Рішення № 71787605, 17.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2018 року № 826/17195/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю.

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_5,

від відповідача - Аблішева В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

За позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №187-1305 від 08.04.2016

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 8 квітня 2016 року № 187-1305.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Земельний кодекс України та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві в порушення вимог чинного законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 8 квітня 2016 року № 187-1305, оскільки ОСОБА_3 не набув права власності на земельну ділянку, на якій розташовані нежитлові приміщення. Також позивач вказує на відсутність документів, на підставі яких контролюючим органом проведено обчислення земельного податку.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, рішення Київської міської ради від 26.07.2007 № 43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення» та зазначив про правомірність податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 8 квітня 2016 року № 187-1305, оскільки до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

8 квітня 2016 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України винесено податкові повідомлення-рішення форми «Ф» № 187-1305, якими визначено ОСОБА_3 грошове зобов'язання в розмірі 21 549,51 грн. за платежем: земельний податок з фізичних осіб, код платежу 18010700.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 5 вересня 2016 року № 9330/В/99-99-11-03-01-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 8 квітня 2016 року № 187-1305 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно із статтею 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 ПК України встановлено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

При цьому, відповідно до пункту 287.1 статті 287 цього Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.6 статті 287 ПК України).

З урахуванням наведеного суд приймає до уваги позицію відповідача, що обов'язок здійснювати оплату земельного податку виникає у осіб, які набули право власності на будівлю, споруду або їх частину саме з моменту реєстрації права власності на таке нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 7 липня 2015 року у справі № 826/12388/13-а.

Разом з тим, в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа № 2а-15824/12/2670 за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання нечинним рішення, предметом розгляду якої були обставини щодо правомірності нарахування позивачу податку на землю за 2013 рік.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2017 року у справі № 2а-15824/12/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року, позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 10 жовтня 2012 року №0013931703.

Згідно з висновками суду у вказаних рішеннях, доказів того, що позивач є власником, землекористувачем або орендарем земельної ділянки, на якій розташований багатоповерховий жилий будинок з належними позивачу нежилими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 у матеріалах справи не міститься. У зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що позивач не є власником, користувачем або орендарем зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням наведеного суд приймає до уваги позицію, викладену у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2017 року.

При цьому, під час розгляду даної адміністративної справи суду також не пред'явлено доказів на підтвердження того, що позивач є власником, користувачем або орендарем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2

Разом з тим, згідно листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16 квітня 2013 року № 057026-7634 та витягу з бази даних ПК «Кадастр» від 26 березня 2013 року, земельна ділянка на АДРЕСА_2 площею 9508,4 кв.м обліковується за Державним комунальним підприємством по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території Печерського району м. Києва на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування.

З огляду на встановлене та враховуючи відсутність доказів на підтвердження права власності позивача чи користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 суд зазначає про відсутність підстав для нарахування ОСОБА_3 земельного податку з фізичних осіб.

При цьому, суд не надає оцінку обставинам щодо правомірності розрахунку земельного податку в зв'язку з відсутністю підстав для його сплати.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина перша статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів обставин та доказів, які б свідчили про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 08.04.2016 № 187-1305.

3. Стягнути на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 551 (п"ятсот п"ятдесят одна) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст рішення складений 24 січня 2018 року.