Постанова № 71788398, 24.01.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року справа №431/3168/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г. розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 07 вересня 2017 року у справі № 431/3168/17 (головуючий І-інстанції - Форощук О.В. м. Старобільськ, повне судове рішення складене 07 вересня 2017 року) за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах,-

ВСТАНОВИВ:

18.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах. З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд; визнати дії Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ); скасувати рішення Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 09.02.2017 року № 1672/02 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язати Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 і Списком № 2 затверджених постановою Кабінету міністрів України від 26.01.1991 року № 10 з дня звернення до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме з 19.12.2017 року, зарахувавши у пільговий трудовий стаж роботу за період з 30.07.1979 р по 15.10.1979р , з 19.05.1982 по 22.04.1988 р., у прокатному цеху на Виробничому підприємстві «Ворошиловградський тепловозобудівний завод ім.. Жовтневої революції», який перейменований в ПАО «Луганськтепловоз», з 07.05.188 р. по 21.05.2002 р. у ПКМ-87 м.Старобільськ, яке в подальшому перейменоване ВАТ «Старобільське ПКМ-87», з 03.04.2006р. по 25.12.2008р., з 25.05.2009р. по 26.05.2009р., з 01.07.2009р. по 06.11.2009р. у ТОВ «Вогник», з 12.11.2009р. по 20.01.2014р. у ТОВ «Бумер» до стажу роботи що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 07 вересня 2017 року у справі № 431/3168/17 у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.

Відповідно до п.6 ст. 92 Конституції України включно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII та Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив на відсутність у трудовій книжці позивача записів про проведення атестації робочих місць за спірний період та в матеріалах справи відступні докази проведення атестації.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 19.12.2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком (а.с.105).

Рішенням управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області від 09 лютого 2017 року за № 1672/02 (а.с. 147-148) відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Своє рішення відповідач мотивував тим, що комісія з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах створена при головному управління ПФУ Луганської області.

Комісією прийнято рішення періоди роботи у ВАТ «Старобільська ПМК-87» з 22 серпня 1992 року по 17 липня 2000 року та у ТОВ «Вогник» з 03.04.2006 року по 25.12.2008 року не зараховувати у зв'язку з відсутністю атестації робочих місць за умовами праці.

Крім того, зазначено, що управлінням 13.01.2017 року надіслано запит до управління ПФУ м. Северодонецька, щодо здійснення зустрічної перевірки довідки про пільговий стаж № 218 від 06.09.2016 року за період роботи з 16.08.1983 по 22.04.1998 р, на ПАО «Луганськтепловоз». 03.02.2017 управління отримало відповідь про неможливість проведення перевірки достовірності видачі довідок про пільговий стаж у зв'язку з тим, що оригінали первинних документів по підприємству ПАТ «Луганськтепловоз» зберігаються в архівах підприємства за адресою; м. Луганськ вул.. Фрунзе, 107.

Таким чином пільговий стаж роботи складає 4р.0м.06д., що суперечить вимогам п. «б» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, та п. 2 України Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при наданні додаткових документів за періоди роботи з 16.08.1983 р. по 22.04.1988 р. на підприємстві ПАО «Луганськтепловоз», ВАТ «Старобільске ПКМУ 87» з 22.08.1992р. по 17.07.2000р. та у ТОВ «Вогник» з 03.04.2006р. по 25.12.2008р. загальний пільговий стаж складатиме 19 років 03 міс. 29 днів.

Згідно зі статтею 100 Закону № 1788-ХІІ особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок, постанова № 422 відповідно). У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Згідно із статтею 101 Закону № 1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Комплексний аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відповідно до ст. 62 вищевказаного Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Це передбачено Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а саме п. 20, згідно якого лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Підпунктом 1.1 п.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 за N 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110 встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві,в установі,організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств,селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

