Постанова № 71788311, 23.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6346/16 Прізвище судді першої інстанції: Федорчук А.Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Троян Н.М., Твердохліб В.А.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Запорізької митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан України" до Запорізької митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.03.2016 року №113050000/2016/00164, визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів 25.03.2016 року №112050000/2016/000053/2,-

Керуючись ст. ст. 195, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан України" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Запорізької митниці Державної фіскальної служби, в якому просить скасувати картку відмови Запорізької митниці Державної фіскальної служби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.03.2016 року №113050000/2016/00164 та скасувати рішення Запорізької митниці Державної фіскальної служби від 25.03.2016 року №112050000/2016/000053/2 про коригування митної вартості товарів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від "11" жовтня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Разом з тим, до апеляційної скарги Запорізька митниця Державної фіскальної служби додала клопотанням про проведення судового засідання у режимі відеоконференції з метою забезпечення її участі у судовому засіданні. Проведення судового засідання у режимі відеоконференції просить доручити Запорізькому окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року забезпечено проведення відеоконференції Запорізькому окружного адміністративного суду у даній справі.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Титан Україна" (покупець), з однієї сторони, та компанією WMETAL TEC LTD (продавець), з іншого боку, укладено Контракт від 12.11.2015 року №12112015, відповідно до якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити магній на умовах поставки CIF, порт Одеса, Україна.

В межах виконання господарських зобов'язань між сторонами укладено специфікацію №2 від 20.01.2016 року, згідно з якої сторони визначили ціну товару в розмірі 2065,00 доларів США за 1 метричну тону.

З метою митного оформлення 100 м/т магнію Позивачем до Запорізької митниці було подано митну декларацію від 24.03.2016 року №112050000/2016/004908 з визначенням митної вартості товару у розмірі 5372110,92 грн. за першим методом, тобто за ціною договору щодо товару, який імпортується.

Для підтвердження обраного методу Позивачем надано наступні документи: морська накладна №MSCUIS140316 від 15.03.2016 року, залізнична накладна №42478339 від 18.03.2016 року, коносамент №MSCUXY876778 від 29.01.2016 року, платіжне доручення від 02.02.2016 року №155, платіжне доручення від 01.03.2016 року №163, інвойс №YOFP1601 від 20.01.2016 року, страховий поліс товару №PYIE201612009802Е00933 від 28.01.2016 року, каталог виробника товару, прейскурант (прайс-лист) продавця від 20.01.2016 року, довідка ДП "Держзовнішінформ" від 17.03.2016 року №115/71, калькуляцію ціни товару, рахунок-фактура (комерційний інвойс) №YOFP1601 від 20.01.2016 року, пакувальний лист, контракт №12112015 від 12.11.2015 року, специфікація №2 від 20.01.2016 року, сертифікація погодження товару від 20.01.2016 року, офіційний лист виробника товару, лист виробника товару від 23.12.2015 року, гарантійний лист відносно помилки в страховому полісі від 22.03.2016 року, сертифікат кількості та якості від 20.01.2016 року, довідка від 13.09.2013 року, копія митної декларації країни відправлення.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару за митною декларацією №112050000/2016/004908 митним органом зроблено висновки, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності. Враховуючи ці обставини Відповідачем була пред'явлена вимога у вигляді електронного повідомлення щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження митної вартості. Зокрема, було витребувано договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість яких визначається та виписку з бухгалтерської документації.

На вимогу митного органу Позивачем надано переклад експортної декларації країни відправлення від 25.01.2016 року №021720160000024496, контракт №2015/01/01 від 01.01.2015 року та проформа-інвойс від 20.01.2016 року №YOFP1601-CH.

Поряд з цим, Запорізькою митницею ДФС дійшла висновку про необґрунтованість обраного Позивачем методу та було складено 25.03.2016 року картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2016/00164.

Також відповідачем прийнято рішення від 25.03.2016 року №112050000/2016/000053/2 про коригування митної вартості товарів на рівні 3 570 доларів США за 1 метричну тону, другорядним методом - резервним, а також запропоновано декларанту подати нову митну декларацію заповнену відповідно до порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіна України від 30.05.2012 року №651.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги послався на те, що декларантом під час проведення митного контролю, одночасно з поданням митних декларацій, відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої ст. 53 Митного кодексу України .

Колегія суддів повністю погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 49, ч. 2 ст. 51 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Частиною 4 ст. 58 Митного кодексу України передбачено митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

Відповідно до 5 ст. 58 Митного кодексу України встановлює, що ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Аналізуючи вищевказані норми, суд зазначає, що розрахунком митної вартості товару є ціна, що підлягає сплаті за Контрактом.

