Постанова № 71788253, 24.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1824/17 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Губської Л.В. Земляної Г.В. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасихліб ЛТД» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасихліб ЛТД» до Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного управління територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасихліб ЛТД» звернувся до суду з позовом до Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного управління територіального управління юстиції у Черкаській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Скрипки Т.В. від 31.10.2017р. ВП № 53493995 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 12 800 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасихліб ЛТД» звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.11.2016р. в цивільній справі № 711/326/16-ц (з урахуванням ухвали Придніпровського районного суду від 18.01.2017р. про виправлення описки) було вселено ОСОБА_7 в кімнату № 181 гуртожитку по АДРЕСА_1.

Головним державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Гаркавенком В.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53493995 від 03.03.2017р. з виконання виконавчого листа № 711/326/16-ц від 16.12.2016р. Придніпровського районного суду про вселення ОСОБА_7 в кімнату № 181 гуртожитку по АДРЕСА_1, яку позивач отримав поштою 06.06.2017р.

Згідно з п. 2 вказаної постанови, боржнику (позивачу у справі) необхідно було виконати рішення суду протягом 15 днів.

Відповідно до п. 3 вказаної постанови, стягнено з боржника (позивача у справі) виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 12 800 грн.

07.03.2017р. позивач направив на адресу Придніпровського відділу ДВС лист про добровільне виконання рішення суду, в якому зазначив, що ОСОБА_7 зареєстрована в кімнаті № 181 гуртожитку по АДРЕСА_1.

Однак, більше 15 років в гуртожитку не з'являється та не проживає, кімната вільна, і в ній відсутні будь-які сторонні особи та жодні перешкоди щодо її проживання. ОСОБА_7 не зверталася до адміністрації підприємства чи гуртожитку з вимогою надати їй для проживання кімнату, в якій вона зареєстрована, причин своєї відсутності не повідомляє, договору найму житла та договору про надання житлово-комунальних послуг не укладала та фактично проживає в с. Межиріч Канівського району Черкаської області. У випадку з'явлення в гуртожитку їй буде передано ключі від кімнати, надано всі необхідні договори для узаконення проживання та утримання даної кімнати. Позивач не перешкоджав та не перешкоджає її вселенню в кімнату № 181 гуртожитку.

07.07.2017р. головним державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Гаркавенком В.М. було складено акт, яким встановлено, що за адресою АДРЕСА_1, кімната 181 ніхто не проживає, кімната порожня.

30.10.2017р. старшим державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Скрипкою Т.В. було винесено вимогу державного виконавця № 22714, якою позивача та ОСОБА_7 зобов'язано бути присутніми 10.11.2017р. о 10 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1, кімната 181, при примусовому виконанні виконавчого листа № 711/326/16-ц від 16.12.2016р.

10.11.2017р. старшим державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Скрипкою Т.В. було складено акт про те, що під час примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду міста Черкаси №711/326/16-ц від 16.12.2016р. про вселення ОСОБА_7 в кімнату № 181 гуртожитку по АДРЕСА_1 10.11.2017р. о 10 год. 00 хв. остання не з'явилися, хоча була повідомлена вимогою № 22714 від 30.10.2017р., врученою 02.11.2017р.

13.11.2017р. старшим державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Скрипкою Т.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа ОСОБА_7 у зв'язку з тим, що вона перешкоджає виконанню рішення, а саме не з'явилася на виконавчу дію щодо її вселення в кімнату № 181 гуртожитку по АДРЕСА_1 10.11.2017р.

31.10.2017р. старшим державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Скрипкою Т.В., на підставі ст.ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову ВП № 53493995 про стягнення виконавчого збору з ТОВ «Черкасихліб ЛТД» в сумі 12 800 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок виконання судових рішень визначений Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 26 Закону, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частина 3 статті 27 Закону визначає, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно зі ст. 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватис таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що іншими заходами примусового характеру, що передбачені цим Законом, у разі виконання рішення немайнового характеру можуть бути заходи, які передбачені статтями 64-67 Закону.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

За своїм змістом, виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до виконання рішення.

Тобто, фактично стягнення виконавчого збору можливе лишу у випадку фактичного виконання рішення суду, яке відбулося за сприяння відповідних дій виконавця, зокрема заходів примусового виконання рішення, що свою чергу означає про неможливість стягнення судового збору у випадках самостійного та своєчасного виконання боржником судового рішення, у зв'язку із безпідставністю.

Виходячи з ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.11.2016р. в цивільній справі № 711/326/16-ц (з урахуванням ухвали Придніпровського районного суду від 18.01.2017р. про виправлення описки) було вселено ОСОБА_7 в кімнату № 181 гуртожитку по АДРЕСА_1.

Головним державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Гаркавенком В.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53493995 від 03.03.2017р. з виконання виконавчого листа № 711/326/16-ц від 16.12.2016р. Придніпровського районного суду про вселення ОСОБА_7 в кімнату № 181 гуртожитку по АДРЕСА_1, яку позивач отримав поштою 06.06.2017р.

