у СНУ ім. Лесі Українки на посаді доцента кафедри теорії та історії держави і права до заміщення вакансії у встановленому законодавством порядку. 17 жовтня 2015 року наказом адміністрації вузу № 147 К/В від 16.10.2015 року її було звільнено із зазначеної посади у зв'язку з п. 2 ст. 36 КЗпП України (а. с. 6-10, 62-63).

10 лютого 2016 року рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 поновлено на посаді доцента кафедри теорії та історії держави і права СНУ ім. Лесі Українки, стягнуто з відповідача в її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодовано моральну шкоду, вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а.с. 14-22).

На виконання вказаного рішення суду наказом № 28-К/В від 16 березня 2016 року скасовано п. 1.2 наказу № 147 - К/В від 16 жовтня 2015 року про звільнення позивачки та поновлено її на роботі з 11 лютого 2016 року до закінчення вакансії у встановленому законодавством порядку (а. с. 64-65).

Крім того встановлено, що з 09 вересня 2016 року адміністрацією університету, згідно вимог Закону України «Про вищу освіту», в порядку конкурсного відбору, оголошено конкурс на посаду доцента кафедри теорії та історії держави і права, на яку попередньо було поновлено ОСОБА_1 Позивачка була повідомлена про оголошення цього конкурсу 20 вересня 2016 року, але участі у ньому не брала (а. с. 66, 155 - 163).

Відповідно до листків непрацездатності серії АГФ № 463366, серії АГФ № 490108, серії АГФ № 490306 ОСОБА_1 з 31 жовтня по 18 листопада 2016 року перебувала на лікарняному (а. с. 30 - 32).

Згідно наказу ректора університету № 204-З від 30 серпня 2016 року навчальний процес у 2016 / 2017 навчальному році для викладачів денної форми навчання юридичного факультету було організованого із встановленням шестиденного робочого тижня (а. с. 33 - 40).

Наказом від 07 листопада 2016 року № 138-К/В ОСОБА_1 звільнено з посади доцента кафедри теорії та історії держави і права з 09 листопада 2016 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП України (а. с. 67).

З наявних в матеріалах справи письмових доказів, зокрема пояснень викладачів та працівників кафедри теорії та історії держави і права СНУ ім. Лесі Українки, наданих на виконання розпорядження декана юридичного факультету № 48 від 20 січня 2017 року, слідує, що позивачка ОСОБА_1 19 листопада 2016 року була на кафедрі теорії та історії держави і права, заходила в приміщення деканату юридичного факультету та залишила листки непрацездатності № 463366, № 490108 (а. с. 77 - 80 ).

У зв'язку із тим, що ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 31 жовтня по 09 листопада та з 10 листопада по 18 листопада 2016 року до наказу від 07 листопада 2016 року № 138 - К/В відповідачем було внесено зміни новим наказом № 149-К/В від 21 листопада 2016 року, а саме п. 1.1 попереднього наказу викладено у новій редакції, позивачку звільнено з 18 листопада 2016 року з посади доцента кафедри теорії та історії держави і права у зв'язку із закінченням строку трудового договору згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП України (а. с. 73).

З наказом про звільнення від 21 листопада 2016 року № 149-К/В ОСОБА_1 була ознайомлена 01 грудня 2016 року, про що складено відповідний акт та видано їй трудову книжку (а. с. 89).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що працівник, з яким укладено строковий трудовий договір, після закінчення обумовленого строку підлягає звільненню. Звільнення здійснюється без його заяви за наказом роботодавця. Наказ про звільнення може бути виданий в останній день дії строкового трудового договору, або до цього із зазначенням дати звільнення, що обумовлена строком трудового договору. Днем звільнення в будь-якому випадку повинен бути останній день роботи, як він визначений трудовим договором.

Наведені обставини та норми права свідчать про те, що з урахуванням умов укладеного з позивачкою ОСОБА_1 трудового договору, результатів оголошеного адміністрацією університету конкурсу на заміщення посади доцента кафедри теорії та історії держави і права, яку вона займала, її звільнення з роботи у зв'язку із закінченням строку трудового договору мало відбутися 09 листопада 2016 року. Однак звільнення позивачки із зазначеної посади відбулося з 18 листопада 2016 року згідно наказу № 149-К/В від 21 листопада 2016 року, що свідчить про фактичне продовження роботодавцем трудових відносин з працівником на невизначений термін.

Також встановлено, що ОСОБА_1 19 листопада 2016 року у суботу знаходилась на своєму робочому місці на кафедрі теорії та історії держави і права юридичного факультету університету, що вважався робочим днем при шестиденному робочому тижні для викладачів вузу.

Зазначене вище дає підстави вважати, що звільнення позивачки ОСОБА_1 із займаної посади з 18 листопада 2016 року було проведено не у зв'язку із закінченням строкового трудового договору, а з ініціативи адміністрації відповідача, тобто з інших підстав і в період її тимчасової непрацездатності, що є порушенням вимог ч. 3. ст. 40 КЗпП України.

Оскільки, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку, свідчать про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушеного права працівника згідно положень ч. 1 ст. 235 КЗпП України, то позивачка ОСОБА_1 підлягає поновленню на попередній посаді, яку вона займала до звільнення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як роз'яснив Пленум Верховного суду України в п. 32 постанови № 9 від 09 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи, який працівник мав в цей час.

З довідки про доходи № 2309 від 27 грудня 2017 року, виданої адміністрацією СНУ ім. Лесі Українки, слідує, що заробітна плата позивачки за два повні останні місяці роботи становить (4729,10+4443,75) = 9172 грн. 85 коп. (а. с. 195). Кількість робочих днів у ці місяці (серпень, вересень 2016 року) дорівнює (22+26)=48. Середньоденна заробітна плата становить (9172,85/48)= 191 грн. 10 коп., а отже середньомісячна заробітна плата позивачки дорівнює 191,10* (48:2)=4586 грн. 64 коп.

З наказу № 45, виданого директором ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» Волинський інститут ім. В. Липинського вбачається, що ОСОБА_1 з 23 листопада 2017 року працює на посаді завідувача навчальної частини у цьому навчальному закладі (а. с. 201). Однак доказів щодо отриманого заробітку за новим місцем роботи позивачка не надала. Тому середня заробітна плата позивачки ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу береться за період з 18 листопада 2016 року по 23 листопада 2017 року і становить ((4586,64*12)+(191,10*5))= 45995 грн. 18 коп.

Отже, ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що під час вирішення даного спору, суд першої інстанції припустився порушення норм матеріального і процесуального права у зв'язку із чим оскаржуване судове рішення відповідно до вимог п. п. 1, 3-4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1

На підставі ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України з відповідача СНУ ім. Лесі Українки в дохід держави підлягають стягненню судові витрати - судовий збір в сумі 1102 грн. 40 коп. (551,2+551,2) від сплати якого позивачка була звільнена під час розгляду справи в суді.

Керуючись ст.ст. 368, 372, 374, 376, 382, 383, 384, ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 листопада 2017 року у даній справі скасувати.

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді доцента кафедри теорії та історії держави і права Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.

Стягнути з Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки в користь ОСОБА_1 45995 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 18 коп. середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення в її користь середнього заробітку за один місяць в сумі 4586 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят шість) грн. 64 коп. допустити до негайного виконання.

Стягнути з Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки в дохід держави судовий збір в сумі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуючий

Судді