З наведеного вбачається, що уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Згідно копії трудової книжки позивача НОМЕР_2 ОСОБА_1 у спірний період працював (а.с.132-134); з 30.07.1979р. по 15.10.1979 р. електрозварником ручної зварки 3-горозряду, а з 19.05.1982р по 22.04.1988 електрозварником ручної зварки 4-гог розряду Виробничому підприємстві «Ворошиловградський тепловозобудівний завод ім.. Жовтневої революції»; з 07.05.1988р. по 21.05.2002 року електрозварником 4-го розряду (а з 15.01.1993р. 5-го розряду) у ПКМУ-87 м. Старобільськ, яке в подальшому перейменоване в ВАТ «Старобільська ПМК-87» ; з 03.04.2006р. по 25.12.2008р., з 25.05.2009р. по 29.05.2009р.,з 01.07.2009 по 12.11.2009р. у ТОВ «Вогник» електрозварником; з 12.11.2006р. по 20.01.104р. електрозварником у ТОВ «Бумер» (а.с.132-134).

Як вбачається з трудової книжки позивача, наявні усі відомості про місце роботи, що зазначені позивачем у позовній заяві, підтверджені відповідними записами.

Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною п'ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах в містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 22 грудня 2014 року № 28-2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 41/26486 чинного на час виникнення спірних відносин), управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах є органами ПФУ і їх основними завданнями є призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 далі - Порядок 22-1).

Відповідно до пункту 1 Порядку 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

У пункті 2 Порядку 22-1 міститься перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Відповідно до пункту 3.3 Порядку 22-1 орган, що призначає пенсію, надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу I цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

Згідно з підпунктом 4.1 пункту 4 Порядку 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно з підпунктом 4.2 пункту 4 Порядку 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України ( підпункт 4.3 пункту 4 Порядку 22-1).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (пункт 4.7 Порядку 22-1).

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач при розгляді заяви позивача від 19грудня 2016 року порушив вищезазначені приписи Порядку 22-1.

Крім того, своє рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, відповідач взагалі не мотивував в частині періоду роботи позивача з 30.07.1979р. по 15.10.1979 р., з 19.05.1983р. по 16.08.1983р. на виробничому підприємстві «Ворошиловградський тепловозобудівний завод ім. Жовтневої революції, з 25.052009р. по 29.05.2009р., з 01.07.2009 по 12.11.2009р. у ТОВ «Вогник» електрозварником; з 12.11.2009р. по 20.01.2014р. у ТОВ «Бумер». Фактично відповідач зазначені періоди роботи позивача не розглядав.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що прийняте відповідачем рішення про відмову у задоволенні заяви позивача, не можна вважати таким яке прийнято на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів та у відповідності до приписів Порядку 21-1.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення суб'єкт владних повноважень діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені вищезазначеними нормами Законів, Постанов Кабінету Міністрів та Порядку 21-1 чим порушив права та законні інтереси позивача.

Зазначену обставину не врахував суд першої інстанції.

Щодо не врахування до пільгового стажу періодів роботи позивача у ВАТ «Луганськтепловоз» з 16.08.1983р. по 22.04.1988р. колегія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої своє рішення фактично не мотивував.

Згідно рішення відповідача № 1672/02 від 09.02.2017 року позивачу відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 16.08.1983р. по 22.04.1988р. на підприємстві ВАТ «Луганськтепловоз» саме у зв'язку із знаходженням первинних документів на території, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження та неможливістю провести зустрічну перевірку достовірності видачі довідок про пільговий характер.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Законом № 1058-IV визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

На підставі п. «а» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Колегія суддів зазначає, що робота позивача у період з 16.08.1983р. по 22.04.1988р. на підприємстві ВАТ «Луганськтепловоз» підтверджується записами в трудовій книжці, а також наданою позивачем довідкою № ОК-218 від 06.09.2016 року про уточнення особливого характеру роботи або умов праці, що необхідні для призначення пільгової пенсії, виданої ВАТ «Луганськтепловоз». Згідно вказаної довідки, позивач в період з 16.08.1983р. по 22.04.1988 р. працював електрозварником ручної зварки, що передбачено списком № 2 розділу ХХХII Ради Міністрів СРС № 1173 від 22.08.1956р. (а.с.110).