Згідно з вказаною постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 53493995 від 03.03.2017р., позивачу протягом 15 днів необхідно було виконати виконавчий лист № 711/326/16-ц від 16.12.2016р. про вселення ОСОБА_7 в кімнату № 81 гуртожитку по АДРЕСА_1

Позивач отримав вказану постанову 06.03.2017р. та вже 07.03.2017р. направив відповідачу лист № 21-21/3 від 07.03.2017р. про те, що ОСОБА_7 зареєстрована в кімнаті № 181 гуртожитку і виконавче провадження відкрито помилково.

Так, як підтверджено представником позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, кімната № 181 є вільною впродовж багатьох років.

Однак, ОСОБА_7 більш ніж 15 років там не проживає, договір найму не уклала та позивач не чинить перешкод у її вселенні, що не спростовано відповідачем.

ОСОБА_7 ніколи не приходила до адміністрації підприємства чи гуртожитку з вимогою надати їй доступ до кімнати № 181 для проживання, в якій вона зареєстрована або усунути перешкоди для проживання. Поважних причин своєї відсутності в гуртожитку також не надає. Договір найму житла та/або договір про надання житлово-комунальних послуг з ОСОБА_7 не укладено, у зв'язку з тим, що стягував в гуртожитку не з'являється, не звертається до позивача ні усно, ні письмово.

Згідно довідки виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Канівського району Черкаської області від 04.12.2017р. № 50/02-51, ОСОБА_7 проживає без реєстрації за адресою: вул. Канівська, буд. 53, с. Межиріч, Канівського району, Черкаської області в домоволодінні, яке належить померлій ІНФОРМАЦІЯ_1. матері ОСОБА_9, з 2005 року і по даний час (а.с.116).

Натомість, чинним законодавством не передбачено порядку примусового вселення в житлове приміщення громадян поза їх наміром та бажанням, а тому позивач добровільно виконав рішення суду ще до відкриття виконавчого провадження, письмово повідомивши державного виконавця про повне самостійне виконання рішення боржником, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа від 07.03.2017р. № 21-21/3 (а.с.28-29).

Згідно зі ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про вселення стягувача.

У разі невиконання боржником рішення про вселення стягувача самостійно державний виконавець виконує його примусово.

Однак, відповідач, достовірно знаючи з повідомлення позивача (лист від 07.03.2017р. № 21-21/3) про добровільне виконання рішення суду та відсутності підстав для примусового виконання рішення суду, в порушення положень ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» не перевірив виконання боржником рішення про вселення стягувача.

Натомість, 31.10.2017р. відповідачем видано вимогу про вселення стягувача в кімнату № 181 гуртожитку 10.11.2017р. о 10:00 год. (а.с.32).

Однак, 10.11.2017р. відповідач не зміг виконати рішення суду через перешкоду його виконання стягувачем, а саме: неявка без поважних причин стягувача для вселення, про що свідчить акт від 10.11.2017р. (а.с.34).

13.11.2017р. відповідач повернув виконавчий лист № 711/326/16-ц, виданий 16.12.2016р. стягувачу, згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 13.11.2017р. ВП № 53493995. В постанові зазначено, що стягувач ОСОБА_7 перешкоджає виконанню рішення, а саме: не з'явилася на виконавчу дію - вселення в кімнату № 181 в гуртожитку по АДРЕСА_1 10.11.2017р. о 10:00 год., хоча була повідомлена шляхом направлення вимоги рекомендованим листом (дата вручення 02.11.2017р.) та не надала державному виконавцю підтверджуючих документів неможливості з'явитися на вселення.

Таким чином, стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_7 перешкоджає виконанню рішення суду, не вселяється в кімнату № 181 гуртожитку та не проживає в ній, а самим відповідачем виконання рішення здійснено не було.

З огляду на зазначене, та враховуючи те, що вина позивача у неможливості виконати рішення суду відповідачем та вчинення ним примусових виконавчих дій відсутня, колегія суддів дійшла висновку, що стягнення виконавчого збору з позивача, згідно постанови державного виконавця по виконавчому провадженню № 53493995 є безпідставним та необґрунтованим, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови відповідача про стягнення з боржника виконавчого збору, яка підлягає скасуванню.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ «Черкасихліб ЛТД», а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Черкасихліб ЛТД» було сплачено судовий збір при поданні адміністративного позову до суду першої інстанції в розмірі 1 600 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8992 від 13.11.2017 року, а при поданні апеляційної скарги позивачем сплачено 2 400 грн. судового збору, що підтверджується платіжними дорученнями № 10119 від 13 грудня 2017 року та № 10197 від 18.12.2017р.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного управління територіального управління юстиції у Черкаській області понесені позивачем витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 4 000 грн.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасихліб ЛТД» задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасихліб ЛТД» задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 12 800 грн., виданої старшого державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 31.10.2017р. ВП № 53493995 Скрипкою Т.В.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного управління територіального управління юстиції у Черкаській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасихліб ЛТД» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Губська Л.В. Земляна Г.В.