Постанова № 71788346, 15.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/7334/17 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Качак Х.Б., за участі представника позивача Кучеренка О.І., представника відповідача Борозни М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКФОКСІ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2017 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МАКФОКСІ" до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0432615147 від 20.02.2017,-

В С Т А Н О В И В :

07.07.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКФОКСІ» (надалі - ТОВ «МАКФОКСІ») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0432615147 від 20.02.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки позапланова перевірка проводилась з порушенням норм чинного законодавства, і визнання першого векселедержателя ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІГ» банкрутом та його ліквідація не впливає на визначення доходів позивача за виданими векселями, оскільки строк їх платежу настє лише 17.08.2026 р., отже, на час перевірки сума 13 691 755,20 грн. не є доходом позивача у відповідності до положень підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2017 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що векселеотримувач ліквідований без правонаступника, отже строк погашення платежу за векселями настав, тому суми по цим векселям є безповоротною фінансовою допомогою та підлягають включенню до доходу позивача.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2017 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції, маючи відповідні документи, залишив поза уваги обставини того, що первісний векселедержатель ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІГ» 01.12.2011р. передала всі векселя ТОВ «Запоріжський коксохімремонт», що підтверджено договором, актом приймання передачі векселів та відповідним листом первісного векселедержателя ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІГ», строк платежу по яких 17.08.2026р., отже, відповідно до ч.1 ст.70 Уніфікованого Закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти її задоволення.

Відповідачем заперечення на апеляційну скаргу не подавались.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2009р. ТОВ «МАКФОКСІ» (замовник) та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІГ (виконавець) уклали договір підряду № 01-10/09 про проведення ремонтних робіт (т.1 а.с.29).

Відповідно до п.1.2 вказаного договору сторони укладають додаткові угоди до даного договору по кожному об'єкту окремо - «додаткова угода», в якій погоджується наступне: адреса об'єкту, термін виконання робіт, вартість робіт, інші особливості виконання робіт.

Відповідачем не заперечується фактичне виконання ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІГ» ремонтних робіт за договором підряду.

17.08.2011р. ТОВ «МАКФОКСІ» (замовник) та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІГ (виконавець) уклали додаткову угоду № 1 до договору № 01-10/09 від 01.10.2009р. відповідно до якої у забезпечення заборгованості в термін до 17.08.2011р. передає постачальнику свої власні прості векселі на суму 13691755.20грн. Факт передачі векселів супроводжується актом прийому - передачі векселів (т.1 а.с. 31).

У простих векселях виданих ТОВ «МАКФОКСІ» (38 штук) від 17.08.2011р. зазначений строк погашення 17.08.2026р. (т.1 а.с.32-50).

Відповідно до акту прийому - передачі векселів від 17.08.2011р. ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІГ» отримало від ТОВ «МАКФОКСІ», на підставі додаткової угоди № 1 до договору № 01-10/09 від 01.10.2009р., 38 простих векселів №№ АА 2370035-АА2370042, АА2370138-АА2370167, від дати складання 17.08.2011р. строк погашення 17.08.2026р. на загальну суму 13691755.20грн. (т.1 а.с.51).

14.12.2016р. на підставі наказу ГУ ДФС № 7960 відповідачем проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІГ» за період з 01 січня 2013 року по 03 серпня 2016 року, про що складено акт від 29.12.2016 року №235/26-15-14-07-01-14/36470918 (т.1 а.с.17, 18).

У вказаному акті зазначені висновки про порушення позивачем вимог пунктів 135.1, 135.5 статті 135, статті 137 Податкового кодексу України, занижено податку на прибуток 2013 рік у розмірі 2 601 433,00 грн., оскільки позивачем занижено валовий дохід з огляду на невключення до його складу у 2013 р. кредиторської заборгованості, яка підпадає під визначення безнадійної.

На підставі вказаного висновку відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02.2017 року №0432615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3 251 791,00 грн., з яких 2 601 433,00 грн. за основним платежем та 650 358,00 грн.- штрафні (фінансові) санкції.

Вищенаведені обставини підтверджені відповіданими доказами і не є спірними.

Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, оскільки з моменту видачі позивачем спірних векселів названим кредиторам, первісні зобов'язання позивача перед цими кредиторами припинилися та виникли зобов'язання сплатити за цими векселями, за якими розпочався новий строк позовної давності.

Проте, колегія суддів з вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.

Законом України «ПРО ЦІННІ ПАПЕРИ І ФОНДОВУ БІРЖУ» (надалі Закон №« 1201») визначено умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність в організації обігу цінних паперів.

Статтею 3 Закону № 1201 передбачені види цінних паперів, а саме відповідно до цього Закону в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів: акції; облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання республіки; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі; приватизаційні папери.

Статтею 21 Закону № 1201 встановлені основні характеристики векселів. Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Випускаються такі види векселів: простий, переказний.

Простий вексель містить такі реквізити:

а) найменування - "вексель";

б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;

в) зазначення строку платежу;

г) зазначення місця, в якому повинен здійснитись платіж;

д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен

бути здійснений;

е) дату і місце складання векселя;

є) підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Переказний вексель повинен містити крім реквізитів, передбачених у підпунктах "а", "в - є" частини третьої цієї статті, також: просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму; найменування того, хто повинен платити (платника).

Закон України «Про обіг векселів в Україні» (надалі Закон № 2374) визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Статтею 1 Закону № 2374 визначено, що законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" , Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Відповідно до ст. 4 Закону № 2374 видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно ст. 5 Закону № 2374 векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).

Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах.

Конвенція, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі обумовлено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються ввести в дію на своїх відповідних територіях або мовою одного з його оригінальних текстів, або своїми національними мовами Уніфікований закон, який становить Додаток I до цієї Конвенції.

Статтею 1 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі визначено зміст переказного векселя, зокрема повинен містити: 1. Назву "переказний вексель", яка включена до тексту документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; 2. Безумовний наказ сплатити визначену суму грошей; 3. Найменування особи, яка повинна платити (трасат); 4. Зазначення строку платежу; 5. Зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; 6. Найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж; 7. Зазначення дати і місця видачі векселя; 8. Підпис особи, яка видає вексель (трасант).

Відповідно до ст. 3 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі переказний вексель може бути виданий за наказом трасанта. Він може бути виданий на самого трасанта. Він може бути виданий за рахунок третьої особи.

Статтею 34 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі визначено, що переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Стаття 70 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі визначає позовну давність. Позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження "обіг без витрат". Позовні вимоги індосантів один до одного і до трасанта погашаються із закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або з дня, коли до нього був пред'явлений позов.

Стаття 75 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі встановлює вимоги до простих векселів. Простий вексель містить: 1. назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; 2. безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; 3. зазначення строку платежу; 4. зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; 5. найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж; 6. зазначення дати і місця видачі простого векселя; 7. підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно ст. 77 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі до простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо позовної давності (статті 70 і 71).

Стаття 78 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі встановлює, що векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред'явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред'явлення.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІГ» отримав від ТОВ «МАКФОКСІ» на підставі додаткової угоди № 1 до договору № 01-10/09 від 01.10.2009р., 38 (тридцять вісім) простих векселів №№ АА 2370035-АА2370042, АА2370138- АА2370167, від дати складання 17.08.2011р. строк погашення 17.08.2026р. на загальну суму 13691755.20грн. (т.1 а.с.51).

Крім того, в матеріалах справи у наявності докази того, що ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІГ» 01.12.2011р. передало всі 38 (тридцять вісім) простих векселя ТОВ «МАКФОКСІ» на загальну суму 13691755.20грн. Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжський коксохимремонт» (ЕДРПОУ 34656607) за договором № 20111201.1 від 01.12.2011р., що підтверджено листом ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІГ» від 01.12.2011р. № 20111201/1 (т.1 а.с.52) та актом прийому - передачі від 01.12.2011р., в якому зазначено про передачу 38 (тридцять вісім) простих векселів №№ АА 2370035-АА2370042, АА2370138- АА2370167, векселедавець ТОВ «МАКФОКСІ» від дати складання 17.08.2011р. строк погашення 17.08.2026р. на загальну суму 13691755.20грн. (т.1 а.с.53).

Отже, враховуючи дату ліквідації ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІГ» 06.02.2013р. на підставі постанови Господарського суду м.Києва від 29.12.2011р., вбачається, що 38 (тридцять вісім) простих векселів ТОВ «МАКФОКСІ» №№ АА 2370035-АА2370042, АА2370138- АА2370167, векселедавець ТОВ «МАКФОКСІ» від дати складання 17.08.2011р. строк погашення 17.08.2026р. на загальну суму 13691755.20грн. були передані ТОВ «Запоріжський коксохимремонт» (ЕДРПОУ 34656607) до ліквідації юридичної особи.

Первинний векселеотримувач ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІГ» дійсно 06.02.2013р. ліквідований без правонаступника, проте, ще до ліквідації всі 38 простих векселя позивача від 17.08.2011р. були передані ТОВ «Запоріжський коксохимремонт», який отримав статус векселеотримувача. Таким чином, строк погашення платежу за векселями ще не настав (17.08.2026рік), внаслідок чого, сума по цим векселям не є безповоротною фінансовою допомогою, тому і не підлягала включенню до доходу позивача.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.77 та ч.1 ст.70 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості позовні вимоги до акцептанта, які випливають з простого векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача, що не заслуговують увазі лист ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІГ» від 01.12.2011р. № 20111201/1 та актом прийому - передачі від 01.12.2011р. про передачу 38 векселів ТОВ «МАКФОКСІ» від 17.08.2011р. ТОВ «Запоріжський коксохимремонт», оскільки висновки податкового органу про фіктивність передачі векселів не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України (в редакції на день прийняття судом першої інстанції рішення) обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України (в редакції на день прийняття судом першої інстанції рішення) передбачала, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частинам 1 та 2 Стаття 77 КАС України (в редакції на день прийняття судом апеляційної інстанції рішення) встановлено обов'язок доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Внаслідок вказаного, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого податкового-повідомлення рішення від 20.02.2017 року №0432615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3 251 791,00 грн., оскільки загальна сума 13 691 755,20 грн. не є доходом позивача у відповідності до положень підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

Крім того, приходячи до такого висновку, апеляційний суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», відповідно до якого принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Таким чином, спірне податкове-повідомлення підлягає визнанню як протиправне і скасуванню, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Посилаючись на ст.ст. 132, 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 48 776,87 грн. за подання позову та 53 654,70 грн. за подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 24.01.2018р.

Керуючись 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКФОКСІ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2017 р. - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2017 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МАКФОКСІ" до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0432615147 від 20.02.2017 - скасувати.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "МАКФОКСІ" до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0432615147 від 20.02.2017 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 20.02.2017 року форми «Р» №0432615147.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МАКФОКСІ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 48 776,87 грн. за подання позову та 53 654,70 грн. за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль