Ухвала суду № 71789022, 25.01.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 509/4387/17

Категорія : 6.2.1 Головуючий в суді першої інстанції – суддя Кочко В.К.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Турецької І.О.

суддів – Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії,

за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, -

В С Т А Н О В И В:

09 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення «Про добровільне об’єднання територіальних громад» від 19 серпня 2016 року №400-VII;

- зобов’язати здійснити в межах покладених обов’язків комплекс юридичних дій, спрямованих на скасування вказаного рішення.

В обґрунтування позову зазначено про порушення органом місцевого самоврядування Конституції України, Законів України «Про місцеве самоврядування», «Про добровільне об'єднання територіальних громад», що виразилось у непроведенні щодо спірного проекту рішення громадських слухань, зборів громадян або консультацій з населенням.

Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував рішення «Про добровільне об’єднання територіальних громад» від 19 серпня 2016 року №400-VII.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції погодився з доводами позивача, що Таїровський селищний голова не забезпечив протягом 60 днів проведення обов’язкового громадського обговорення (громадські слухання, збори громадян, інші форми консультацій з громадськістю) підготовлених спільною робочою групою проектів рішень щодо добровільного об’єднання територіальних громад, за результатами якого, він вносить питання про його схвалення на розгляд сільської ради.

Суд вважав, що непроведення громадських обговорень є підставою для визнання нормативно-правового акта органу місцевого самоврядування протиправним та для його скасування.

ОСОБА_1, який не брав участі у справі в суді першої інстанції, але вважав, що є суб’єктом правовідносин в яких застосовується спірне рішення органу місцевого самоврядування, оскаржив постанову суду, вважаючи, що вона ухвалена з порушення норм процесуального права.

На думку апелянта, зазначені порушення надають право суду апеляційної інстанції скасувати прийняте рішення суду першої інстанції та залишити позов без розгляду.

Обґрунтовуючи доводи апеляції, ОСОБА_1 послався на пропущення позивачем строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України, в редакції від 03 серпня 2017 року, що діяла на момент спірних правовідносин.

До того ж апелянтом до апеляції надані докази, які, на його думку, спростовують ствердження позивача про відсутність громадських обговорень.

У зв’язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статті 311 КАС України.

З’ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 19 серпня 2017 року Таїровською селищною радою на XII сесії VII скликання було прийнято рішення №400-VII «Про добровільне об'єднання територіальних громад», відповідно до якого було, зокрема, прийнято наступне:

об'єднатися територіальним громадам сіл Балка, Лиманка та села ОСОБА_3 Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району з територіальною громадою селища Таїрове Таїровської селищної ради Овідіопольського району в Таїровську селищну об'єднану громаду з центром у селищі міського типу Таїрове Овідіопольського району та схвалити План організаційних заходів щодо добровільного об'єднання територіальних громад.

Суд першої інстанції, встановлюючи фактичні обставини справи, помилково зазначив дату прийняття рішення 19 серпня 2017 року, оскільки відповідно наявної в матеріалах справи ксерокопії даного документа вбачається, що він прийнятий 19 серпня 2016 року (а.с.13).

Неправильно встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, призвели, на думку колегії суддів, до прийняття судом першої інстанції необґрунтованого рішення.

Колегія суддів вважає правомірними зауваження апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до суду без поважних причин, враховуючи наступне.

Строк звернення до адміністративного суду – це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, в редакції від 03 серпня 2017 року, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідком пропущення строку звернення до суду без поважних причин, відповідно до ст.100 КАС України, в редакції на час звернення позивача до суду, було залишення позову без розгляду.

Аналогічні норми щодо встановлення строків звернення до суду та наслідків недотримання таких строків збереглися і в частині 2 статті 122, статті 123 КАС України, в редакції від 15 грудня 2017 року.

Про те, що позивачем даний строк пропущено без поважних причин, свідчить наступне.

Згідно зі ст.57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.5 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Згідно з п.2 ч.1 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення «Про добровільне об'єднання територіальних громад» від 19 серпня 2016 року №400-VII прийнято на підставі Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» від 05 лютого 2015 року №157-VIII та було опубліковано на сайті Таїровської селищної ради.

Варто зауважити, що зі змісту позову вбачається, що ОСОБА_2 своєчасно була ознайомлена з проектом рішення про добровільне об'єднання громад, а також із самим рішення про таке об’єднання.

Проте, будь-яких обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивач у своїй заяві не наводить.

Разом із тим, дотримання строку звернення до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та посиленню громадського контролю за владою зі сторони громадян.

На думку колегії суддів, відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Тому, стаття 123 КАС України встановлює, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом та підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без розгляду.

Також варто зазначити, що у своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Суд повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (ріш. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ОСОБА_3 як джерело права.

Таким чином, беручи до уваги, що позивач звернулась до суду більш ніж через рік після прийняття оскаржуваного рішення, позов належить залишити без розгляду.

Згідно з ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Пункт 8 частини 1 статті 240 передбачає, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 листопада 2017 року – скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про визнання протиправним і скасування рішення та про зобов’язання вчинити певні дії – залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, в порядку статті 328 КАС України, безпосередньо до Верховного ОСОБА_3 протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова