Постанова № 71789015, 24.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 537/4850/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бондара В.О.

суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Цибуковська А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Полтавській області на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 29.11.2017, суддя Маханьков О.В., пров. Тополевий, 3, м. Кременчук, Полтавська, 3962,21, повний текст складено 29.11.17 по справі № 537/4850/17

за позовом ОСОБА_1

до Старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області Дрягун Д.С. третя особа Державна екологічна інспекція у Полтавській області

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( далі - позивач ) звернувся до Крюківського районного суду з позовом до Старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області Дрягуна Д.С. ( далі - відповідач) про скасування постанови № 06-24-189 від 26.10.2017 р. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. за статтями 82, 82-1, 82-2, 188-5 КУпАП.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.11.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області Дрягуна Дмитра Сергійовича про скасування постанови № 06-24-189 від 26.10.2017 р. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. за статтями 82, 82-1, 82-2, 188-5 КУпАП задоволено.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення серія № 06-24-189 від 26.10.2017 р. про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень за статтями 82, 82-1, 82-2, 188-5 КУпАП та накладення стягнення в розмірі 850 грн. визнати протиправною та скасовано.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за статтями 82, 82-1, 82-2, 188-5 КУпАП - закрито за відсутністю складу правопорушення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції представником Державної екологічної інспекції у Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 04.10.2017 р. по 18.10.2017 р. начальником відділу екологічного контролю водних ресурсів та атмосферного повітря - старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області Дрягуном Дмитром Сергійовичем проведено планову перевірку Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами. За результатами проведеної на підприємстві перевірки складено акт № 214/01-01-14 від 18.10.2017 р.

26.10.2017 р. відповідачем був складений протокол про адміністративне правопорушення № 003881, з якого вбачається, що на думку відповідача позивачем допущено протиправне захоронення відходів та утилізацію відпрацьованих мастил. На підставі складеного протоколу відповідачем була винесена постанова № 06-24-189 від 26.10.2017 р., відповідно до якої до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

В оскаржуваній постанові зазначається, що позивач, як відповідальна посадова особа ПАТ «Укртатнафта» вчинив діяння, відповідальність за які передбачена статтями 82, 82-1, 82-2, 188-5 КУпАП, а саме допустив захоронення відходів на полігоні промислових відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія (ст. 82 КУпАП); допустив утилізацію відпрацьованих мастил за відсутності ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (порушення вимог поводження з відходами під час утилізації та захоронення); порушив порядок подання статистичної звітності за формою №1 - відходи (річна) (не забезпечив відображення відходів мастил технічних у звітності) (ст. 82-1 КУпАП); допустив використання відпрацьованих мастил, як сировини без відповідної нормативно-технічної документації (ст. 82-2 КУпАП); не забезпечив виконання раніше наданого припису від 19.11.2013р. (ст.188-5 КУпАП).

Відповідач у оскаржуваній постанові стверджує, що з вини позивача ПАТ «Укртатнафта» неправомірно використовує у своїй діяльності як сировину відпрацьовані мастила. З цих же підстав, відповідач вказує і на відсутність ліцензії на поводження з небезпечними відходами, і використання відпрацьованих мастил без відповідної документації, і подання недостовірної статистичної звітності (без включення відомостей про використання відпрацьованих мастил).

Не погодившись позивач звернувся до суду з позовом в якому просив скасувати постанову № 06-24-189 від 26.10.2017 р. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. за статтями 82, 82-1, 82-2, 188-5 КУпАП.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушень передбачених статтями 82, 82-1, 82-2, 188-5 КУпАП. А тому за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень передбачених статтями 82, 82-1, 82-2, 188-5 КУпАП, провадження по справі щодо нього підлягає закриттю.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» відходами визнаються - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Положення зазначеного Закону, що є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері поводження з відходами, не визнає використання відпрацьованих мастил у якості сировини як поводженням з відходами, оскільки для технології виробництва нафтопродуктів впровадженої на підприємстві відпрацьовані мастила є саме сировиною, а не речовиною що втратила свої споживчі якості і може бути визнано відходом в розумінні вимог законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Укртатнафта» відповідно до наданих документів, використовує відпрацьовані мастила в якості сировини. Сировиною ж є будь-які компоненти що використовуються для подальшого перероблення та виробництва нової продукції. Отже, відпрацьовані мастила, що використовує в своїй діяльності підприємство не підпадають під визначення відходів в розумінні положень Закону України «Про відходи».

