Вирок № 71790286, 25.01.2018, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/75/18

Провадження №1-кп/157/14/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2018 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Гордійчука В.М.,

за участю секретаря Вавдіюк Т.О.,

прокурора – заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури

ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Камені-Каширському кримінальне провадження № 12014030090000012 про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, раніше в порядку ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України,

в с т а н о в и в :

31 грудня 2013 року біля 17 год. обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись біля кафе «Оболонь», що на вул. Шевченка, 25Б, в м. Камені-Каширському Волинської області, під час конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс не менше одного удару лобовою частиною голови в область правого надбрів’я голови потерпілого ОСОБА_3, внаслідок чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді оскольчатого перелому лобної кістки справа зі зміщенням відломків в ділянці лобного синусу, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння.

Обвинувачений ОСОБА_2 винуватість в інкримінованому йому правопорушенні не визнав та показав, що 31 грудня 2013 року біля 17 год. він не був біля кафе «Оболонь» в м. Камені-Каширському, а тому не міг нанести потерпілому тілесні ушкодження.

Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України, доведена наступними дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_3 показав, що дійсно 31 грудня 2013 року біля 17 год. він пішов у магазин щоб придбати продукти на святкування нового року. Проходячи біля кафе «Оболонь», що біля ринку по вул. Шевченка м. Каменя-Каширського, побачив групу чоловіків, які між собою сперечалися, у зв’язку з чим він зробив зауваження ОСОБА_2, який був найбільш активний і якого знав, оскільки навчалися з ним в одній школі. У відповідь на це ОСОБА_2 відкликав його на метрів 10 в сторону, де наніс йому удар головою в область правого надбрів’я його голови. Від даного удару він втратив свідомість і коли отямився, пішов додому.

Через декілька днів він відчув сильні болі, а тому звернувся в лікарню і йому було зроблено операцію. Про нанесені тілесні ушкодження заявив після цього.

Заперечення ОСОБА_2 про перебування в кафе «Оболонь» в зазначений час і день спростовані показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, які показали, що обвинувачений 31 грудня 2013 року починаючи з обідньої пори і до 16-17 год. перебував в кафе з групою невідомих осіб, які вживали спиртні напої.

Свідок ОСОБА_6 показала суду, що 31 грудня 2013 року вона працювала в кафе «Оболонь» і добре пам’ятає, що ОСОБА_2 знаходився там і тривалий час розпивав спиртні напої.

Названі свідки давали показання про перебування ОСОБА_2 в даному закладі при допитах на досудовому слідстві в січні 2014 року.

Крім того, свідок ОСОБА_7 – дружина потерпілого, показала, що 31 грудня 2013 року біля 17 год. ОСОБА_2 заходив в магазин «Діалог», де купував поповнення рахунку для мобільного телефону.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 23 листопада 2017 року потерпілий ОСОБА_3 показав де і яким чином були нанесені йому тілесні ушкодження ОСОБА_2 по даному кримінальному провадженню.

Згідно висновку експерта № 36 від 18 лютого 2014 року ОСОБА_3 заподіяне тілесне ушкодження у вигляді оскольчатого перелому лобної кістки справа зі зміщенням відломків в ділянці лобного синусу відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Дане тілесне ушкодження утворилось від дії тупого предмету без відображення контактуючих поверхонь останнього, з мінімальною кількістю не менше одного, терміном утворення може відповідати даним вказаним в медичній документації, можливо при обставинах про які потерпілий ОСОБА_3 розповів та продемонстрував під час слідчого експерименту проведеного 23 листопада 2017 року.

Оцінюючи досліджені під час судового розгляду докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 121 ч. 1 КК України, оскільки умисно заподіяв потерпілому тяжке тілесне ушкодження небезпечне в момент заподіяння.

Обставин, які пом’якшують покарання обвинуваченого, суд не знаходить.

До обставини, яка обтяжує покарання, суд відносить вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп’яніння, що доведено вищевказаними показаннями свідків.

Виходячи з наведеного, враховуючи ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, яке є тяжким, обставини його вчинення, особу винного, який не вперше притягується до кримінальної відповідальності, суд вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства, оскільки потерпілий ОСОБА_3 не наполягає на суворому покаранні, після вчинення кримінального правопорушення і тривалого досудового розслідування будь-яких інших правопорушень він не вчиняв.

При цьому суд, відповідно до ст. 76 КК України покладає на обвинуваченого обов’язки періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи, а також не виїжджати за межі України без погодження із вказаним органом.

В ході розгляду даного кримінального провадження встановлено, що події відбулися 31 грудня 2013 року, а саме кримінальне провадження до суду направлене 17 січня 2018 року, тобто більше ніж через чотири роки.

По цьому кримінальному провадженню з вини прокурорів, як процесуальних керівників, допущено нічим не виправдану тяганину та не дотримано розумні строки досудового розслідування, що вплинуло на ціль та мету покарання згідно ст. 50 КК України – виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Протягом більшої половини 2014 року та в 2015, 2016 роках і більшій половині 2017 року будь-яких слідчих дій не проводилося, що свідчить про бездіяльність органів досудового слідства.

Вирішуючи питання заявленого прокурором цивільного позову про відшкодування коштів за лікування потерпілого від злочину, суд вважає, що він підлягає до повного задоволення.

Відповідно до ст. 1206 ч. 1 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Як убачається із довідки Волинської обласної клінічної лікарні від 13 березня 2014 року № 459/2-10.14, ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні цього закладу в стоматологічному хірургічному відділенні з 14 по 22 січня 2014 року протягом 8 ліжко-днів, і загальна сума затрачених лікарнею коштів на таке лікування становить 1633 грн. 76 коп.

А тому названі кошти підлягають стягненню з обвинуваченого на користь Департаменту фінансів Волинської обласної державної адміністрації, який є розпорядником коштів Волинської обласної клінічної лікарні.

Керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред’явленому обвинуваченні за ст. 121 ч. 1 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі, якщо ОСОБА_2 протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину і виконає відповідно до ст. 76 КК України покладені обов’язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, а також не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити особисте зобов’язання.

Позов прокурора – заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь Департаменту фінансів Волинської обласної державної адміністрації 1633 (одну тисячу шістсот тридцять три) гривні 76 копійок витрат, понесених Волинською обласною клінічною лікарнею на лікування потерпілого від злочину, на рахунок №31416544700001, ГУДКСУ у Волинській області, МФО 803014, код платежу 24060300, ЄДРПОУ 38009371.

Вирок може бути оскаржений до палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги через Камінь-Каширський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий:ОСОБА_8