Постанова № 71788881, 24.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/10803/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Костіва М.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - ОСОБА_1;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської обл. на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської обл. від 12.10.2017р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської обл. про визнання відмови протиправною, зобов'язання провести перерахунок пенсії за віком у зв'язку із збільшенням страхового стажу (суддя суду І інстанції: ОСОБА_4, час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 15 год. 17 хв. 12.10.2017р., м.Коломия Івано-Франківської обл.; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначено),-

В С Т А Н О В И В:

08.06.2017р. позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із урахуванням поданої під час розгляду справи заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати неправомірною відмову Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду /ОУПФ/ України Івано-Франківської обл. щодо зарахування до трудового стажу періоду його роботи у Військовій частині А1054 з 01.01.2004р. по 30.10.2004р. та здійснення перерахунку пенсії з 19.02.2017р. у зв'язку із збільшенням страхового стажу; зобов'язати пенсійний орган зарахувати до страхового стажу період його роботи у Військовій частині А1054 з 01.01.2004р. по 30.10.2004р., а також здійснити перерахунок розміру його пенсії з 19.02.2017р. у зв'язку із збільшенням страхового стажу (а.с.2-4, 49 і на звороті).

Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської обл. від 12.10.2017р. заявлений позов задоволено; визнано неправомірною відмову Коломийського ОУПФ України Івано-Франківської обл. щодо зарахування до трудового стажу ОСОБА_3 періоду роботи у Військовій частині А1054 з 01.01.2004р. по 30.10.2004р. та здійснення перерахунку пенсії з 19.02.2017р. у зв'язку із збільшенням страхового стажу; зобов'язано пенсійний орган зарахувати до страхового стажу ОСОБА_3 період роботи у Військовій частині А1054 з 01.01.2004р. по 30.10.2004р., а також здійснити перерахунок розміру його пенсії з 19.02.2017р. у зв'язку із збільшенням страхового стажу; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 640 грн. сплаченого судового збору (а.с.56-60).

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач Коломийське ОУПФ України Івано-Франківської обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.62-66).

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що спірний період роботи позивача у Військовій частині А1054 з 01.01.2004р. по 30.10.2004р. не може бути зарахований до страхового стажу, оскільки дані по цій військовій частині щодо нарахування заробітної плати є відсутніми у базі даних системи персоніфікованого обліку. За таких обставин правові підстави для зарахування цього періоду до страхового стажу позивача є відсутніми. Також представленими архівними довідками стверджується лише про нарахування страхових внесків, однак немає відомостей про їх сплату.

Оскільки, починаючи з 01.01.2004р., розрахунок стажу та врахування заробітної плати для обчислення пенсії здійснюється за даними персоніфікованого обліку, дії апелянта відповідають вимогам ст.ст.24, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Окрім цього, судом помилково стягнуто суму сплаченого позивачем судового збору з пенсійного органу.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до поданої заяви позивачу ОСОБА_3 призначено пенсію за віком, починаючи з 19.02.2017р.; страховий стаж останнього склав 31 рік 10 місяців 24 дні (а.с.5-8, 24).

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_3 працював з 18.11.1996р. по 30.10.2004р. сторожем у Військовій частині А02055, яка з 01.12.1997р. перейменована у Військову частину А1054 (а.с.14-23).

Зазначений період зараховано до трудового стажу позивача для обчислення пенсії, крім періоду роботи з 01.01.2004р. по 30.10.2004р., оскільки дані про нарахування заробітної плати по вказаній військовій частині за спірний період є відсутніми в системі персоніфікованого обліку (а.с.42-44).

Позивач звертався до пенсійного органу із заявою щодо правильності зарахування у страховий стаж періоду роботи у військовій частині, однак згідно листа відповідача № 100/Тк-15 від 26.05.2017р. правові підстави для врахування спірного періоду з 01.01.2004р. по 30.10.2004р. є відсутніми.

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що представленими архівними довідками підтверджено факт нарахування заробітної плати позивачу; питання ведення персоніфікованого обліку є виключною компетенцією та обов'язком пенсійного органу, а відповідальність за нарахування та сплату страхових внесків покладена на підприємство-страхувальника.

З цих підстав відмова відповідача у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу позивача для обчислення пенсії не відповідає вимогам закону.

На думку колегії суддів, такі висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права, з наступних підстав.

Розглядувані правовідносини регулюються приписами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими актами.

Зокрема, відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування (ч.1 ст.21 цього Закону).

За приписами ст.40 наведеного Закону заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно з п.1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затв. постановою КМ України № 794 від 04.06.1998р., персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням (далі - відомості про фізичних осіб).

