Постанова № 71787826, 18.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 січня 2018 року справа № 804/5880/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.,

суддів: Кругового О.О. Шлай А.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року (суддя: Букіна Л.Є.) по адміністративній справі № 804/5880/17

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду, 3 особи Головне управління державної казначейської служби України у Запорізькій області, Державна судова адміністрація України про визнання протиправними дії та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2017 року ОСОБА_1В звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду (далі – ЗОАС) з позовом до відповідача ЗОАС, 3 осіб Головного управління державної казначейської служби України у Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, в якому просила визнати протиправними дії та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй суддівську винагороду за січень - червень 2017 року та допомогу на оздоровлення у розмірі, встановленому ч. 2, 3, 5 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-IV від 07.07.2010 року (далі – ОСОБА_2 №2453-IV), тобто з 32 000 грн. посадового окладу - 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2017 року Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» № 1801-VIII від 21.12.2016 року (далі – ОСОБА_2 № 1801-VIII), з виплатою доплати за вислугу років в розмірі 60% посадового окладу – 19 200 грн. та стягнути на її користь 167 992,64 грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.09.2017 року на підставі приписів ст. 22 КАС України, в редакції, що була чинна на даний час, справу №808/2675/17 направлено за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для подальшого розгляду та присвоєно їй новий номер - №804/5880/17.

02.10.2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1В про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить:

визнати протиправними дії та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй в періоді січень-вересень 2017 року суддівську винагороду, допомогу на оздоровлення, вихідну допомогу у розмірі, встановленому ч.2, 3, 5 ст. 133 Закону № 2453-VI, тобто з 32 000 грн. посадового окладу – 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2017 року Законом №1801-VIII, з виплатою також доплати за вислугу років в розмірі 60% посадового окладу - 19 200 грн., в розмірі 70% посадового окладу – 22 400 грн., а також стягнути з відповідача на її корить 173 460,32 грн.(167992,64 грн.+5467,68 грн.) за січень-липень 2017 року та 45 160,53 грн. за серпень – вересень 2017 року, 81 600 грн. вихідної допомоги, разом 300 220,85 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1В подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції зроблено хибний висновок щодо відмови у задоволенні її позовних вимог, оскільки відповідачем неправомірно здійснено нарахування їй суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, вихідної допомоги, доплати за вислугу років в порушення норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року (далі – ОСОБА_2 №1402-VІІІ) та Закону № 2453-IV.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

02.06.2016 року прийнято ОСОБА_2 № 1402-VІІІ, ч. 1,2, 3, 5 ст. 135 якого визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Базовий розмір посадового окладу судді становить: зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 %, більше 5 років - 20 %, більше 10 років - 30 %, більше 15 років - 40 %, більше 20 років - 50 %, більше 25 років - 60 %, більше 30 років - 70 %, більше 35 років - 80 % посадового окладу.

Водночас абз. 1 п. 22, п.23 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII обумовлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до ст. 133 Закону № 2453-VI, ч.3,5 якої встановлено, що посадовий оклад судді місцевого суду становить 10 мінімальних заробітних плат, а надбавка за вислугу років виплачується в розмірі за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 %, більше 5 років - 20 %, більше 10 років - 30 %, більше 15 років - 40 %, більше 20 років - 50 %, більше 25 років - 60 %, більше 30 років - 70 %, більше 35 років - 80 % посадового окладу.

Статтею 8 Закону № 1801-VIII встановлено, що у 2017 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня складає 3 200 грн.

Разом з тим 01.01.2017 року набрав чинності ОСОБА_2 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016 року (далі – ОСОБА_2 №1774-VIII), п. 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн.

Тобто зазначеним Законом змінено підхід до визначення розміру суддівської винагороди, шляхом переходу від обрахування його у відповідності до мінімальної заробітної плати як розрахункової величини на прожитковий мінімум для працездатних осіб, шляхом внесення зазначених змін зокрема до Закону № 1402-VІІІ.

При цьому зміни з цього приводу до Закону № 2453-VІ внесені не були, що свідчить про наявність колізії норм права.

Колегія суддів вважає, що оскільки на даний час ОСОБА_2 № 1774-VIII є чинним та неконституційним не визнавався та враховуючи те, що за часом він прийнятий пізніше за норми ст. 133 Закону №2453-VІ, при подоланні колізій положень нормативно-правових актів рівної юридичної сили все ж таки слід надати перевагу тому, що прийнятий пізніше, тобто Закону № 1774-VІІ.

Крім того про необхідність пріоритетного застосування положень Закону № 1774-VІІ додатково свідчить і пряма його вказівка висловлена в п. 9 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення», а саме до моменту приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом.

Також слід зазначити, що у зв'язку з прийняттям Закону № 1774-VІІ не відбулось зменшення розміру суддівської винагороди яку фактично отримували судді до його ухвалення: з 01.12.2016 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1 600 грн. (абз. 2 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік»), так само як і з 01.01.2017 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1 600 грн. (абз. 4 ст. 7 Закону № 1801-VІІІ).

Таким чином обрахування розміру суддівської винагороди виходячи з розміру прожиткового мінімуму 1 600 грн. не порушує матеріальне забезпечення суддів та не звужує їх конституційні гарантії у зв’язку з прийняттям Закону № 1774-VІІ, пряма заборона відносно чого висловлена Конституційним Судом України у рішенні від 08.06.2016 року № 4-рп/2016.

Статтею 148,149 Закону № 1402-VIII визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки кожного місцевого суду визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.

Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Отже відповідач може здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці для відповідного місцевого суду та не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості здійснювати перерахунок та виплату суддівської винагороди.

ОСОБА_2 № 1774-VІІ чітко визначив механізм реалізації норм щодо розміру суддівської винагороди, зумовленої зміною правового регулювання розмірів посадових окладів суддів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності дій ЗОАС в частині обчислення позивачу, як судді, що не пройшла кваліфікаційне оцінювання її посадового окладу починаючи з 01.01.2017 року в розмірі 16 000 грн. та виплати надбавок за вислугу років з цього часу, виходячи з процентної ставки від даної суми, а також здійснення у травні 2017 року виплати матеріальної допомоги на оздоровлення в зазначеному розмірі, яка за нормою ст. 134 Закону № 2453-VI та ст. 136 Закону №1402-VIII становить розмір посадового окладу та виплату вихідної допомоги в зв’язку зі звільненням, з розрахунку 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, відповідно до ч. 1 ст. 143 Закону №1402-VIII.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовано.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та прийнято постанову з додержанням норм матеріального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ч.6 ст. 12, п.1 ч.1 ст. 315, ст. 317,321,322,325, п.2 ч.5 ст. 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її складання в повному обсязі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 25 січня 2018 року.

Головуючий суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: А.В. Шлай