Постанова № 71789204, 25.01.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/24609/17

Категорія: 3.3 Головуючий в 1 інстанції: Домусчі Л.В. Час та місце ухвалення судового рішення « 14:54», м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 03.01.2018р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Градовського Ю.М., Романішина В.Л.,

за участю секретаря Апексімова І.С.,

представника позивача Ніколенка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про примусове видворення та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, -

В С Т А Н О В И В:

29.12.2017р. Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про примусове видворення з України громадянина Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., затримання його з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29.12.2017р. позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, просить постанову суду скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., громадянин Бангладешу, прибув до України у серпні 2017 року з метою працевлаштування. Кордон перетнув нелегально автомобільний шляхом зі сторони Російської федерації. З заявою про добровільне повернення, а також з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні до ГУ ДМС України в Одеській області не звертався, відповідного бажання під час опитування не виявив, жертвою торгівлі людьми себе не вважає.

28.12.2017р . співробітниками ГУДМС України в Одеській області за адресою : АДРЕСА_1 було виявлено громадянина Бангладешу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., на підставі чого складений протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 000114 та постанову про накладення адміністративного стягнення від 28.12.2017р. ПН МОД № 000114, на підставі якої він був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

28.12.2017р. ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення № 184 про примусове повернення в країну походження громадянина Бангладешу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., та зобов'язано його покинути територію України у термін до 29.12.2017р.

Враховуючи, що до 29.12.2017 року громадянин Бангладешу ОСОБА_1 країну не покинув, ГУ ДМС України в Одеській області, у той же день, звернулось до суду з даним позовом.

Спірними є питання щодо законності перебування відповідача на території України.

Суд першої інстанції, встановлюючи фактичні обставини справи, на підставі стверджень позивача, без надання ним будь-яких доказів погодився з тим, що відповідач на території України перебуває незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має.

Неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи призвели, на думку суду апеляційної інстанції, до необґрунтованих висновків про наявність підстав про примусове видворення відповідача за межі України, про затримання його з метою ідентифікації.

Також судом апеляційної інстанції встановлений факт невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, що відображено в його правовій позиції щодо невиконання відповідачем без поважних причин рішення ГУ ДМС України в Одеській області про примусове повернення в країну походження.

Таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов враховуючи наступне.

Спірні правовідносини, які виникли в даній справі регулюються Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VІ (далі - Закон №3773).

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно з п. 14 ст. 1 Закону №3773, нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Пунктом 2 ст.25 цього Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов'язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв'язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа, можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №3773 "іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України)…".

Відповідно до статті 30 Закону №3773 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Тобто, аналіз викладеної норми дає підстави дійти висновку, що однією з підстав для примусового видворення з України іноземця, на підставі прийнятої постанови адміністративного суду, є рішення про примусове повернення, яке не виконано іноземцем в установлений строк без поважних причин.

Про відсутність порушень статті 30 Закону №3773 з боку відповідача, свідчить наступне.

Рішення ГУ ДМС України в Одеській області №184 про примусове повернення відповідача в країну походження Бангладеш, було прийнято 28 грудня 2017 року.

Відповідно до цього рішення, останнього було зобов'язано покинути територію України у термін до 29 грудня 2017 року.

Тобто, на виїзд до Бангладеш відповідачу було надано одну добу, що є неможливим, враховуючи, що між Україною та Бангладеш немає прямого авіасполучення.

До того ж, є обґрунтованим довід апелянта про те, що він фізично не міг виконати рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки протягом усього строку, який надавався йому для залишення України, був затриманий.

В апеляційній скарзі апелянт наголошує на тому, що відповідно до ч.8 ст. 120 КАС України останній день строку триває до двадцять четвертої години. Отже, до 24 години 29.12.2017р. позивач взагалі не мав права звертатися до суду з позовом про його видворення, а суд не мав права його задовольняти.

Таким чином, суд першої інстанції помилково не звернув уваги на вказані обставини та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для примусового видворення за межі території України громадянина Бангладешу ОСОБА_1.

У суду не було обґрунтованих підстав для висновків, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення та буде перешкоджатиме проведенню процедури видворення або існує ризик його втечі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого невірно застосував норми матеріального права, тому відповідно до ст. 317 КАС України судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 271, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про примусове видворення та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: В.Л. Романішин