Постанова № 71788129, 24.01.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року справа №229/3622/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в м. Дружківці Донецької області на постанову Дружківського міського суду Донецької області від 05 грудня 2017 року у справі № 229/3622/17 (суддя І інстанції - Панова Т.Л.), складену в повному обсязі 08 грудня 2017 року в м. Дружківка Донецької області за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в м. Дружківці Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2017 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду в м. Дружківці Донецької області про:

- визнання протиправною бездіяльність управління щодо невиплати пенсії позивачу з 01 серпня 2017 року;

- визнання протиправним та скасування рішення управління про призупинення (припинення) виплати пенсії;

- зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу з моменту припинення її виплати на картковий рахунок та утриматись від подальшого призупинення її виплати (а.с. 2-9).

Постановою Дружківського міського суду Донецької області від 05 грудня 2017 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправною бездіяльність управління щодо невиплати позивачу пенсії з 01 серпня 2017 року. Зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії позивачу з 01 серпня 2017 року. В задоволені решти позовних вимог відмовлено (а.с. 77-82).

Не погодившись з судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду в м. Дружківці Донецької області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтуванні апеляційної скарги, апелянт зазначив, що виплати пенсії здійснюються лише за місцем перебування переселенця на обліку, який підтверджується довідкою, виданою згідно до Порядку оформлення та видачі довідок про постановку на облік переміщених осіб.

Вважає, що позивач не має права на отримання пенсії на загальних підставах, навіть після перереєстрації його фактичного місця проживання на території підконтрольній Українській владі, оскільки в управлінні відсутня паперова пенсійна справа позивача, а наявні лише документи, створені управлінням під час взяття на облік позивача як внутрішньо переміщеної особи (а.с. 87-90).

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

24 січня 2018 року до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його та позивача.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком, перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду в м. Дружківці Донецької області як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України з листопада 2014 року (а.с. 10-14).

Статус внутрішньо переміщеної особи з тимчасово окупованої території України (м. Горлівка) до м. Дружківка підтверджено Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14 березня 2016 року № НОМЕР_1 (а.с. 46), яка скасована Управлінням соціального захисту населення Дружківської міської ради (а.с. 55, 58).

11 вересня 2017 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради із заявою про позбавлення його статусу внутрішньо переміщеної особи у зв'язку з зміною місця фактичного проживання на АДРЕСА_2 (а.с. 62).

З 14 листопада 2016 року позивач перереєстрував своє місця проживання до АДРЕСА_2, що підтверджується відміткою в паспорті позивача (а.с. 13) та Довідкою про склад сім`ї № 3307 від 12 вересня 2017 року (а.с. 16)

Виплата пенсії припинена з 01 серпня 2017 року, у зв'язку з надходженням відомостей з Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про скасування довідки внутрішньо переміщеної особи.

Рішення щодо припинення виплати пенсії відповідачем не приймалось.

Не погодившись із припиненням виплати пенсії за віком позивач звернувся до суду із даним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на момент припинення виплати пенсії позивачу у відповідача були відсутні законодавчо передбачені підстави для припинення виплати пенсії, а відтак порушене право позивача має бути відновленим.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 4 Закону № 1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058, яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених ст. 49 Закону № 1058.

Відповідач підтвердив взяття позивача на облік та виплату пенсії позивачу по липень 2017 року.

Рішення щодо припинення виплати пенсії відповідачем не приймалось.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з серпня 2017 року по теперішній відповідач безпідставно не виплачує позивачу пенсію.

Тобто, відповідач діяв всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України.

При цьому суд зазначає, що наявність рішення Комісії про відмову у поновлені виплати пенсії позивачу, не є беззаперечною підставою для припинення виплати пенсії позивачу, оскільки Пенсійний фонд мав права припиняти виплату пенсії позивачу тільки після прийняття пенсійним органом відповідного рішення про її припинення і лише з підстав визначених ст. 49 Закону № 1058, яке відповідачем не приймалось.

При цьому, позивач з листопада 2017 року змінив місце реєстрації (проживання) на АДРЕСА_1, що підтверджується відміткою в паспорті позивача (а.с. 13) та Довідкою про склад сім`ї № 3307 від 12 вересня 2017 року (а.с. 16), відтак, позивач має право на отримання пенсійних виплат на загальних підставах без вимог встановлених для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в м. Дружківці Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Дружківського міського суду Донецької області від 05 грудня 2017 року у справі № 229/3622/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в м. Дружківці Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 січня 2018 року.

Колегія суддів Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Г.М. Міронова