Постанова № 71789113, 17.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: О.В. Соп'яненко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1430/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бондара В.О.

суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.2017, суддя О.В. Соп'яненко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 повний текст складено 15.11.17 по справі № 818/1430/17

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства соціальної політики України

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що 24.07.2017 направив відповідачу заяву, в якій просив вирішити питання виплати йому щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Всупереч вимог Закону України "Про звернення громадян" відповідь надана не керівником органу, який звернення отримав; строки розгляду заяви було порушено; не роз'яснено порядок оскарження відповіді на звернення. Такими неправомірними діями відповідача йому завдано психологічні страждання, що призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків. Просить визнати протиправною бездіяльність відповідача при розгляді його заяви та стягнути моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України при розгляді заяви ОСОБА_1 від 24 липня 2017 року стосовно надання одноразової щорічної допомоги як учаснику бойових дій.

В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 5 000 грн. відмовити в зв'язку з необгрунтованістю.

Позивачем, подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлене судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, 24.07.2017 позивач звернувся до Міністерства соціальної політики України з заявою про отримання щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у відповідності до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2017 рік (а.с.7).

Згідно пояснень відповідача вказане звернення він отримав 31.07.2017.

Листом №733/0/167-17/401 від 29.08.2017 позивачу надано відповідь за підписом начальника відділу соціальної адаптації учасників АТО та військовослужбовців звільнених у запас або відставку управління у справах ветеранів та учасників антитерористичної операції Мінсоцполітики (а.с. 8).

З копії конверту вбачається, що відповідь надіслана позивачу 09.09.2017 (а.с. 9).

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано суду доказів спричинення йому моральної шкоди, не вказано, в чому вона полягає, не доведено причинних зв'язків між завданою шкодою та конкретними неправомірними діями відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чинним і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду; якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення; у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з пояснень відповідача заяву позивача Міністерство отримало 31.07.2017. Таким чином, кінцевим терміном надання відповіді є 01.09.2017. Відповідь на заяву датована 29.08.2017, однак направлена ця відповідь була поштою лише 09.09.2017, про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті. Таким чином, відповідь на звернення надано з порушенням встановленого статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" місячного строку. Доказів продовження такого терміну в порядку, визначеною статтею 20 Закону, до суду не подано.

Так, стаття 15 Закону України "Про звернення громадян" вимагає надання відповіді на звернення за підписом керівника органу, або особи, яка виконує його обов'язки. Як встановлено судом, позивач звертався до Міністерства соціальної політики України, тобто відповідь повинна бути надана за підписом Міністра соціальної політики або особи, яка виконує його обов'язки. Відповідь на звернення ОСОБА_1 надана за підписом начальника відділу соціальної адаптації учасників АТО та військовослужбовців звільнених у запас або відставку управління у справах ветеранів та учасників антитерористичної операції Мінсоцполітики М.Андросенко. Відповідачем не надано доказів, що ця особа виконує обов'язки міністра або що звернення у встановленому статтею 7 Закону України "Про звернення громадян" порядку було переслане за належністю.

Всупереч вимог статті 15 вищевказаного закону відповідачем також не роз'яснено порядок оскарження відповіді на звернення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідь позивачу на його звернення була надана із порушенням вимог закону, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Міністерства соціальної політики підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в рахунок компенсації моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., колегія суддів вважає необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Так, згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням, під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано суду доказів спричинення йому моральної шкоди, не вказано, в чому вона полягає, не доведено причинних зв'язків між завданою шкодою та конкретними неправомірними діями відповідача.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 по справі № 818/1430/17 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 по справі № 818/1430/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)В.О. БондарСудді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 24.01.2018.