Постанова № 71788204, 25.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 359/6743/17 Суддя першої інстанції: Муранова-Лесів І.В Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 рокуя м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Поліцейського Управління патрульної поліції у м. Борисполі Департаменту патрульної поліції Рудь Івана Васильовича, третя особа: Департамент патрульної поліції про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Поліцейського Управління патрульної поліції у м. Борисполі Департаменту патрульної поліції Рудь Івана Васильовича, третя особа: Департамент патрульної поліції про скасування рішення суб'єкта владних повноважень. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на його думку, постанова відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є незаконною, необґрунтованою, та такою, що підлягає скасуванню.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі його адміністративний позов. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на його думку, судове рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, оскільки в його основу судом першої інстанції покладено обставини, які не були доведені під час судового розгляду, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що поліцейським УПП у м. Борисполі роти № 2 батальйону сержантом поліції Рудь Іваном Васильовичем 25 серпня 2017 року відносно ОСОБА_2 була винесена постанова в справі про адміністративне правопорушення серії АР № 077611 за ч. 1 ст. 126 КУпАП (а.с. 10, 23).

Зі змісту постанови вбачається, що поліцейський УПП у м. Борисполі роти № 2 батальйону сержант поліції Рудь І.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, встановив, що ОСОБА_2 25.08.2017 року о 05 годині 25 хвилин в м. Борисполі вул. Київський шлях, 2-А, керував транспортним засобом Volkswagen Crafter, д.н.з. НОМЕР_2, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, під час перевірки не надав посвідчення водія, поліс обов'язкового страхування, талон реєстрації транспортного засобу, чим порушив 2.1 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Вказаною постановою до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.

Копія постанови була вручена позивачу (а.с. 10, 23).

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні даного адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 2.1 Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил; ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Згідно з вимогами п. 2.4 Правил, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.

Судом першої інстанції на підставі пояснень позивача ОСОБА_2 було встановлено, що 25.08.2017 року, близько 05 години, він на мікроавтобусі Volkswagen LT 35 , державний № НОМЕР_1, повертався до місця свого проживання разом із дружиною ОСОБА_4, яка і перебувала за кермом. Спиртних напоїв та наркотичних засобів вони не вживали. Коли зупинили автомобіль біля будинку № 2-а по вул. Київський Шлях у м. Бориспіль, до них підійшли працівники поліції, попросили позивача пред'явити документи, на що останній відповів, що не керував транспортним засобом, а тому підстав вимагати у нього документів немає.

Крім того, судом першої інстанції був досліджений відеозапис з нагрудних камер поліцейських присутніх на місці зупинки транспортного засобу та у Бориспільському відділі поліції, де відбувався розгляд справи про адміністративне правопорушення, надані Департаментом патрульної поліції (а.с. 22, 52), а також записи, що надані позивачем, які були долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 41).

На досліджених відеозаписах зафіксовано як момент, коли транспортний засіб- мікроавтобус Volkswagen, державний № НОМЕР_1, в зазначений в постанові день та час рухався та зупинився у дворі в м. Борисполі вул. Київський шлях, 2-А, до якого під'їхав патрульний автомобіль поліції, повідомивши, що був зупинений транспортний засіб, щодо якого є орієнтування про розшук, так і момент, коли за кермом транспортного засобу, що зупинився був виявлений позивач ОСОБА_2, який на неодноразову вимогу працівників поліції пред'явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (технічний талон), поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, відповідав категоричною відмовою.

Судом першої інстанції також було встановлено, що ані сам позивач ОСОБА_2, ані допитана в судовому засіданні в якості свідка дружина позивача ОСОБА_4, присутність якої на місці зупинки транспортного засобу зафіксована на відеозаписі набагато пізніше часу зупинки, не повідомляли про те, що транспортним засобом керувала саме свідок. Крім того, поведінка свідка в присутності працівників поліції, її вислови, свідчать про те, що вона з'ясовувала обставини зупинки у працівників поліції, а також намагалась заспокоїти свого чоловіка, позивача у справі, ОСОБА_2

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції доводів позивача про порушення його прав при винесенні спірної постанови, а також вважає правильним висновок суду першої інстанції про фактичне зловживання ОСОБА_4 своїми процесуальними правами, зневажливе ставлення до працівників органів Національної поліції України, постійне їх провокування зухвалою поведінкою та образливими висловами з використанням ненормативної лексики, що підтверджується відеозаписами, які містяться в матеріалах справи.

