Постанова № 71788962, 24.01.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 511/1945/17

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Бобровська І.В. Час і місце ухвалення: 11:00, м.Роздільна Дата складання повного тексту: 02.11.2017р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого –судді Романішина В.Л.,

суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Роздільнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 02 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Роздільнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Роздільнянського районного суду Одеської області з адміністративним позовом до Роздільнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, в якому просив суд:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо призначення позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік та не врахування підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення;

- зобов’язати УПФУ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 призначеної з 05.09.2017р. пенсії із врахуванням розміру середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та 2014-2016р.р. та врахувати підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення.

Постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 02 листопада 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Роздільнянського об'єднаного УПФУ Одеської області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік та не врахування підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення. Зобов’язано відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком починаючи з 05.09.2017р. відповідно до ст.ст.40, 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих у галузі економіки України, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії – тобто за 2014-2016р.р. та врахувати підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 640 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Роздільнянське об'єднане УПФУ Одеської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що оскільки позивач отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», тому при обчисленні середньомісячного заробітку при розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 не може бути застосовано показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Призначення пенсії за віком визначено статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якщо звернення за призначенням відбулося вперше, тоді як перехід на пенсію за віком визначається пунктом 3 статті 45 цього Закону.

Також, апелянт посилається на те, що Роздільнянське об'єднане УПФУ Одеської області листом від 15.09.2017р. у відповідь на звернення позивача надало роз’яснення застосування норм чинного законодавства, а не відмовляло в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, як про це зазначає суд в оскаржуваній постанові.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, однак постанову суду першої інстанції слід змінити.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, з 1993 року ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ.

Після досягнення в листопаді 2007 року пенсійного віку та набуття права на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, у вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Роздільнянського об'єднаного УПФУ Одеської області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-ІV.

За наслідками розгляду вказаної заяви відповідач призначив позивачу пенсію за віком, однак при її обчисленні Роздільнянське об'єднане УПФУ Одеської області врахувало показник середнього заробітку (доходу) за 2007 рік в розмірі 1197,91 грн., а також не нарахувало підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення, як це передбачено ст.29 Закону №1058-ІV.

На звернення з цього приводу до відповідача, листом від 15.09.2017р. вих. №20/Ч-03 Роздільнянське об'єднане УПФУ Одеської області повідомило позивача про вірне врахування УПФУ у 2017 році показника середньої заробітної плати (доходу) за 2007 рік, оскільки мало місце переведення з одного виду пенсії на інший, а не призначення пенсії. Також, УПФУ зазначило, що так як звернення позивача не є первинним, а являється переходом з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, тобто перерахунком, тому відсутні підстави для застосування положень ст.29 Закону №1058-ІV.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності застосування відповідачем до спірних правовідносин положень ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивач звернувся до відповідача за призначенням пенсії за віком вперше, а тому відповідач, при обчисленні його пенсії, повинен був застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як це передбачено ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст.29 Закону №1058-ІV, оскільки підвищення, визначене вказаною статтею, визначається з врахуванням часу з якого особі призначено саме пенсію за віком.

Колегія суддів погоджується з такими висновками Роздільнянського районного суду Одеської області. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до статті 1-1 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону №1058-ІV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ст.7 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Частиною 1 статті 9 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок призначення пенсії шляхом переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV, однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 31 березня 2015 року у справі №21-612а14 та від 09 червня 2015 року у справі №21-550а14. Зокрема, ВСУ у подібних правовідносинах зазначив, що у випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років за Законом №2262-XII, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон №1058-ІV, у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом №1058-ІV такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.

Відповідно до ч.1 ст.29 Закону №1058-ІV особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток: на 0,5 % - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців; на 0,75 % - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.

Як зазначалось вище, право на пенсію за віком ОСОБА_1 набув 12.11.2007р., тоді як із заявою про її призначення він звернувся до УПФУ 15.09.2017р., а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу підлягає нарахуванню встановлене ст.29 Закону №1058-ІV підвищення.

При цьому, апеляційний суд не бере до уваги посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 вже отримував пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та відбулося не призначення пенсії, а її перерахунок, оскільки ст.29 Закону №1058-ІV пов’язує право на отримання підвищення розміру пенсії за віком із датою призначення саме вказаного виду пенсії та не містить застережень щодо отримання особою будь-якого іншого виду пенсії.

Безпідставними являються доводи апелянта про те, що судом першої інстанції визнано протиправними дії Роздільнянського об'єднаного УПФУ Одеської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з врахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2007 рік, оскільки оскаржуваною постановою від 02.11.2017р. визнано протиправними дії відповідача щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік, а не щодо відмови у такому призначенні.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Разом з тим, колегія суддів суду апеляційної інстанції встановила, що в оскаржуваній постанові судом першої інстанції стягнуто на користь позивача сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Роздільнянського об'єднаного УПФУ Одеської області.

Проте, судом не прийнято до уваги, що відповідач у даній справі був звільнений від сплати судового збору на підставі п.18 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Апеляційний суд враховує, що в КАС України відсутні норми щодо стягнення судового збору з Державного бюджету України в разі звільнення відповідача - суб'єкта владних повноважень від сплати судового збору, не на користь якого ухвалено судове рішення.

При цьому, згідно Довідки про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України «Про судовий збір», доданої до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015р. №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір», якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, то і відповідно судовий збір з нього не стягується.

Водночас, якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, а позивач його сплатив, то у разі задоволення позову на користь позивача стягується сплачений розмір судового збору з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія доходить висновку, що стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Роздільнянського об'єднаного УПФУ Одеської області є помилковим.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.

Згідно п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставою для зміни судового рішення суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

При цьому, частиною 4 статті 317 Кодексу передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки встановлено, що суд першої інстанції правильно по суті спору вирішив справу, однак не вірно розподілив судові витрати, що свідчить про помилкове застосування норм процесуального права, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зміни постанови від 02.11.2017р.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Роздільнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 02 листопада 2017 року змінити, виклавши абзац четвертий її резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн.»

В іншій частині постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 02 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24.01.2018р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Градовський Ю.М.

ОСОБА_2