Постанова № 71788357, 25.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/17460/16 Суддя першої інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 229 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне акціонерне товариство "Київський страховий дім" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження. Свої вимоги обгрунтовує тим, що в його діях відсутні порушення законодавства про фінансові послуги, зокрема пункту 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підстави для застосування заходів впливу передбачених спірним Розпорядженням відсутні, а тому оскаржуване розпорядження є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того, позивач звертає увагу, що справу про правопорушення законодавства на ринку фінансових послуг неможливо було розглядати до вирішення пов'язаної з нею справи, що перебуває в провадженні суду та є підставою для зупинення розгляду за скаргою.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року задоволено адміністративний позов повністю. Визнано протиправним та скасовано Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20.10.2016 року № 2652.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на його думку, висновки суду першої інстанції є неправильними, не відповідають вимога закону, а наданим доказам судом дано неправильну оцінку.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки учасники справи у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що до Нацкомфінпослуг надійшло звернення ОСОБА_2 вх. № К-3602 від 02.09.2016 року щодо невиконання ПАТ "Київський страховий дім" зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та порушення вимог законодавства про фінансові послуги.

З метою належного розгляду питання, порушеного у зверненні ОСОБА_2, Нацкомфінпослуг 07.09.2016 року надіслано вимогу щодо отримання від Товариства інформації та документів за вих. № 5811/13-8.

Товариством на вимогу Нацкомфінпослуг листом від 16.09.2016 року № 1445 (вх. № 7571/ск від 19.09.2016) надано пояснення та пакет документів.

За результатами перевірки складено акт про правопорушення вчинені Приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім" на ринку фінансових послуг від 03.10.2016 року № 653/13-14/13/6, в якому встановлено порушення абзаців першого-третього пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо невиконання страховиком зобов'язання протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідач зазначав, що Товариством на вимогу Нацкомфінпослуг не надано інформації, що підтверджує неправомірність володіння ОСОБА_3 забезпеченим ТЗ в момент настання події, що має ознаки страхового випадку, яка трапилася 13.03.2014 року.

Дослідивши подані Товариством документи відповідач прийшов до висновку, що Товариством невмотивовано відмовлено у здійсненні страхового відшкодування, що в свою чергу свідчить про порушення вимоги законодавства у сфері фінансових послуг, а саме: абзаців першого - третього пункту 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідачем 20.10.2016 року прийнято Розпорядження № 2652, яким застосовано до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" заходи впливу.

Не погоджуючись з спірним рішенням, вважаючи його безпідставним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи даний адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлені Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

У відповідності до статті 39 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Згідно з пункту першого частини першої статті 40 України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу, як зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення.

Судом першої інстанції було встановлено, що між Приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім" (Страховик), з однієї сторони, та ОСОБА_4 (Страхувальник), з іншої сторони, укладено (договір) Поліс №АС/4250378 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів від 02.06.2013 року до 04.06.2014 року.

Відповідно до Договору забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ЗАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - забезпечений ТЗ).

Так, 13.03.2014 року о 14 год. 50 хв. за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу Opel, держаний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, відбулася дорожньо-транспортна пригода у м. Києві по вул. Жмаченка.

Відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 01.07.2014 року дорожньо-транспортна пригода трапилася внаслідок порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху.

Так, 17.03.2014 року з повідомленням про подію, що може бути визнана страховою, звернувся водій транспортного засобу ЗАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3.

В подальшому 16.07.2014 року до Страховика із заявою про виплату страхового відшкодування звернувся ОСОБА_2 водій транспортного засобу Opel, держаний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Листом від 26.09.2014 року № 947 Страховик відмовив ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що станом на момент настання події, що має ознаки страхового випадку, яка трапилася 13.03.2016 року, ОСОБА_3 керував забезпеченим транспортним засобом без посвідчення водія, що свідчить про те, що він керував забезпеченим транспортним засобом без законних на те підстав, тобто неправомірно.

З матеріалів справи судом першої інстанції було встановлено, що до Нацкомфінпослуг надійшло звернення ОСОБА_2 вх. № К-3602 від 02.09.2016 року щодо невиконання ПАТ "Київський страховий дім" зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортник засобів та порушення вимог законодавства про фінансові послуги.

У зверненні ОСОБА_2 повідомив, що Листом від 26.09.2014 року № 947 Товариство відмовило ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що станом на момент настання події, що має ознаки страхового випадку, яка трапилася 13.03.2016 року, ОСОБА_3 керував забезпеченим транспортним засобом без посвідчення водія, що свідчить про те, що він керував забезпеченим транспортним засобом без законних на те підстав, тобто неправомірно.

