Постанова № 71788891, 24.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11478/17Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Дідик Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області,

на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2017 року (суддя - Пушкарчук В.П., час ухвалення - не вказано, місце ухвалення - м. Луцьк, дата складання повного тексту - не вказана),

в адміністративній справі № 161/12483/17 за позовом Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області,

про визнання дій неправомірними, скасування постанови,

встановив:

У серпні 2017 року позивач Луцьке об'єднане УПФУ Волинської області звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Волинській області, в якому просив: 1) визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Грицені Г.Г. щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 20.07.2017 року (ВП №54343405); 2) скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.07.2017 року (ВП №54343405), що видала старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценя Г.Г..

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.10.2017 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Турчинського В.Є. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 54343405 від 20.07.2017 року в частині стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 12800 грн.. Скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Турчинського В.Є. про відкриття виконавчого провадження № 54343405 від 20.07.2017 року в частині стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 12800 грн..

З цією постановою суду першої інстанції від 17.10.2017 року не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду незаконна, прийнята із порушенням норм матеріального права, судом неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому оскаржена постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Волинській області перебуває виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 161/3624/17 від 18.07.2017 року про зобов'язання Луцького об'єднаного УПФУ Волинської області виконати постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.11.2015 року по справі № 161/16813/15-а. Постанова про відкриття даного виконавчого провадження винесена правомірно 20.07.2017 р. та направлена боржнику для виконання. У даній постанові зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 12800 грн.. Вказує апелянт, що не відповідає дійсності твердження позивача про те, що рішення суду виконано в повному обсязі до відкриття виконавчого провадження відповідно до розпорядження № 806260 від 14.07.2017 р., згідно якого ОСОБА_4 проведено нарахування пенсії в сумі 3900,17 грн.. Вказана грошова сума лише нарахована стягувачу і станом на 20.07.2017 р. не виплачена, а тому рішення суду Луцьким об'єднаним УПФУ Волинської області в повному обсязі не виконано.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 17.10.2017 р. та постановити нове рішення суду, яким визнати дії державного виконавця такими, що відповідають вимогам ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 18.07.2017 року Луцьким міськрайнним судом Волинської області видано виконавчий лист №161/3624/17 щодо виконання судового рішення про: - визнання протиправними дій Луцького об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо перевизначення ОСОБА_4 базового місяця для нарахування індексації пенсії у зв'язку з виконанням постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.11.2015 року по справі №161/16813/15-а та не включення в розрахунок пенсії винагороди за вислугу років та надбавки за високі досягнення в праці або виконання особливо важливої роботи в повному обсязі з 03.09.2016 року; - зобов'язання Луцьке об`єднане Управління Пенсійного фонду України Волинської області виконати постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.11.2015 року по справі №161/16813/15-а без зміни базового місяця для нарахування індексації пенсії; - зобов'язання Луцьке об`єднане Управління Пенсійного фонду України Волинської області здійснити перерахунок пенсії, включивши в її обрахунок винагороду за вислугу років в сумі 675,60 грн. та надбавку за високі досягнення в праці або виконання особливо важливої роботи в сумі 1182,30 грн. з врахуванням виплачених сум, з 03.09.2016 року (а.с. 36).

20.07.2017 року головним державним виконавцем відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Турчинським В.Є. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54343405 з виконання даного виконавчого листа (а.с. 5, 6).

Пунктом 2 вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.07.2017 року надано боржнику строк 10 робочих днів для виконання рішення суду, а пунктом 3 цієї постанови передбачено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 12800 грн..

Також судом встановлено, що розпорядженням №806260 від 14.07.2017 року Луцьким об`єднаним УПФУ Волинської області на виконання вказаного судового рішення було проведено нарахування стягувачу ОСОБА_4 внаслідок перерахунку пенсії (а.с. 7).

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає ЗУ від 02.06.2016 року №1404-19 «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-19).

Так, згідно ч.1 ст.1 Закону №1404-19, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №1404-19, виконавець, ефективно, своєчасно і в повному обсязі повинен вчиняти виконавчі дії.

Статтею 26 Закону №1404-19 встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно ст.27 Закону №1404-19, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Згідно з п.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена Наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 р. №2832/5, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному ст.27 Закону №1404-19. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Отже, з наведених вище вимог Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що при відкритті виконавчого провадження стягнення виконавчого збору є обов'язковим.

Частиною 5 ст.27 Закону №1404-19 встановлено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем.

Одночасно слід врахувати, що згідно з ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Як видно з матеріалів справи, виконання рішення суду в частині перерахунку коштів об'єднаним УПФУ здійснено, однак виконавчий документ досі залишається не виконаним в частині виплати коштів.

Отже, немає фактичного виконання в повному обсязі виконавчого листа №161/3624/17 від 18.07.2017 року.

Щодо твердження суду першої інстанції про те, що державним виконавцем не враховано положення п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-19, згідно якого виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Боржником у розглядуваному виконавчому провадженні є орган ПФУ, тобто державний орган.

Вказаний виконавчий лист містить вимогу щодо зобов'язання боржника вчинити певні дії, і не містить приписів щодо стягнення коштів.

Тому виконання вказаного виконавчого листа здійснюється у відповідності до норм ЗУ «Про виконавче провадження», а не ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 181 КАС України (у редакції станом на момент прийняття оскарженого судового рішення), відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Такими органами державної виконавчої служби є: Державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Отже, відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби у зв'язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені ЗУ «Про державну виконавчу службу» як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

Крім цього, відповідно до ч.3 ст.287 КАС України (у чинній на даний час редакції), відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Положеннями ст.52 КАС України (в редакції станом на момент винесення оскарженої постанови суду), передбачено, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Після заміни сторони, вступу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Із матеріалів адміністративної справи та змісту постанови суду від 17.10.2017 року видно, що суд першої інстанції не проводив заміни неналежного відповідача.

В такій ситуації суд апеляційної інстанції також враховує, згідно частин 1, 7 ст.48 КАС України (у чинній на даний час редакції), заміна неналежної сторони у справі допускається лише судом першої інстанції. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Тому, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості провести заміну у справі неналежного відповідача.

Таким чином, є неможливим задоволення позовних вимог, які заявлені до неналежного відповідача, а на даній стадії адміністративного судочинства відсутні правові підстави для проведення заміни неналежного відповідача судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому, оскаржену постанову суду першої інстанції слід скасувати і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 271, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області - задоволити частково.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2017 року в адміністративній справі № 161/12483/17 за позовом Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними, скасування постанови - скасувати і прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи чи в порядку письмового провадження - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк