Постанова № 71788821, 23.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/12677/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 01 грудня 2017 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову (суддя - Городецька Л.М., м.Львів) у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 30 листопада 2017 року звернулася до суду з клопотанням про забезпечення позову у якому просила суд вжити заходи забезпечення позову до ухвалення судового рішення у справі за її позовом до Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, шляхом зупинення дії ухвали Львівської міської ради №2645, прийнятої на пленарній сесії 16.11.2017, щодо надання ОСББ «На Війтівській» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2132 га на АДРЕСА_1, для обслуговування багатоквартирних житлових будинків за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим їх переведенням до земель житлової та громадської забудови.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 01 грудня 2017 року у справі №461/8315/17 у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовлено.

Із цією ухвалою суду не погодилася позивач та оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову ухвалу про забезпечення позову. В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що ще до закінчення розгляду справи у суді першої інстанції ОСББ «На Війтівській» може набути право власності на земельну ділянку, і в майбутньому позивач, для захисту та відновлення своїх прав змушена буде додатково подавати нові позови до відповідача третіх осіб про скасування прийнятих рішень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеіали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, дійшов висновку, що підстави для забезпечення позову відсутні, оскільки позивачем не надано достатніх доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі або того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України (в редакції, чинній на час подання заяви) суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно із частинами 3 та 4 цієї ж статті, способами забезпечення адміністративного позову є зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються та заборона вчиняти певні дії.

Правова позиція по даному питанню висловлена в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Отже, заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам. При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Проте, аналіз поданого позивачкою клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову та матеріалів справи свідчить про те, що жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також щодо наявності очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності відповідача, позивачем не представлено.

Сам факт оскарження позивачем актів індивідуальної дії (рішення), не може бути автоматичною підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Також, під час вирішення цього клопотання необхідно враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки ухвала Львівської міської ради №2645, яку позивач просить зупинити стосується прав та інтересів інших осіб, зокрема, ОСББ «На Війтівській».

Щодо посилання позивача на наявність ознак протиправності ухвали Львівської міської ради від 16.11.2017 №2645в частині надання ОСББ «На Війтівській» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, то суд апеляційної інстанції зазначає, що надавши правову оцінку цьому акту на стадії вирішення питання про забезпечення позову, суд першої інстанції тим самим фактично вирішить спір по суті, без дотримання принципу диспозитивності і змагальності сторін.

Таким чином, оцінюючи в сукупності наведене, приймаючи до уваги характер розглядуваного спору, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлене позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову задоволеним бути не може, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись: cт.308, 311, 312, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 01 грудня 2017 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 24 січня 2018 року.