Судом першої інстанції було встановлено, що після затримання позивача було доставлено до Бориспільського відділу поліції, де відбувався розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, а також одночасно було складено протокол у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП , що зафіксовано відеозаписами, та не заперечується позивачем.

Зокрема, позивачу неодноразово було повідомлено суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, прізвище, ім'я та по батькові, а також посада поліцейського, який виніс постанову, роз'яснені права позивача, передбачені ст. ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, заслухані пояснення в обсязі, які забажав надати позивач, який не заперечував, що не пред'явив працівникам поліції для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 Правил дорожнього руху України, а також встановлено, що позивачу було неодноразово надано для перегляду відеозапис, на якому зафіксовано момент зупинки транспортного засобу, за кермом якого він знаходився.

Та обставина, що в постанові неправильно зазначена модель мікроавтобуса Volkswagen, державний № НОМЕР_1, яким керував позивач, а саме: Volkswagen Crafter, д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 23) замість Volkswagen LT 35 , державний № НОМЕР_1 (а.с. 24), не впливає на суть вчиненого позивачем адміністративного правопорушення та правильність висновків відповідача - поліцейського Управління патрульної поліції у м. Борисполі Департаменту патрульної поліції Рудь І.В., яким винесено оскаржувану постанову, щодо наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та викликана тією обставиною, що позивачем не були надані документи на транспортний засіб, визначені пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України.

Не є також суттєвою та обставина, що в оскаржуваній постанові поліцейським вжито вислів «не надав» посвідчення водія, поліс обов'язкового страхування, талон реєстрації транспортного засобу (а.с. 23), в той час як у п. 2.1 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій зобов'язаний пред'явити, а не надати зазначені документи, оскільки це не змінює суті вчиненого адміністративного правопорушення та не впливає на правильність кваліфікації дій позивача та не може бути підставою для скасування правильної по суті постанови.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, інспектор патрульної поліції Рудь І.В., під час розгляду адміністративної справи щодо порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України.

Так, відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної, поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, в тому числі порушення, передбачені статтею 126 КУпАП.

Відповідно до частини другої вказаної статті від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Встановлено, що відповідач є працівником Управління патрульної поліції в м. Борисполі Київської області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та на момент складання оскаржуваної позивачем постанови серії АР № 077611 від 25.08.2017 року мав спеціальне звання молодшого складу: сержант поліції, яке згідно вищенаведених вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 81 (Присвоєння первинних спеціальних звань) Закону України «Про Національну поліцію», мав право розглядати справи про адміністративні правопорушення, а саме про порушення правил дорожнього руху за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладати адміністративні стягнення, отже діяв у межах свої повноважень.

При цьому колегія суддів приймає до уваги, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідачем дотримано вимог чинного законодавства, в тому числі частин 2 та 4 статті 258 КУпАП, за змістом якої протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

В тому числі відповідачем дотримано вимог ч. 6 вказаної статті, відповідно до якої постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, відповідачем в повній мірі дотримано вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, оскільки перед складанням постанови про адміністративне правопорушення щодо позивача були заслухані пояснення водія, роз'яснено позивачу права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, після чого винесено оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 077611 від 25.08.2017 року, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень, в межах санкції, передбаченої вказаною статтею.

Крім того, оскаржувана постанова за змістом відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, в тому числі викладено суть вчиненого порушення, а саме: порушення щодо не пред'явлення для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Такий виклад обставин вчиненого водієм порушення правил дорожнього руху в повній мірі дає можливість встановити суть вчиненого порушення та правильність застосованого нормативного акта, який передбачає відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення.

Крім того, за змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП, щодо недотримання якої відповідачем зазначає позивач, передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Представником позивача в обгрунтування доводів апеляційної скарги в судовому засіданні надано копію постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2017 року, за якою провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_2 щодо притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Проте, вказане судове рішення свідчить лише відсутність складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП і не спростовує обставини вчинення позивачам правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що підстави для визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 077611 від 25.08.2017 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, відсутні, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська