Постанова № 71789299, 25.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 552/6387/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Жигилія С.П.

суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на постанову Київського районного суду м. Полтави (м. Полтава) від 20.11.2017 року (суддя Миронець О.К.) по справі № 552/6387/17

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області третя особа ОСОБА_1

про скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі по тексту – позивач, ГУ ПФУ в Полтавській області) звернулось до Київського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі по тексту – відповідач, Відділ примусового виконання рішень УДВСГТУЮ у Полтавській області), третя особа: ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1В.), в якому просить суд скасувати постанову від 25.09.2017 року ВП №54247625 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області штрафу в сумі 5100 грн. винесену у справі № 552/7289/16-а про зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести обчислення та виплату пенсії гр. ОСОБА_1.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 20.11.2017 року по справі № 552/6387/17 в задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про скасування постанови про накладення штрафу відмовлено повністю.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Київського районного суду м. Полтави від 20.11.2017 року по справі № 552/6387/17 та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що 27.09.2017 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Полтавській області надійшла постанова від 25.09.2017 року ВП №54247625 про накладення на позивача штрафу в сумі 5100 грн. за невиконання постанови Київського районного суду м. Полтави по справі №552/7289/16-а про зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 21.06.2016 року. Листами від 13.07.2017 року №5649/07-25, 04.08.2017 року №4100/03-25/1 позивачем повідомлено відповідача, що вищезазначена постанова суду виконана та направлено документальне підтвердження виконання постанови Київського районного суду м. Полтави. Вказує, що перерахунок ОСОБА_1 здійснено на підставі рішення суду з урахуванням ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вказує, що доплату різниці пенсії за період з 21.06.2016 року по травень 2017 року в розмірі 248,43 грн. внесено до реєстру судових рішень Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області, виплата по яким не проведена, а в подальшому вноситься щомісячно. Здійснення зазначеної доплати може бути проведено лише після внесення змін до бюджетного законодавства та додаткових асигнувань на зазначені цілі. Проте, постановою державного виконавця від 25.09.2017 року на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області накладено штраф в розмірі 5100 грн. Посилаючись на положення ч.1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», вказує, що державним виконавцем не проведено об’єктивну перевірку правильності повноти виконання судового рішення. Стверджує, що виконання норм ч.1 та ч.2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» є обов’язком державного виконавця, а невиконання даного обов’язку є підставою для скасування накладеного штрафу. Вказує, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Таким чином, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню.

Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, розгляд справи провести без участі представника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

Третя особа, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просила у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Київським районним судом м. Полтави 20.06.2017 року видано виконавчий лист №552/7289/16-а, відповідно до якого зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із збереженням базового місяця індексації, обчислити пенсію ОСОБА_1 з 21 червня 2016 року, виходячи з розміру основної пенсії, визначеного згідно постанови Київського районного суду м. Полтави від 25 червня 2011 року, у розмірі 1991,85 грн., підвищення за постановою Кабінету Міністрів України №355 від 23.04.2012 року «Про збільшення розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі 35% та виплатити донараховану суму з врахуванням проведених виплат.

Листами від 13.07.2017 року №5649/07-25, 04.08.2017 року №4100/03-25/1 позивачем повідомлено відповідача, що вищезазначена постанова суду виконана та зазначено, що до проведення перерахунку на підставі вказаного рішення, розмір пенсії ОСОБА_1 становив 2059 грн. 57 коп., в т.ч.: основний розмір 1591 грн. 74 коп., підвищення за постановою Кабінету Міністрів України № 355 від 23.04.2012 року в розмірі 281 грн. 81 коп. та індексація в розмір 186 грн.. Постанова Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року № 355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачала поетапне підвищення пенсій військовослужбовцям. Пунктом 1 зазначеної постанови затверджено, що передбачений нею перерахунок проводиться шляхом встановлення до отримуваної пенсії окремої пенсійної виплати, яка має назву «підвищення». Розмір цього підвищення складає з 1 липня 2012 року – 11 відсотків, з 1 вересня 2012 року – до 23 відсотків, з 1 січня 2013 року – до 35 відсотків. Базою для нарахування цього підвищення є пенсія, яка обчислена, зокрема, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При цьому, вищевказаною постановою встановлено обмеження у виплаті нової суми пенсії. Вказане обмеження полягає в тому, що пенсія після підвищення на вказані відсотки не може перевищувати тієї пенсії, яка могла б бути встановлена конкретному пенсіонеру з грошового забезпечення по відповідній посаді станом на 01.04.2012 року. При визначенні розміру вказаного підвищення ОСОБА_1 було використано показники грошового забезпечення, вказаного у довідці УМВС України в Полтавській області №4/1175 від 11.06.2012 року станом на 01.04.2012 року в сумі 3071 грн. 43 коп.. Розмір пенсії з вказаного грошового забезпечення складав би 1873,57 грн.. Враховуючи норми постанови КМУ від 23.04.2012 року № 355, пенсія ОСОБА_1 після проведення перерахунку не може перевищувати саме цієї суми – 1873,57 грн.. Так, після проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2012 року розмір підвищення склав 175,019 грн., або 11% від основного розміру 1591,76 грн. (1591,76 грн.*11%=175,09 грн.). Розмір підвищення з 01.09.2012 року був визначений як різниця між пенсію, обчисленою з грошового забезпечення станом на 01.04.2012 року – 1873,57 грн. ( 3071,43 грн.*61% = 1873,57 грн.) та основним розміром отримуваної ним пенсії – 1591,76 грн. (1876, 57 – 1591,76 = 281,81 грн.), тобто виплачується в максимально можливому розмірі. Таким чином, до проведення перерахунку пенсії за судовим рішенням розмір підвищення за постановою КМУ № 355 до пенсії ОСОБА_1 не був встановлений у розмірі 35 % від основного розміру пенсії. Після проведеного перерахунку за вищезазначеною судовою постановою розмір пенсії ОСОБА_1 склав 2177 грн. 85 коп.: основний розмір -1991,83 грн. та збережена індексація в розмірі 186 грн.. При цьому, розмір підвищення за постановою КМУ № 355 від 23.04.2012 року склав 00,00 грн., оскільки пенсія, обчислена з грошового забезпечення станом на 01.04.2012 року – 1873,57 грн. є меншою за основний розмір отримуваної пенсії 1991,85 грн.. Для збереження у складі пенсії підвищення відповідно до постанови КМУ від 23.04.2012 року № 355 у розмірі 35 % відсутні необхідні для цього умови, оскільки в такому розмірі до пенсії ОСОБА_1 воно ніколи не встановлювалось, довідка УМВС України в Полтавській області №4/1175 від 11.06.2012 року, яка видавалась для перерахунку пенсії згідно постанови КМУ від 23.04.2012 року № 355, не скасовувалась.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_2 від 25.09.2017 року за вищевказаним виконавчим документом на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області накладено штраф за невиконання постанови суду в розмірі 5100 гривень.

