Постанова № 71788835, 22.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/172/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Макарика В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіяя» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 року (головуючий суддя Гулик А.Г.) ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Львів о 11 год. 33 хв. без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у справі №813/3735/17 за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіяя» про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ГУ ДФС у Львівській області 19.10.2017 року звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіяя» в якому просить стягнути до бюджету кошт із рахунків у банках, обслуговуючих такого платника та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів в розмірі 63631,96 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіяя» подало апеляційну скаргу. В якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального права, а саме приймаючи рішення по справі суд, вказував, що заборгованість перед бюджетом по сплаті податку та штрафних санкцій виникли у ТзОВ «Софіяя» на підставі даних камеральних перевірок, які проводилися у 2017 році, однак позивач безпосередньо в позовній заяві та у додатках, зазначає, що повідомлення-рішення на загальну суму 63631,96 грн. приймалося в 2016 році. Також в позовній заяві позивачем не зазначено доказів надіслання відповідних податкових повідомлень-рішень, на підставі яких на думку позивача виник податковий борг і таких повідомлень підприємство не отримувало, а отже є безпідставним та необґрунтованим визначення податкового боргу узгодженим та стягнення його в судовому порядку.

Відповідач подав до суду клопотання про перенесення розгляду справи оскільки директор перебуває на лікарняному, однак як встановлено частиною 10 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження. Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. А тому колегія суддів вважає, що в задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи слід відмовити.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ТзОВ «Софіяя» зареєстроване як юридична особа 23.09.2013, код ЄДРПОУ 38909190, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.09.2017 №1003060991. Місцезнаходження відповідача: 79053, м.Львів, вул. В.Великого, 18.

ГУ ДФС у Львівській області провело камеральну електронну перевірку даних, задекларованих ТзОВ «Софіяя» код ЄДРПОУ 38909190 декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, за результатами якої складено акт від 11.07.2016 №25/12-01/38909 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.07.2016 №0008441201, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на суму 170 грн. за штрафними санкціями.

ГУ ДФС у Львівській області провело камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН за жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, червень 2016 року ТзОВ «Софіяя» код ЄДРПОУ 38909190 за результатами якої складено акт від 28.07.2016 №192/13-50-12-01/38909190 та винесено податкове повідомлення-рішення від 28.07.2016 №0008451201, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на суму 53261,96 грн. за штрафними санкціями.

ГУ ДФС у Львівській області провело камеральну електронну перевірку даних, задекларованих ТзОВ «Софіяя» код ЄДРПОУ 38909190 декларації з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, за результатами якої складено акт від 29.07.2016 №28/12-01/38909190 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.08.2016 №0008901201, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на суму 6120 грн. за штрафними санкціями.

ГУ ДФС у Львівській області провело камеральну електронну перевірку даних, задекларованих ТзОВ «Софіяя» код ЄДРПОУ 38909190 декларації з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень 2016 року, за результатами якої складено акт від 09.09.2016 №66/12-01/38909190 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2016 №0012311201, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на суму 4080 грн. за штрафними санкціями.

Позивачем направлялося ТзОВ «Софіяя» податкову вимогу форми «Ю» №10960-17 від 02.09.2016 на суму 53431,96 грн., що підтверджує поштовий реєстр, однак податковий борг відповідач не погашено.

Підпунктами 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання; грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статті 16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених вказаним Кодексом та законами з питань митної справи і подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно із статтею 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 41.2 статті 41 ПК України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно пункту 59.1. статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Положеннями пункту 59.5 статті 59 ПК України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідач вказану податкову вимогу не оскаржив у строк, передбачений Податковим кодексом України, доказів протилежного, а також переривання податкового боргу з моменту виставлення зазначеної податкової вимоги, відповідач суду не подав, а судом таких обставин не встановлено.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.1. пункту 75.1. статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Стаття 76 ПК України встановлює, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Виходячи з норм статті 95 ПК України податкова заборгованість платників податків стягується контролюючим органом на підставі рішення суду шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків та з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та за рахунок реалізації майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків. При цьому, право на звернення з позовом про стягнення податкового боргу з платника податків виникає у контролюючого органу через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Апелянт посилається на не отримання відповідних податкових повідомлень-рішень, що спростовує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу від 12.07.2016 року про направлення податкового повідомлення-рішення від 28.07.2016 року №0008441201, також направлення податкової вимоги форми «Ю» від 02.09.2016 року №10960-17, що підтверджує реєстр поштових відправлень від 19.09.2016 року, також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу від 13.09.2016 року про направлення податкового повідомлення-рішення від 09.09.2016 року №0012311201.

Апелянтом доказів щодо вжиття заходів погашення податкової заборгованості в сумі 63631,96 грн. не подано, також не спростовується сума нарахування податкового боргу зазначених в актах контролюючого органу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається, а відтак, сума податкового боргу відповідача є узгодженою, оскільки ним не оскаржена та становить 63631,96 грн., а тому адміністративний позов задоволено правомірно.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо: стягнення коштів за податковим боргом.

Згідно частини 3 статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 268, 272, 283, 308, 310, 315, 316, 321, КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіяя» - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 року у справі № 813/3735/17 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

В.Я. Макарик

Повний текст постанови складено 24.01.2018 року