Ухвала суду № 71790290, 25.01.2018, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/4/18

Провадження №6/167/3/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2018 року Рожищенський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Сіліча І.І.

при секретарі - Шелест Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Рожище подання головного державного виконавця Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 звернулася в суд з поданням, в якому просить винести ухвалу відносно ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до повного виконання боржником зобов’язань по сплаті аліментів.

Вимоги подання обґрунтує тим, що на виконанні у Рожищенському районному відділі ДВС ГТУЮ у Волинській області перебуває виконавчий лист Рожищенського районного суду №2-488/2009 від 19.11.2009 року про стягнення з ОСОБА_2 солідарної заборгованості за кредитним договором в розмірі 17514,04 грн. та 98,38 грн. судових витрат в користь АТ «Державний ощадний банк України». Однак, ОСОБА_2 ухиляється від виконання рішення суду, станом на 03.01.2018 року жодної проплати боргу не здійснено. Державним виконавцем з метою повного та ефективного виконання виконавчого провадження вживалися вичерпні заходи примусового характеру, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

На запити державного виконавця надано інформацію, згідно якої встановлено, що боржник за трудовими і цивільно-правовими договорами не працює, пенсії не отримує, на обліку в центрі зайнятості не перебуває та відкритих на власне ім’я як ФОП у банківських та фінансових установах рахунків, не має.

21.06.2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та постанову про арешт майна боржника. Відомості про арешт рухомого та нерухомого майна внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого та нерухомого майна та Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

Разом з тим, згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником зареєстровано 1/4 частка квартири, яка знаходиться за адресою: м.Рожище, вул.Грушевського, 29/9, проте у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 ромірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника, не здійснюється. Іншого майна, на яке згідно ЗУ «Про виконавче провадження» можна звернути стягнення в межах суми боргу, не виявлено.

Також державним виконавцем вжито заходів щодо встановлення фактичного місця проживання боржника ОСОБА_2 за адресою: м.Рожище, вул.Грушевського, 29/9 та встановлено, що останній тривалий період часу за вказаною адресою не проживає. Враховуючи вищевикладене боржник порушив вимоги ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: не повідомляє дійсне місце проживання, чим унеможливлює здійснення перевірки майнового стану. Таким чином, рішення Рожищенського районного суду не виконується, не дивлячись на те, що державним виконавцем вжито усіх, передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання рішень, боржник ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням.

Представник Рожищенського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, суду надана заява про підтримання подання та розгляд справи у її відсутності.

Дослідивши матеріали подання, суд приходить до висновку, що подання до задоволення не підлягає.

Право громадян України на пересування, в тому числі і залишення території України, закріплено у ст.33 Конституції України. У той же час Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що незаборонені законом.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.

Із змісту вимог ст.33 Конституції України, ст.313 ЦК України, п.19 ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження, ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України, і вїзду в Україну громадян України, в їх системному зв’язку, вбачається, що право особи на свободу пересування може бути обмежено лише у виключних випадках у зв’язку з навмисними діями останнього, що спрямовані на ухилення від виконання обов’язків по виконанню рішення суду.

Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Отже, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду у випадку ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.

Відповідно до ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Як вбачається з матеріалів подання, то на примусовому виконанні Рожищенському районному відділі ДВС ГТУЮ у Волинській області перебуває виконавчий лист Рожищенського районного суду №2-488/2009 від 19.11.2009 року про стягнення з ОСОБА_2 солідарної заборгованості за кредитним договором в розмірі 17514,04 грн. та 98,38 грн. судових витрат в користь АТ «Державний ощадний банк України».

Державним виконавцем надсилались запити про надання інформації щодо отримання заробітної плати, пенсії, ведення боржником підприємницької діяльності, останнього місця роботи, наявності у власності транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, іншого майна та були отримані відповіді про відсутність рахунків у банках, відсутність пенсійних виплат, а також про відсутність інформації про роботу боржника за трудовим, цивільно-правовим договором, про відсутність інформації про джерела отримання інших доходів боржником.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації вбачається, що ОСОБА_2 здійснює періодичні виїзди за межі України.

Особа, яка має невиконані зобов’язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Відповідно до положень ч.2 ст.10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб’єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов’язання».

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов’язань, а за ухилення від їх виконання.

Однак, в матеріалах подання відсутні докази, які свідчать про вчинення боржником навмисних дій, спрямованих на ухилення від виконання обов'язків по виконанню рішення суду, а відсутність майна, на яке може бути звернуто стягнення, не є тим виключним випадком застосування таких обмежень.

Періодичні тимчасові виїзди боржника за межі України не свідчать про ухилення його від виконання рішення суду, і можуть вчинятися боржником з метою отримання доходів, які можуть бути спрямовані на погашення боргу, у випадку здійснення належного контролю за отриманням таких доходів.

Разом з тим, вказаний у поданні захід виконання рішення суду порушує Конституційні права боржника, а саме права людини і громадянина, відповідно до яких, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Керуючись ст.ст.19, 260, 261, 441 ЦПК України, на підставі ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні подання головного державного виконавця Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги або прийняття ухвали суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: І.І.Сіліч