Не погодившись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для скасування спірної постанови, оскільки державний виконавець при її прийнятті діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений Законом України “Про виконавче провадження”.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України.

Стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч.1, 2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Частинами 2, 3 ст.14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

За приписами ст. 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Слід відмітити, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, з урахуванням дати видачі спірних постанов, урегульовано нормами Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон № 1404-VІІІ).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Отже, обов'язок виконати постанову, що набрала законної сили виникає з моменту набрання такою постановою законної сили.

Так, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону № 1404-VІІІ).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону (частина 1 статі 26 Закону № 1404-VIII).

В силу положень п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження підлягає закінченню у разі, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, системний аналіз положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, яка повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Так, приймаючи постанову про накладення штрафу у зазначеному виконавчому провадженні, відповідач послався на приписи статей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження” та зазначив про невиконання рішення суду боржником, відсутність доказів поважних причин невиконання такого рішення.

Частиною 1 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, Київським районним судом м. Полтави 20.06.2017 року видано виконавчий лист №552/7289/16-а, відповідно до якого зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із збереженням базового місяця індексації, обчислити пенсію ОСОБА_1 з 21 червня 2016 року, виходячи з розміру основної пенсії, визначеного згідно постанови Київського районного суду м. Полтави від 25 червня 2011 року, у розмірі 1991,85 грн., підвищення за постановою Кабінету Міністрів України №355 від 23.04.2012 року «Про збільшення розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі 35% та виплатити донараховану суму з врахуванням проведених виплат.

Однак, як вбачається з листів позивача від 13.07.2017 року №5649/07-25, від 04.08.2017 року №4100/03-25/1 про виконання рішення суду, для збереження у складі пенсії підвищення відповідно до постанови КМУ від 23.04.2012 року № 355 у розмірі 35 % відсутні необхідні для цього умови, оскільки в такому розмірі до пенсії ОСОБА_1 воно ніколи не встановлювалось, довідка УМВС України в Полтавській області №4/1175 від 11.06.2012 року, яка видавалась для перерахунку пенсії згідно постанови КМУ від 23.04.2012 року № 355, не скасовувалась.

Колегія суддів зауважує, що судове рішення винесене судом з метою захисту порушеного права особи, повинно виконуватися в контексті його змісту, адже в іншому разі нівелюється значення та мета ухвалення цього рішення.

З огляду на положення КАС України та Закону України "Про виконавче провадження", колегія суддів зазначає, що у відповідача були відсутні підстави для довільного тлумачення судових рішень, а у разі незрозумілості порядку та способу виконання судового рішення позивач мав звернутись до суду із відповідним поданням.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що для збереження у складі пенсії підвищення відповідно до постанови КМУ від 23.04.2012 року № 355 у розмірі 35 % відсутні необхідні для цього умови, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки питання включення підвищення за постановою Кабінету Міністрів України №355 від 23.04.2012 року «Про збільшення розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі 35% було вирішено при ухваленні постанови Київським районним судом м. Полтави 20.06.2017 року по справі №552/7289/16-а.

Щодо доводів позивача про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до правової позиції Європейського суду, (в тому числі по справі Кечко проти України, рішення від 08.11.2005р.), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з відсутністю коштів, є порушенням п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, та яка є частиною національного законодавства, а також статті 1 Протоколу №1 до Конвенції.

Отже, доводи позивача про поважність причин невиконання рішення суду, не знайшли свого підтвердження, натомість позивачем без поважних причин, всупереч п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, не були виконані вимоги старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень щодо виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Полтави, тому відповідачем правомірно, у відповідності до ст. 19 Конституції України, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, було винесено постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 5100 грн., а, отже, позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. ч.4 ст.241, 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 20.11.2017 по справі № 552/6387/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5