Ухвала суду № 71790309, 24.01.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/14383/16-к Провадження №11-кп/773/18/18 Головуючий у 1 інстанції:Артиш Я. Д. Категорія:ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України. Доповідач: Філюк П. Т.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Філюка П.Т.,

суддів – Шевчук Л.Я., Клока О.М.,

при секретарі – Білоусі І.Л.,

з участю прокурора – Грицюка Р.П.,

захисника – ОСОБА_1,

обвинуваченого – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та прокурора у кримінальному провадженні на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2017 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючий, неодружений, раніше судимий вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 вересня 2016 року за ч.1 ст.185 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень,

засуджений за ч.2 ст.185 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_2 до відбуття 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено попередній, тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з 09 листопада 2016 року, тобто з моменту його затримання, зарахувавши в строк основного покарання термін попереднього ув’язнення, з дня затримання до моменту набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно вироку суду, обвинувачений ОСОБА_2, 18 жовтня 2016 року, близько 21 год. 42 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, в кафе "Моменто", що на Київському Майдані, в м. Луцьку, діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою викрадення чужого майна, повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав чоловічу куртку чорного кольору, вартістю 520 грн., в кишенях якої знаходились грошові кошти в сумі 3000 грн. та мобільний телефон вартістю 112 грн. 50 коп., чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 3632 грн. 50 коп.

Крім того, він же, 09 листопада 2016 року, близько 18 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись поряд із приміщенням будинку № 64 по пр. Волі в м. Луцьку, діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою відкритого викрадення чужого майна, шляхом ривка, з рук потерпілого ОСОБА_4, повторно, відкрито викрав належні останньому грошові кошти у сумі 4800 гривень, чим завдав потерпілому майнової шкоди на вище вказану суму.

В поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого, вважає вирок суду в частині призначеного покарання необґрунтованим. Посилається на те, що призначенні покарання ОСОБА_2 не враховано, що обвинувачений раніше судимий, вчинив ряд корисливих злочинів в стані алкогольного сп’яніння. Просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України 2 (два) роки позбавлення волі, за ч.2 ст. 186 КК України 5 років позбавлення волі, і на підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначити покарання 5 років 2 місяці позбавлення волі.

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1, також не оспорюючи доведеності вини та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає вирок суду в частині призначеного покарання надто суворим. Зазначає, що при призначені покарання судом не враховано, що обвинувачений має постійне місце проживання, брав активну участь у спортивному житті міста та області, потерпілі не наполягали на призначенні ОСОБА_2 суворого покарання. Просить вирок суду першої інстанції змінити, застосувавши до ОСОБА_2 положення ст.ст. 69, 75 КК України.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які апеляційну скаргу останнього підтримали, а апеляційну скаргу прокурора заперечили, прокурора який заперечив проти апеляційної скарги сторони захисту, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадження підтримав, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, за які його засуджено, ґрунтується на об'єктивно досліджених доказах, які всебічно і повно перевірені судом з дотриманням вимог кримінально процесуального законодавства.

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.2 ст. 185, ч.2 ст.186 КК України ніким не оспорюється, а тому в порядку ст. 404 КПК України в цій частині висновки суду в апеляційному порядку не перевіряються.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.

Як убачається із вироку суду, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції урахував характер і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та дані про його особу.

Так, призначаючи покарання ОСОБА_2 місцевим судом враховано стан його здоров’я, думку потерпілих, які не наполягали на призначенні обвинуваченому суворого покарання.

Також обґрунтовано визнано пом’якшуючими покарання обставини, а саме: щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків, а також обтяжуючу покарання обставину: вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Крім того враховано, що обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий за вчинення корисливого злочину, за місцем проживання характеризується задовільно, вчинив нові злочини через незначний проміжок часу після засудження за попереднім вироком, не працює, злочини вчинив в стані алкогольного сп’яніння, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.

Врахувавши ці та інші обставини справи, зокрема і ті, на які посилаються в апеляційних скаргах як прокурор, так і сторона захисту, суд, реалізувавши принципи законності, справедливості та обґрунтованості, на підставі ст. 70 КК України призначив ОСОБА_2 покарання, яке за розміром є мінімальним покаранням та яке необхідно відбувати реально, оскільки відсутні підстави для можливості застосування положень ст.69, ст.75 КК України, з чим погоджується апеляційний суд.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність судом першої інстанції, які б тягнули за собою безумовне скасування судового рішення, у кримінальному провадженні не встановлено.

Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, Апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2017 року щодо ОСОБА_2 – без змін.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення

Головуючий

Судді