Крім того, ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:1) витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Таким чином, аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару (аналогічні висновки наведені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 10.03.2016 № К/800/36615/15 і № К/8006619/15).

Крім того, відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Також, як зазначено в постанові Верховного Суду України № 21-127а15 від 31.03.2015, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Зі зміст графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару митниця дійшла висновку, про ненадання позивачем для оформлення товару, всіх необхідних документів для визначення митної вартості товару за обраним декларантом основним методом визначення митної вартості товару.

На вимогу митного органу позивачем, були надані додаткові документи.

Проте, за результатами отримання перелічених вище документів, митний орган в тексті оспорюваного рішення зауважив про відсутність в повній мірі належних документів, що підтверджуються числові значення складових митної вартості з підстав, що зазначені в гр. 33 рішення.

Посилання контролюючого органу в тексті рішення на те, що: 1) заявлена партія товару поставляється на умовах CIF Одеса у відповідності з умовами поставок Інкотермс-2000, що передбачає включення до ціни товару вартості страхування та фрахту; оскільки страхування товару було здійснено, частина 2 статті 53 Митного кодексу передбачає подання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування; до митного оформлення декларантом було подано страховий поліс від 28.01.2016 року №PYIE201612009802Е00933, що містить страхову суму, але не містить відомостей щодо вартості страхування; крім цього, зазначена страхова сума - 215700 USD не відповідає положенням Інкотермс-2000 щодо суми мінімального покриття при страхуванні на умовах поставки CIF, а саме страхування повинно покривати як мінімум передбачену в договорі купівлі-продажу ціню плюс 10%, тобто 206500+10%=227150 USD; 2) відповідно до п.2.2 контракту від 12.11.2015 року №12112015 в комерційному інвойсі повинні бути зазначені, зокрема, вантажоотримувач (його юридична адреса), банківські реквізити покупця, кількість місць, кількість контейнерів та їх номера, номера їх пломб, але інвойс від 20.01.2016 року №YOFP1601 такої інформації не містить; 3)наданий до митного оформлення прайс-лист від 20.01.2016 року б/н адресовано ТОВ "Титан Україна", що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції невизначеному колу потенційних покупців; 4)згідно п.4.2 контракту від 12.11.2015 року №12112015 платежі здійснено у формі 10% передплати (згідно платіжного доручення в іноземній валюті від 02.02.2016 року №155) та 90% оплати протягом 3 днів після навантаження товару та отримання копій коносаменту (згідно платіжного доручення в іноземній валюті від 01.03.2016 року №163); в наданому до митного оформлення інвойсі від 20.01.2016 року №YOFP1601 зазначено умови платежу: 10% передплата, залишок - протягом 7 днів проти копії коносаменту; 5)відповідно до п.2.5 контракту від 12.11.2015 року №12112015 відвантаження товару здійснюється продавцем протягом 10-30 календарних днів з дня отримання від покупця 10% передплати (02.02.2016 року - згідно з платіжного доручення в іноземній валюті від 02.02.2016 року №155); датою відвантаження згідно з даного пункту контракту необхідно вважати дату оформлення коносаменту; до митного оформлення надано коносамент від 30.01.2016 року №MSCUXY876778, тобто дата відвантаження не відповідає умовам п.2.5 контракту від 12.11.2015 року №12112015; 6) у наданому митному оформлення листі ДП "Держзовнішінформ" від 17.03.2016 року №115/71 зазначено, що рівень цін на магній, що поставляється в рамках специфікації №2 від 20.01.2016 року до контракту від 12.11.2015 року №12112015 не суперечить кон'юнктурні ринку; при цьому в даному листі відсутні посилання на джерела інформації та не зазначено діапазон цін на подібну (аналогічну) продукцію; 7) у наданому до митного оформлення інвойсі від 20.01.2016 року №YOFP1601 в якості виробника зазначено "SHANXI YINGUANG HUASHENG MAGNESIUM CO., LTD", при цьому до митного оформлення надано сертифікат якості та кількості виданий WMETAL TEC LTD; 8) надана до митного оформлення калькуляція від 20.01.2016 року складена продавцем, а не виробником товару та не містить такої витрати, як страхування товару, яке на умовах CIF - Одеса у відповідності з умовами поставок Інкотермс-2000 повинно бути включено до ціни товару; 9) копії експортної митної декларації країни відправника від 25.01.2016 року №021720160000024496 та страхового полісу від 28.01.2016 року №PYIE201612009802Е00933 подані без перекладу на українську мову або офіційну мову митних союзів членом яких є Україна, тому не можливо достовірно впевнитись в інформації яку вони містять.

Надаючи правову оцінку зауваженям контролюючого органу, судова колегія зазначає наступне.

