Постанова № 71788895, 25.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/12312/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Богаченка С. І.,

суддів – Курильця А. Р., Старунського Д. М.,

з участю секретаря судового засідання – Лемцьо І. В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 вересня 2017 року у справі № 442/5921/17 (постанова ухвалена судом у складі головуючого судді Кучаковського Ю. С. о 15:15 год у м. Дрогобичі) за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,-

В С Т А Н О В И В:

14 серпня 2017 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в якому просило скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 12 800 грн та витрат виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що постанова в частині стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є неправомірною, оскільки виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів. Також, вказує на заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 вересня 2017 року позов задоволено частково. Скасовано постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 25 липня 2017 року № 54361068 в частині стягнення витрат виконавчого провадження, в решті відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу на неї, в якій просило постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, хоча відповідачі належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши головуючого суддю, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області подано апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, суд переглядає оскаржуване рішення в цій частині.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 травня 2017 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області видано виконавчий лист № 442/7626/16-а про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області починаючи із 29 червня 2016 року здійснити перерахунок та виплату пенсії, призначеної ОСОБА_2, з врахуванням вихідної одноразової грошової допомоги при звільненні.

На підставі вказаного виконавчого листа 25 липня 2017 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Львівській області ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54361068. У пункті 3 вказаної постанови зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12 800 грн та витрат виконавчого провадження.

Відмовляючи в задоволенні позову про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору, суд першої інстанції керувався тим, що виконавче провадження відкрито на виконання судового рішення зобов’язального характеру, а не про стягнення періодичних платежів, а тому боржник зобов’язаний сплачувати виконавчий збір у зв’язку з його виконанням.

Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин п’ятої, шостої статті 26 вказаного Закону у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з частинами першою, третьої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Відповідно до частини третьої цієї статті за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно з частиною п’ятою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що державний виконавець зобов'язаний стягувати виконавчий збір при відкритті виконавчого провадження, крім визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадків.

Як видно з оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, така винесена на підставі виконавчого листа, який містить вимогу зобов’язального характеру, а саме про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області починаючи із 29 червня 2016 року здійснити перерахунок та виплату пенсії, призначеної ОСОБА_2 з врахуванням вихідної одноразової грошової допомоги при звільненні.

Таким чином, підставою для стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконавчого збору є невиконання ним в добровільному порядку рішення суду про зобов'язання вчинити певні дії.

А тому посилання позивача на незаконність стягнення з нього виконавчого збору за виконавчим документом в справі № 442/7626/16-а є безпідставним.

Отже, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору, діяв в межах повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 241, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 вересня 2017 року у справі № 442/5921/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6