Постанова № 71789404, 25.01.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2547/17

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

25 січня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Боровицького О. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року (прийняту об 11:56 год у м. Хмельницькому та складену у повному обсязі 02 листопада 2017 року) у справі за адміністративним позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Фітоліт" про стягнення санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2017 року позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТОЛІТ» про стягнення з відповідача на користь позивача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 28 400,00 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1 669,92 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

На підставі ст. 311 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється за правилами письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції – скасувати, виходячи з наступного.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, 11 серпня 2017 року ТОВ «ФІТОЛІТ» подало позивачу звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік, затверджений наказом Мінпраці України № 42 від 10 лютого 2007 року, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 12 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, – 0 осіб. Кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, - 0 осіб. Фонд оплати праці штатних працівників – 681,6 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника – 56,8 тис. грн.

За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році Хмельницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів застосовано до відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 28400,00 грн. Крім того, нарахована пеня у розмірі 1669,92 грн. (28400,00 х 0,04% (розрахунковий розмір пені) = 11,36 грн. х 147 (кількість днів у періоді з 19.04.2017 року по 12.09.2017 року) = 1669,92 грн.).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за обставин, які склались у спірних правовідносин, на відповідача не може бути покладена відповідальність за не працевлаштування інваліда на гірниче підприємство з важкими та/або небезпечними умовами праці.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Статтею 19 Закону, зокрема ч.ч. 1, 2, передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з ч. ч. 9,10 цієї статті підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

В силу вимог ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що відповідач зареєструвався у відділенні Фонду у липні 2017 року, а звіт подав у серпні 2017 року. При цьому, у звіті відповідач вказує на середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу за рік 12 чол. У рядку, в якому вказується середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, відповідач ставить прочерк, тобто вказує на відсутність працюючих інвалідів на підприємстві.

Також суд вказує на те, що відповідачем не вчинялось жодних заходів для виконання вимог закону щодо створення та виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, зокрема у відповідні органи не була подана інформація про наявність вакантних місць для осіб з інвалідністю, тощо.

Крім того, суд критично оцінює висновки суду першої інстанції, що на відповідача не може бути покладена відповідальність за не працевлаштування інваліда, оскільки, окрім іншого ТОВ «Фітоліт» є гірничим підприємством з важкими та/або шкідливими умовами праці.

Суд звертає увагу на те, що, виходячи зі штатного розпису підприємства та вимог чинного законодавства України, не всі посади, наявні у відповідача, відносяться до категорій посад зі шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці, що спростовує доводи щодо неможливості працевлаштування осіб з інвалідністю.

Таким чином, відповідачем порушено вимоги ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а тому відповідно до ст. 20 цього Закону до нього застосовуються адміністративно-господарські санкції у відповідному розмірі.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що з відповідача повинні бути стягнуті відповідні адміністративно-господарські санкції у розмірі 28 400,00 грн., що становить половину середньої річної заробітної плати на товаристві ( 56,8 тис. грн), та пеню у розмірі 1 669,92 грн., розраховану відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним у справі доказам, неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Фітоліт" про стягнення санкцій та пені скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фітоліт» на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 28 400,00 грн. (двадцять вісім тисяч чотириста гривень).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фітоліт» на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1 669,92 грн. (одну тисячу шістсот шістдесят дев’ять гривень і дев’яносто дві копійки)

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3