В частині щодо першого та восьмого зауважень відповідача суд зазначає, що термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміну CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміну CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Термін CIF зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна, слід застосовувати термін CIP.

З урахуванням вищевказаного поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення та страхування), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Відтак додаткові витрати на страхування та транспортування товару до порту ТОВ "Титан Україна" не понесло.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що вимоги митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним.

В частині щодо другого зауваження митного органу судова колегія зазначає, що у наданому до митного оформлення інвойс від 20.01.2016 року №YOFP1601 були наявні всі реквізити, що дають змогу ідентифікувати товар, а саме відомості про сторони контракту, предмет поставки (визначенні товару), вартість партії товару, кількість, є посилання на укладений сторонами контракт за яким відбувалось постачання, порядок оплати товару та інше, які дають змогу чітко визначити та з'ясувати всі необхідні умови. Зазначений інвойс не суперечить іншим документам поданим Позивачем.

Щодо третього зауваження слід зазначити, що вказана обставина не вважається розбіжністю, оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.

Посилання на четверте зауваження також судом не беруться до уваги, оскільки вартість поставленої партії товару в розмірі 206 500 доларів США сплачено ТОВ "Титан Україна" у повному обсязі з дотриманням умов здійснення платежів відповідно до укладеного контракту, що підтверджується платіжними дорученнями від 02.02.2016 року №155 та від 01.03.2016 року №163. Отже, зроблені оплати за отриманий товар не суперечать умовам оплати погодженого контракту та умовам, зазначений у інвойсі.

В частині щодо п'ятого зауваження судова колегія зазначає, що вказані обставин, а саме порушення строків відвантаження відповідно до строків сплати 10% сплати за товар не спричинило зміну ціни товару, а відповідно не змінювало числового значення митної вартості.

Щодо шостого зауваження судова колегія звертає увагу, що Держзовнішінформ є державним органом, уповноваженим надавати цінову інформацію на імпорт та експорт товарів та здійснювати цінову експертизу товарів, однак не є органом, уповноваженим проводити статистичну оцінку цін реалізації товарів, а тому посилання на відомості про ціну реалізації товарів, які містяться в листі зазначеного підприємства як на "звичайну ціну" не можуть бути визнані обґрунтованими. Крім цього, слід зауважити, що лист Держзовнішінформ не є експертним висновком, а тому не може вважатись офіційною експертизою стосовно умов виконання експортних контрактів.

Доводи митного органу викладені в сьомому зауваженні, а саме посилання на наявність розбіжностей в документах, є безпідставним, оскільки умови оплати товару, додаткові угоди щодо реквізитів продавця не є ціноутворюючими факторами, відсутність цієї інформації не може свідчити про заниження митної вартості товару.

По дев'ятому пункту зауважень судова колегія зазначає, що відсутність перекладу експортної декларації не є розбіжністю, яка впливає на визначення числових складових митної вартості, та крім цього під час надання додаткових документів переклад експертної декларації країни відправлення від 25.01.2016 року №021720160000024496 було подано.

Таким чином, застосування контролюючим органом другорядного методу (резервного) визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, є не обґрунтованим, оскільки надані позивачем документи підтверджують числове значення митної вартості товару за ціною договору та не містять будь-яких розбіжностей, що є підставою для здійснення розмитнення цього товару за першим методом, зазначеним позивачем (за ціною договору).

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не доведено неможливості застосування заявленого позивачем методу визначення митної вартості за ціною контракту, а відтак, і правомірності відмови у прийнятті митних декларацій позивача та у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою останнім митною вартістю, а також спірного рішення про коригування митної вартості товарів.

Аналіз наведених норм, за врахування ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, Кодексом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Отже, приписи вказаних статей Кодексу зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Митним органом не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

Беручи до уваги, що для митного оформлення товару позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження ціни договору, а документи не містять розбіжностей та свідчать, що наведені у них дані піддаються обчисленню, суд вважає, що відповідачем прийняті рішення та оформлено картками відмови за не обґрунтованих підстав. Водночас, спірні рішення не містять обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості товарів, тобто складових, які включені до такої вартості), джерел, що використовувались при її визначенні, не враховують, що кожна партія товару, імпортованого позивачем, має різну вартість, визначену та обґрунтовану продавцем товару.

Отже, митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у подібних справах, а саме: постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-53а15, а також у справах №№ 825/881/15-а (к/800/33609/15), 825/2607/15-а, 825/2610/15-а, 825/3366/15-а, 825/3509/15-а, 825/3581/15-а.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан України", оскільки позивачем під час проведення митного контролю, одночасно з поданням митних декларацій, відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товарів та підтверджують ціну товарів, вказану в контракті, тому оскаржувані позивачем рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 25 січня 2018 року.