Таким чином судом встановлено, що відпрацьовані мастила використовуються підприємством як сировина для виробництва основної продукції, обліковуються як сировина відповідно до встановлених вимог бухгалтерського обліку, а тому підстав обліковувати відпрацьовані мастила як відходи не існує, оскільки відображення відпрацьованих мастил і у якості відходів і у якості сировини одночасно призведе до спотворення даних оперативного, бухгалтерського та статистичного обліків діяльності підприємства.

Колегія суддів не погоджується з висновками відповідача щодо необхідності ліцензування діяльності підприємства по використанню відпрацьованих мастил у якості сировини для виробництва нафтопродуктів.

Так, статтею 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачено, що ліцензуванню підлягає господарська діяльність з поводження з небезпечними відходами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» поводженням з відходами визнаються дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Проте зазначений Закон не визнає використання відпрацьованих мастил у якості сировини як поводженням з відходами.

Крім того, колегія суддів вважає, що іншим важливим елементом для ліцензування є саме здійснення передбаченого законодавством виду саме господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Враховуючи встановлене, колегія суддів зазначає, що оскільки ПАТ «Укртатнафта» не надає послуг з поводження з небезпечними відходами для інших суб'єктів господарювання та не отримує за ці послуги кошти, переробка власних відпрацьованих мастил у якості сировини з метою створення нової продукції ніяким чином не підпадає під визначення ліцензійної діяльності у розумінні чинного законодавства України.

Також судом приймається до уваги і позиція Міністерства екології та природних ресурсів України, викладена в листі від 02.04.2003 р. № 2798/26-8, відповідно до якої не підлягає ліцензуванню діяльність суб'єктів господарської діяльності із здійснення операцій поводження з небезпечними відходами, які утворюються в технологічному циклі і утилізація яких передбачена у цьому ж технологічному циклі.

При цьому в акті перевірки, наданому позивачем та на підставі якого винесено оскаржувану постанову відповідач зазначає, що допущено порушення порядку надання інформації, передбаченої Постановою КМ України від 17.12.2012 р. № 1221. Проте судом встановлено, що подача інформації передбаченої Постановою КМ України від 17.12.2012 р. № 1221 передбачена лише для підприємств виробників та імпортерів мастил, але ПАТ «Укртатнафта» не підпадає під дію вказаного нормативно-правового акту за суб'єктним складом, що також виключає необхідність подання такої інформації посадовими особами підприємства..

Що ж до подання статистичної звітності за формою №1-відходи слід зазначити, що оскільки підприємство використовує відпрацьовані мастила як сировину, останні не можуть обліковуватись як відходи.

Із оскаржуваної постанови відповідача також вбачається, що однією з підстав для накладення на позивача адміністративного стягнення є висновок відповідача про те, що ним допущено захоронення відходів на полігоні промислових відходів для яких існує відповідна технологія переробки.

Проте такі доводи відповідача колегія суддів визнає хибними.

Як вбачається з матеріалів справи, при технічному обслуговуванні автотранспорту на підприємстві ПАТ «Укртатнафта» утворюються відпрацьовані маслофільтри. Згідно Державного класифікатору відходів ДК 005-96 мають код 7730.3.1.05 - матеріали фільтрувальні зіпсовані, відпрацьовані чи забруднені.

Даний вид відходу збирається у підрозділах в спеціальну тару з кришкою та по мірі накопичення вивозиться до місця видалення відходу - цеху № 15, де зберігається тимчасово, до відвантаження на утилізацію. З іншими відходами не змішуються.

На місце видалення відходів ПАТ «Укртатнафта» розроблений відповідно до постанови КМУ від 03.08.1998 № 1216 та затверджений в установленому порядку паспорт, реєстраційний №45 від 16.05.2016. Місце видалення відходів ПАТ «Укртатнафта» являє собою двосекційну залізобетонну ємність. Проектна потужність 1 та 2 секції відповідно сягає 11 550 м. куб. та 3 300 м. куб., площа - 0,95 га. Постійно ведеться журнал обліку відходів.

Так, постановою КМУ від 03.08.1998 № 1216 визначено, що місця видалення відходів - спеціально відведені місця чи об'єкти (полігони, комплекси, котловани, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких для видалення відходів отримано дозвіл від спеціально уповноважених органів у сфері поводження з відходами.

Листом Міністерства екології та природних ресурсів України від 23.07.2014 р. №7/2302-14 підприємству було рекомендовано провадити господарську діяльність без одержання лімітів на утворення та розміщення відходів та дозволів на розміщення відходів, у зв'язку з набранням чинності Закону України від 09.04.2014 № 1193-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру».

Таким чином,колегія суддів вважає, що відповідач, не з'ясувавши всіх обставин справи та не дослідивши документів, дійшов передчасного і помилкового висновку про те, що позивачем допущено захоронення відходів (відпрацьовані маслофільтри), адже факт захоронення таких відходів не доведено жодним доказом.

При цьому законодавство України не містить переліку видів технологій, які є обов'язковими для застосування для утилізації таких видів відходів, або спеціальної державної програми для їх утилізації, а тому кожен суб'єкт господарювання на власний розсуд укладає угоди з контрагентами, які б могли надати таку послугу.

Також з матеріалів справи вбачається, що результатами попередньої перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, проведеної з 24.10.2013 по 13.11.2013р. (акт № 626/01-01-14), порушень щодо поводження з відпрацьованими маслофільтрами не виявлено.

Ще однією з підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності в оскаржуваній постанові відповідач зазначає про невиконання вимог припису від 19.11.2013 р. № 05-21-207.

Проте з моменту визначених в даному приписі граничних строків виконання вимог минуло вже більше трьох років, сам припис адресовано керівнику підприємства, а не позивачу.

У відповідності до ст. 38 КУпАП особу винну у вчиненні адміністративного правопорушення може бути притягнено до відповідальності не пізніше двох місяців з дня його вчинення або виявлення. Відповідач мав можливість перевірити виконання власного припису починаючи з 17.01.2014 р. і, відповідно, притягнути до відповідальності винних осіб за невиконання припису - не пізніше 17.03.2014 р.

Таким чином, колегія суддів погожується з висновками суду першої інстанції про порушення відповідачем вимог ст. 38 КУпАП, в частині порушення граничного строку притягнення особи до відповідальності. Відсутність дій відповідача з перевірки виконання вимог припису не є підставою для продовження або поновлення встановленого законодавством строку притягнення до відповідальності.

Так, зі змісту складеної постанови відносно ОСОБА_1 не вбачається що, що ним були порушені вимоги чинного законодавства та скоєно правопорушення, передбачені статтями 82, 82-1, 82-2, 188-5 КУпАП.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушень передбачених статтями 82, 82-1, 82-2, 188-5 КУпАП.

А тому за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень передбачених статтями 82, 82-1, 82-2, 188-5 КУпАП, провадження по справі щодо нього підлягає закриттю.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підлягає задоволенню, з врахуванням вимог ст. 162 КАСУ, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності Старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області Дрягуна Д.С. визнанню протиправною та скасуванню, а провадження у справі закриттю за відсутністю складу правопорушення.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Полтавській області без задоволення.

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 29.11.2017 по справі № 537/4850/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду

Головуючий суддя (підпис)В.О. БондарСудді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський

Повний текст постанови складено 25.01.2018 р.