Відповідно до матеріалів справи, підприємство, де працював позивач, та орган, в якому зберігаються архівні документи, знаходиться на тимчасово непідконтрольній території України, що не надає можливості пенсійному органу провести перевірку достовірності видачі довідок про пільговий характер роботи позивача.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що колегія суддів має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

З урахуванням вимог законодавства України про пенсійне забезпечення, а також встановлених обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідач, не зараховуючи до пільгового стажу позивача період його роботи з 16.08.1983р. по 22.04.1988р. на підприємстві ВАТ «Луганськтепловоз» не діяв обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання пропорційності, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення, що порушує конституційне право позивача на пенсійне забезпечення на пільгових умовах.

Щодо неврахування пільгового стажу періоду праці позивача на ліквідованих підприємствах з 07.05.188 р. по 21.05.2002 р. у ПКМ-87 м.Старобільськ, яке в подальшому перейменоване ВАТ «Старобільське ПКМ-87», з 03.04.2006р. по 25.12.2008р., з 25.05.2009р. по 26.05.2009р., з 01.07.2009р. по 06.11.2009р. у ТОВ «Вогник» у якості електрозварника, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.09.2005 року здійснена державна реєстрація припинення ВАТ «Старобільська ПМК-87» (а.с.121-122).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.04.2012 року здійснена державна реєстрація припинення ТОВ «Вогник» (а.с.128-129).

У разі ліквідації підприємства, установи та організації правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установ, категорії працівників, здійснюється відповідно до «Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років» (далі - Порядок 18-1), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 за № 1231/13105.

Пунктом 1 Порядку 18-1 визначено, що він визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Відповідно до п.п. 6, 9, 10 Порядку, основними завданнями Комісії є підтвердження стажу роботи та прийняття рішень щодо підтвердження стажу роботи або відмову в його підтвердженні в установленому порядку. Комісії повідомляють заявника про час, дату та місце розгляду заяви про підтвердження стажу роботи та розглядають її не пізніше двох місяців з дня звернення за підтвердженням стажу роботи. Рішення про результати розгляду заяви (додаток 2) приймається більшістю голосів членів Комісії присутніх на засіданні, підписується головою або його заступником. Рішення про результати розгляду заяви набуває чинності з моменту прийняття рішення.

Згідно рішення комісія з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових при головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області від 09.12.2016року за № 13/15 не зараховано до пільгового стажу роботи періоди роботи у ВАТ «Старобільська ПМК-87» з 22 серпня 1992 року по 17 липня 2000 року та у ТОВ «Вогник» з 03.04.2006 року по 25.12.2008 року у ТОВ «Вогник» не зараховувати у зв'язку з відсутністю атестації робочих місць за умовами праці.

Колегія суддів зазначає, що робота позивача у ВАТ «Старобільська ПМК-87» з 22 серпня 1992 року по 17 липня 2000 року та у ТОВ «Вогник» з 03.04.2006 року по 25.12.2008 року підтверджується записами в трудовій книжці.

Крім того, вказані періоди роботи позивача підтверджені архівними довідками.

Згідно архівних довідок комунальної установи «Трудовий архів Старобільського району» № 131-136 від 11.02.2016 року (а.с.115-120) ОСОБА_1 працював у ПКМ-87 м. Старобільськ, яке в подальшому перейменоване в ВАТ «Старобільська ПМК-87», з 07.05.1988р. (наказ №74-к) по 25.05.2002р. ( наказ про звільнення № 20-к). За період часу з травня 1988р. по липень 2000р. йому нараховувалась заробітна плата.

Згідно довідки комунальної установи «Трудовий архів Старобільського району» № 720 від 04.10.2016 р. у зв'язку з ліквідацією ВАТ «Старобільське СПКМ87» документи прийняті 14.01.2005р. на державне зберігання у трудовий архів за період з 1966 по 2003роки (а.с.114).

Згідно довідки комунальної установи «Трудовий архів Старобільського району» № 862 від 07.12.2016 року документи про атестацію робочих місць по ВАТ «Старобільське ПМК 87» до архіву не надходили (ас.с124).

Згідно довідок комунальної установи «Трудовий архів Старобільського району» № 138,137 від 11.02.2016 р. (а.с.125-127) ОСОБА_1 працював у ТОВ «Вогник», з 03.04.2006р. (наказ №47-к) по 25.12.2008р. ( наказ № 130-к), з 01.07.2009 р. (наказ№43-к) по 06.11.209р. (наказ № 71-к). За період часу з квітня 2006 р. по листопад 2009р. йому нараховувалась заробітна плата.

