Постанова № 71789210, 10.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3644/17Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Водолага" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2017, (суддя Спірідонов М.О., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 10.11.17) по справі № 820/3644/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Водолага"

до Головного управління ДФС України у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Водолага" до Головного управління ДФС України у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень –відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з’ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що спірні податкові повідомленням-рішення Головного управління ДФС України у Харківській області є незаконними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник відповідача надіслав на адресу суду заперечення на апеляційну скаргу та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що працівниками ГУ ДФС у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 11.11.2016 № 2016-11/11 за період з 11.11.2016 по 30.06.2017 року.

Під час перевірки було виявлено порушення позивачем ст. 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94 "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", зі змінами та доповненнями, по зовнішньоекономічному контракту від 11.11.2016 №2016-11/11, який укладено з “ESSA Technopark” (Естонія), а також ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", в частині порушення порядку декларування валютних цінностей в Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і перебувають за її межами, станом на 01.04.2017.

За наслідками перевірки було складено акт від 21.07.2017 № 8111/20-40-14-06-08/33001687.

11 серпня 2017року Головним управлінням ДФС України у Харківській області (надалі-Відповідач) ТОВ "ОСОБА_2 ВОДОЛАГА" (надалі- Позивач) на підставі висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки від 21.07.2017р. №8111/20-40-14-06-08/33001687 винесено податкові рішення повідомлення від 09.08.20017року № НОМЕР_1 на суму 82 977,61 грн. за порушення статті 2 Закону України від 23.09.1994року № 185/94-ВР "Про здійснення розрахунків в іноземній валюті" та № НОМЕР_2 на суму 340 грн. за порушення статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15/93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"

Не погодившись із такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог, оскільки, на думку суду, відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, діяв у межах та у спосіб, що визначений чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, підставою для винесення оскаржених податкових повідомлень- рішень є твердження відповідача, що ДФС у Харківській області отримані повідомлення уповноваженого банку -ПАТ “ОСОБА_3 АВАЛЬ” про виявлені факти порушень ТОВ “ОСОБА_2 ВОДОЛАГА” (податковий номер 33001687) законодавчо встановлених строків розрахунків за зовнішньоекономічним договором від 1-1,11.2016 № 2016-11/11 (дата операції: 30.11.2016; 06.12.2016).

Так, перевіркою дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій по контракту від 11.11.2016 № 2016-11/11 за період з 11.11.2016 по 30.06.2017, встановлено, що у періоді, що перевірявся, ТОВ “ОСОБА_2 ВОДОЛАГА” по вищевказаному зовнішньоекономічному контракту здійснювало імпортні операції, а саме Компанія “ESSA Technopark” (Естонія), в особі Члена правління ОСОБА_4, діючого на підставі Статуту, (“Продавець”) та ТОВ “ОСОБА_2 ВОДОЛАГА” в особі Генерального директора ОСОБА_5, діючого на підставі Статуту, (“Покупець”) уклали Контракт постачання, за умовами якого Продавець продає, а Покупець покупає на умовах СРК, м. Одеса (Інкотермс 2010) товар згідно зі специфікацією. Сума контракту: 188 570,00 євро. Строк дії контракту - до закінчення виконання зобов'язань сторонами, але не пізніше 31 грудня 2017 року. Валюта платежу: євро. Умови поставки: СРК, м. Одеса, згідно Інкотермс 2010.

У періоді, що перевірявся, ТОВ “ОСОБА_2 ВОДОЛАГА”, на виконання умов контракту від 11.11.2016 № 2016-11/11, на рахунок “ESSA Technopark”, з розрахункового рахунку № 26002533584, відкритого в ПАТ “ОСОБА_3 АВАЛЬ”, МФО 380805, перераховано грошові кошти на загальну суму 188 570,00 (еквівалент 5 301 807,36 грн.).

Імпортний товар по даному контракту надійшов на територію України на загальну суму 188 570,00 євро (еквівалент 5 374 555,95 грн.) згідно МД від 13.04.2017 №ІІА5 0003 0/2017/004666, у тому числі з порушенням законодавчо встановлених строків, а саме на суму 103 713,50 євро (еквівалент-2 796 551,56 грн.).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ “ОСОБА_2 ВОДОЛАГА” порушено вимоги ст.2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, зі змінами та доповненнями.

Згідно ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР. "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", зі змінами та доповненнями: “Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

ОСОБА_6 банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

ОСОБА_6 України Постановою Правління НБУ від 14.09.2016 № 386 “Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України” встановив п.1: Установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.

Постанова набирає чинності з 15.09.2016 та діє до 15.12.2016 включно.

Згідно Постанови ОСОБА_6 банку України від 13.12.2016 № 410 “Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України”, встановлено: “п.1: Установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.”

Постанова набирає чинності з 16.12.2016 та діє до 15.06.2017 включно.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994 № 185/94-ВР, із змінами та доповненням, порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених ОСОБА_6 банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом ОСОБА_6 банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, зняття з контролю імпорту товару, переміщення якого через митний кордон підлягає митному оформленню, відбувається лише з наданням банку належним чином оформленої ВМД (інакше вона не потрапить до реєстру ВМД), що підтверджує необхідність ввезення товарів в Україну.

Отже позивачем порушено вимоги ст. 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94 "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", зі змінами та доповненнями, по зовнішньоекономічному контракту від 11.11.2016 №2016-11/11, який укладено з “ESSA Technopark” (Естонія).