З метою належного розгляду питання, порушеного у зверненні ОСОБА_2, Нацкомфінпослуг 07.09.2016 року надіслано вимогу щодо отримання від Товариства інформації та документів за вих. № 5811/13-8.

Товариством на вимогу Нацкомфінпослуг листом від 16.09.2016 року № 1445 (вх. № 7571/ск від 19.09.2016 року) надано пояснення та пакет документів: Копія листа ОСОБА_2 про відмову, вих. № 947 від 26.09.2014р.; Копія відповіді Державтоінспекції від 06.10.2014 p.; Копія довідки № 9361142 про ДТП; Копія постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 01.07.2014 p.; Копія запитів до Дніпровського ДАІ м. Києва, вих. № 256 від 17.03.2014р. та вих. № 946 від 26.09.2014р.; Копія Заяви на виплату ОСОБА_2 від 16.07.2014р.; Копія повідомлення ОСОБА_5 про подію, що може бути визнана страховою з додатками; Копія повідомлення ОСОБА_3 про подію, що може бути визнана страховою з додатками; Копія Повістки про виклик до суду від Шевченківського районного суду м. Києва.

Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затверджене розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 20.11.2012 року № 2319, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 р. за № 2112/22424, розроблене з метою встановлення порядку та умов застосування заходів впливу за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - заходи впливу), та забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг. Це Положення визначає порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - справи про правопорушення), механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) про застосування заходів впливу та їх оскарження.

Відповідно до пункту 1.5 розділу І Положення № 2319 Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів.

Дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися в: матеріалах, отриманих за результатами перевірок, проведених Нацкомфінпослуг; звітності, що подається до Нацкомфінпослуг; повідомленнях, отриманих від органів державної влади; повідомленнях, отриманих від міжнародних організацій, іноземних органів державної влади, неурядових організацій іноземних держав; зверненнях громадян; повідомленнях, отриманих від юридичних осіб; повідомленнях, опублікованих у засобах масової інформації; матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації.

Згідно із пунктом 1.6 розділу І розділу І Положення № 2319 Нацкомфінпослуг, уповноважені та посадові особи Нацкомфінпослуг в межах своїх повноважень зобов'язані в кожному випадку виявлення порушення законодавства про фінансові послуги вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення факту такого порушення, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи про правопорушення, а також своєчасно прийняти рішення за справою про правопорушення та застосувати передбачені законодавством заходи впливу.

Відповідно до пункту 1.8 розділу І розділу І Положення № 2319 розгляд справ про правопорушення здійснюється виключно Нацкомфінпослуг або уповноваженими особами Нацкомфінпослуг у межах своїх повноважень.

Згідно із підпунктом 1 пункту 2.1 розділу ІІ Положення № 2319 Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу, як зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення.

Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ Положення № 2319 розгляд справ про правопорушення та застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1, 2, 4 - 9 пункту 2.1 розділу II цього Положення, належить до повноважень Нацкомфінпослуг як колегіального органу.

Відповідно до пункту 1.7 розділу І розділу І Положення № 2319 рішення у справі про правопорушення повинно бути законним та обґрунтованим. Рішення повинно ґрунтуватися лише на тих доказах, які були досліджені під час розгляду справи про правопорушення. Доказами в справі про правопорушення є будь-які фактичні дані, отримані в установленому законом порядку, що свідчать про наявність чи відсутність порушення законодавства про фінансові послуги, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із пунктом 4.12 розділу IV Положення № 2319 Уповноважена особа Нацкомфінпослуг при підготовці справи про правопорушення, за яке передбачено застосування заходу впливу, визначеного підпунктом 3 пункту 2.1 розділу II цього Положення, до розгляду повинна: з'ясувати, чи належить до її компетенції розгляд справи про правопорушення; з'ясувати, чи належить до її компетенції застосування відповідного заходу впливу; перевірити, чи дотримані вимоги законодавства при складанні акта про правопорушення; з'ясувати, чи є в наявності додатки, зазначені в акті про правопорушення; з'ясувати, чи застосовувалися раніше до особи заходи впливу за таким самим фактом; перевірити наявність обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність особи; визначити необхідність залучення до розгляду справи про правопорушення фахівців, експертів із питань ринку фінансових послуг, фахівців саморегулівних організацій та інших осіб; перевірити своєчасність повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до пункту 4.5 розділу IV Положення № 2319 Нацкомфінпослуг як колегіальний орган приймає рішення про застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1, 2, 4 - 9 пункту 2.1 розділу II цього Положення, протягом 60 календарних днів з дня порушення провадження у справі про правопорушення.