Згідно довідки комунальної установи «Трудовий архів Старобільського району» № 863 від 07.12.2016 року документи про атестацію робочих місць по ТОВ «Вогник» до архіву не надходили (а.с131).

Відповідно до матеріалів справи, підприємства, де працював позивач, ліквідовані без визначення правонаступника та не передавали до трудового архіву документи про атестацію робочих місць.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що колегія суддів має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, позивач, не з власної вини, опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

З урахуванням вимог законодавства України про пенсійне забезпечення, а також встановлених обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідач, не зараховуючи до пільгового стажу позивача період його роботи у ВАТ «Старобільська ПМК-87» з 22 серпня 1992 року по 17 липня 2000 року та у ТОВ «Вогник» з 03.04.2006 року по 25.12.2008 року, з 01.07.2009 р по 06.11.2009р. у ТОВ «Вогник», не діяв обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання пропорційності, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення, що порушує конституційне право позивача на пенсійне забезпечення на пільгових умовах.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», колегія суддів зазначає наступне.

Згідно тексту оскаржуваного рішення, відповідачем не розглядались періоди роботи позивача з 30.07.1979р. по 15.10.1979 р., з 19.05.1983р. по 16.08.1983р. на виробничому підприємстві «Ворошиловградський тепловозобудівний завод ім. Жовтневої революції, з 25.05.2009р. по 29.05.2009р., з 01.07.2009 по 12.11.2009р. у ТОВ «Вогник»; з 12.11.2009р. по 20.01.2014р. у ТОВ «Бумер» електрозварником, аналіз зазначеним періодам не надавався та не приймалось відповідного рішення.

Повноваження щодо призначення пенсії відноситься до компетенції відповідача і суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. У рішенні по справі «Класс та інші проти Німеччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію є формою втручання у повноваження.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завданням правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Колегія суддів зазначає, що позивач, заявляючи дану позовну вимогу, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо призначення пенсії.

Отже, колегія суддів вважає, що задоволення вказаної позовної вимоги фактично порушить закріплені законом виключні повноваження Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо призначення пенсії та зобов'яже відповідача вчинити дії поза встановленою чинним законодавством процедурою.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне, з метою повного захисту прав і інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 1672/02 від 09.02.2017 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1; зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.12.2016 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у відповідності до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 з зарахуванням до пільгового стажу у ОСОБА_3 за Списком 2 періоди роботи з 16.08.1983р. по 22.04.1988 р., у прокатному цеху на Виробничому підприємстві «Ворошиловградський тепловозобудівний завод ім. Жовтневої революції», який перейменований в ПАО «Луганськтепловоз», у ВАТ «Старобільська ПМК-87», з 22 серпня 1992 року по 17 липня 2000 року та у ТОВ «Вогник» з 03.04.2006 року по 25.12.2008 року, з 01.07.2009 р по 06.11.2009р.

Пунктом 4 частини 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення неправильно застосував норми матеріального права та в порушення норм процесуального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що повні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, тому на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області

і підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1344 гривни .

Керуючись статтями 23, 33, 139, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 07 вересня 2017 року у справі № 431/3168/17 - задовольнити частково.

Постанову Старобільського районного суду Луганської області від 07 вересня 2017 року у справі № 431/3168/17 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 1672/02 від 09.02.2017 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1.

Зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.12.2016 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у відповідності до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 з зарахуванням до пільгового стажу за Списком 2 періоди роботи з 16.08.1983р. по 22.04.1988 р., у прокатному цеху на Виробничому підприємстві «Ворошиловградський тепловозобудівний завод ім. Жовтневої революції», який перейменований в ПАО «Луганськтепловоз», у ВАТ «Старобільська ПМК-87», з 22 серпня 1992 року по 17 липня 2000 року та у ТОВ «Вогник» з 03.04.2006 року по 25.12.2008 року, з 01.07.2009 р по 06.11.2009р.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (код ЄДРПОУ 41246506) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у сумі 1344 (одна тисяча триста сорок чотири) гривни.

Повне судове рішення складено 24 січня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

М.Г. Сухарьок