Разом з цим встановлено, що згідно наданим до перевірки документам, станом на 01.04.2017 встановлена дебіторська заборгованість, по якій на звітну дату перевищено встановлені законодавством строки розрахунків, а саме по контракту від 11.11.2016 № 2016-11/11 - в сумі 20 742,70 євро (граничний термін-30.03.2017);

ТОВ “ОСОБА_2 ВОДОЛАГА” у розділі II "Фінансові вкладення" Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і перебувають за її межами станом на 01.04.2017 не відображено вищевказані заборгованості, по якій на звітну дату перевищено встановлені законодавством строки розрахунків.

Відповідно до п. 1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", із змінами та доповненнями, валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у ОСОБА_6 банку України. Порядок і термін декларування встановлюється ОСОБА_6 Банком України.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 18.06.1994 № 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами", суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, щоквартально повинні здійснювати декларування наявності валютних цінностей, які знаходяться за межами України.

Пунктом 2 наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 № 207 "Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами" встановлено, що декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою в регіональних відділеннях ОСОБА_6 банку України та в державних податкових інспекціях за місцем знаходження суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно з абз. 2 п. 5 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 №419 встановлено, що квартальна або річна фінансова звітність подається підприємствами органові державної податкової служби у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що ТОВ “ОСОБА_2 ВОДОЛАГА” порушено вимоги ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Як встановлено частиною 2 статті 16 Декрету № 15-93, до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі, що встановлюється ОСОБА_6 банком України; за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється ОСОБА_6 банком України.

Пп. 2.7, 2.10 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Нацбанку України від 08.02.2000 р.№ 49, передбачено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність:- порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Штрафні санкції застосовуються в кожному випадку порушення.

Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

Відповідно до визначення терміна "імпорт товарів", поданого у статті 1 Закону про ЗЕД, імпортом визнається купівля українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарювання товарів як з ввезенням, так і без ввезення їх на територію України. Аналогічне за змістом положення міститься і щодо експорту, під яким у Законі про ЗЕД мається на увазі продаж товарів українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб’єктам господарювання як з вивезенням, так і без вивезення через митний кордон України. На перший погляд, імпорт і експорт товарів у розумінні Закону про ЗЕД може здійснюватися і без фактичного вивезення товарів.

Суд зазначає, що ст.6 Закону про ЗЕД встановлено: права та обов’язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладання, якщо сторони не погодили іншого. Місце укладення угоди визначають законами України. Права та обов’язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) - правом країни, обраної сторонами при укладенні договору (контракту) або в результаті подальшого погодження.

Якщо в договорі не визначено, право якої країни застосовуватимуть, то до договору купівлі-продажу будуть використовувати право країни продавця.

Якщо сторони при укладенні договору (контракту) або в результаті подальшого погодження визначили в ньому умови, за якими застосовується право України, то моментом переходу права власності на товар, згідно з чинним цивільним законодавством України, є момент передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Матеріалами справи встановлено, що положеннями контракту від 11.11.2016 № 2016-11/11 не визначено місце та порядок переходу права власності на товар.

Крім того, норми Закону про ЗЕД стосовно визначення імпорту як купівлі українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарювання товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України; визначення моменту здійснення імпорту як моменту перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця -є загальними положеннями в частині регулювання такої сфери відносин, як ЗЕД, і можуть застосовуватися як норми прямої дії тільки у разі, якщо інше не встановлене спеціальним законодавством.

Однак, таким спеціальним Законом у цьому випадку є Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

З аналізу викладеного слідує, що факт переходу права власності на імпортований товар є визначальним при встановленні належності зовнішньоекономічної операції до імпортної, тому що законодавчо імпорт визначається як купівля українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів. А за договорами купівлі-продажу передбачається перехід права власності на предмет такого договору.

Водночас, згідно з Інструкцією про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженою постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. №136 (п. 3.3), банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред’явлення останнім документа, який за умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг. Інструкцією не передбачено зняття з контролю імпортної операції у разі непоставки (неввезення) товарів на митну територію України.

До того ж зазначеним пунктом Інструкції передбачено: якщо для зняття імпортної операції з контролю надано ВМД, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі ВМД.

Крім того, матеріалами справи, зокрема, п. 1 Контракту від 11.11.2016 №2016-11/11 встановлено, що Продавець продає, а Покупець купує на умовах СРК, м. Одеса/Україна Товар у відповідності до специфікації.

Згідно Правил Інкотермс, традиційно бортовий коносамент є єдиним прийнятним документом, який може надавати продавець відповідно до термінів СРК і СІР.

Статтею 74 Митного кодексу України (далі МКУ) визначено, що імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Статтею 255 МКУ передбачено завершення митного оформлення у зв’язку з виконанням певних митних формальностей, а саме:

Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно- транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Як вбачається з матеріалів справи, коносамент від 16.03.2017 № 2ІМЦМЕК1730339, наданий підприємством під час проведення перевірки, не містить митних забезпечень, інших відміток, передбачених ст.255 МКУ.

Інших документів, які б підтверджували перетин кордону товаром у законодавчо встановлені строки, або звільняли від відповідальності за порушення строків, визначених Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", по контракту від 11,11.2016 №2016-11/11, до перевірки та до заперечень на акт перевірки від 21.07.2017 № 811 1/20-40-14-06-08 33001687. ТОВ «ОСОБА_2 ВОДОЛАГА» не надано.

З врахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, оскільки відсутні правові підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.20017року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 року.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 2 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Водолага" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 по справі № 820/3644/17 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 по справі № 820/3644/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст постанови складено та підписано 19.01.2018 р.