Отже, обов'язковою передумовою для застосування Відповідачем заходу впливу є встановлення правопорушення у сфері фінансових послуг.

За результатами перевірки складено акт про правопорушення вчинені Приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім" на ринку фінансових послуг від 03.10.2016 року № 653/13-14/13/6, в якому встановлено порушення абзаців першого - третього пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо невиконання страховиком зобов'язання протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач, надаючи пояснення відповідачу зазначив, що за результатами розгляду наданих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та зібраних страховиком документів, Страховик в ході перевірки встановив, що ОСОБА_3 - водій транспортного засобу ЗАЗ 110217, номерний знак НОМЕР_1 керував даним транспортним засобом без посвідчення водія.

Крім того, позивач зазначав, що ОСОБА_3 керував транспортним засобом будучи особою, яка взагалі не мала права на керування транспортними засобами.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно з п. 1.4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Підпунктами "а", "б" п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, визначено, що Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).

Відповідно до п. 2.2 Правил № 1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Позивач звертав увагу, що Довідка ДАІ не містила відомостей про посвідчення водія ОСОБА_3 та листом управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 06.10.2015 року вих. № 10/21/48вх., яким підтверджено, що згідно даних автоматизованої інформаційно-пошукової системи УДАІ ГУМВС України в м. Києві та НАІС ДДАІ МВС України громадянин ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 не отримував посвідчення водія.

З аналізу вищезазначених норм права та отриманої інформації та вищезазначених документів Позивач прийшов до висновку, що ОСОБА_3 не мав посвідчення водія, крім того і не міг його мати оскільки не отримував його, а тому в розумінні п. 1.4. ч. 1 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідальність ОСОБА_3 не застрахована, оскільки експлуатація, як і володіння транспортного засобу здійснювалось неправомірно, з порушенням закону, зокрема Закону України «Про дорожній рух» та Правил дорожнього руху.

Прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати встановлено статтею 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У відповідності до п. 36.1, ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Листом від 26.09.2014 року № 947 Страхувальник (Позивач) відмовив ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що станом на момент настання події, що має ознаки страхового випадку, яка трапилася 13.03.2016 року, ОСОБА_3 керував забезпеченим ТЗ без посвідчення водія, що свідчить про те, що він керував забезпеченим ТЗ без законних на те підстав, тобто неправомірно.

Рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку (п. 36.7 ст. 36 Закону).

Судом першої інстанції було встановлено, що у липні 2015 року ОСОБА_2 не погоджуючись з рішенням Страховика (від 26.09.2014 року № 947), подав позов до Шевченківського районного суду м. Києва.

В Скарзі ОСОБА_2 вх. № К-3602 від 02.09.2016 року, яка подана до Відповідача так і в поясненнях Страховика за вих. № 1445 від 16.09.2015 року повідомлялося Відповідача про те, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває справа № 761/20928/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП.

В матеріалах справи міститься клопотання Позивача вих. № 1676 від 19.10.2016 року (зареєстроване Нацкомфінпослуг 20.10.2016 року о 09:11 год.) про зупинення провадження у справі про порушення законодавства на ринку фінансових послуг Приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім" за актом від 03.10.2016 року № 653/13-14/13/6.

Відповідно до пункту 4.20 розділу IV Положення № 2319, провадження у справі про правопорушення може бути зупинено, якщо: справу про правопорушення неможливо розглянути до вирішення пов'язаної з нею справи, що розглядається в суді, - до набрання рішенням суду в такій справі законної сили; призначається або проводиться експертиза (на час проведення експертизи); необхідно отримати додаткові докази у справі про правопорушення. Час зупинення розгляду справи про правопорушення не зараховується до строку розгляду цієї справи про правопорушення.

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що в даному випадку Відповідачем було проігноровано клопотання та повідомлення учасників про наявність в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва справа № 761/20928/15-ц, яка за своєю суттю вплине на прийняте Відповідачем рішення про застосування відповідних заходів впливу до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім».

Крім цього, відповідно до пункту 4.4 розділу IV Положення № 2319 справу про правопорушення не може бути порушено, а наявна в провадженні справа про правопорушення підлягає закриттю в разі: якщо вирішення справи про правопорушення не належить до компетенції Нацкомфінпослуг.

Отже, враховуючи, що спір за позовом громадянки ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування вирішується у судовому порядку та враховуючи відсутність компетенції Відповідача, у даному випадку, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що розпорядження відповідача від 20.10.2016 року № 2652 є протиправним та прийнято ним передчасно.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що даний адміністративний позов є обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст складено 25.01.2018 року.