Обов'язок роботодавців подавати відповідні відомості для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку був передбачений ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого страхувальник зобов'язувався вести облік виплат (доходу) застрахованої особи за кожним календарним місяцем та календарним роком (вказана норма виключена згідно Закону України № 2464-VI від 08.07.2010р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Дані про нарахування позивачу заробітної плати по Військовій частині А1054 за період з 01.01.2004р. по 30.10.2004р. в системі персоніфікованого обліку є відсутніми, що слугувало підставою для неврахування вказаного періоду під час призначення пенсії.

Разом з тим, матеріалами справи достовірно підтверджується факт роботи позивача упродовж спірного періоду у Військовій частині А1054.

Зокрема, згідно записів трудової книжки ОСОБА_3 працював з 18.11.1996р. по 30.10.2004р. сторожем у Військовій частині А02055, яка з 01.12.1997р. перейменована у Військову частину А1054 (а.с.14-23).

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Аналогічні положення передбачені п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затв. постановою КМ України № 637 від 12.08.1993р.

Окрім цього, згідно архівних довідок № 179/3370 від 30.03.2017р., виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, № 179-2/310 від 02.03.2017р., виданої Львівським територіальним архівним відділом Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, в архівних документах військової частини відображено нарахування ОСОБА_3 заробітної плати за період з 01.01.2004р. по 30.10.2004р.; на всі виплати нараховані страхові внески до ПФ України (а.с.25-26).

Також позивачем представлені довідки Військової частини А1054 №№ 654, 666 від 29.10.2004р. про заробітну плату, з яких слідує, що із нарахованої заробітної плати ОСОБА_3 сплачені страхові внески (а.с.27-28).

Таким чином, наведеними документами, які узгоджуються з матеріалами справи та обставинами справи, підтверджено факти нарахування позивачу за спірний період роботи у Військовій частині А1054 з 01.01.2004р. по 30.10.2004р. заробітної плати; також наведені документи стверджують про сплату всіх необхідних страхових внесків із сум заробітної плати.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що у розглядуваному випадку на позивача не може бути покладена відповідальність або інші негативні наслідки (у тому числі неврахування періоду його трудової діяльності) за відсутність даних про нарахування заробітної плати за період з 01.01.2004р. по 30.10.2004р. в системі персоніфікованого обліку.

Представленими архівними документами (у зв'язку з ліквідацією Військової частини А1054) позивачем доведено факт нарахування йому заробітної плати за спірний період, а також сплату страхових внесків.

Водночас, пенсійним органом не спростовано достовірності вказаних документів, не представлено доказів проведення будь-якої перевірки або вжиття інших заходів для детальної правової оцінки цих документів, в тому числі встановлення причин відсутності необхідних даних в системі персоніфікованого обліку.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, сам факт відсутності даних про нарахування заробітної плати в системі персоніфікованого обліку із покликанням на норми закону не може слугувати достатньою та обґрунтованою підставою для неврахування спірного періоду роботи позивача під час призначення його пенсії, оскільки згадана обставина об'єктивно не може бути усунута лише позивачем, який у розглядуваному випадку вжив всіх можливих від нього заходів не лише для витребування документів, але й для звернення до суду, для чого скористався безоплатною вторинною правовою допомогою.

Таким чином, дії відповідача Коломийського ОУПФ України Івано-Франківської обл. щодо неврахування спірного трудового стажу позивача до страхового стажу не ґрунтуються на вимогах закону.

Стосовно невірного стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Коломийського ОУПФ України Івано-Франківської обл. сплаченого позивачем судового збору колегія суддів враховує, що відповідно до п.18 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються Пенсійний фонд України та його органи.

Ця норма виключена відповідно до Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017р. «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

На час розгляду справи в суді першої інстанції питання розподілу судових витрат було врегульовано ч.1 ст.94 КАС України, відповідно до якої якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Попередня і діюча редакції Закону України «Про судовий збір» не містять будь-яких винятків із загального правила розподілу судових витрат, вказаних у ч.1 ст.94 КАС України, а також у діючій ст.139 КАС України.

Окрім цього, відповідно до ст.2 Бюджетного кодексу України бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Крім того, ст.47 Бюджетного кодексу України передбачено, що відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.

Коломийським ОУПФ України Івано-Франківської обл. не надано доказів того, що воно не зареєстровано в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, що формується згідно з Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 1691 від 22.12.2011р.

Доводи апелянта в іншій частині апеляційної скарги на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів та фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність та обґрунтованість заявленого позову, через що останній підлягає до задоволення, із вищевказаних мотивів.

При цьому, колегія суддів наголошує на необхідності розгляду наведеного спору через призму не лише документального підтвердження нарахування заробітної плати і сплати страхових внесків упродовж спірного періоду роботи, а й оцінки дій пенсійного органу щодо забезпечення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської обл. на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської обл. від 12.10.2017р. в адміністративній справі № 346/2624/17 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська М. В. Костів Дата складення повного судового рішення: 25.01.2018р.