Постанова № 71787434, 24.01.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 січня 2018 р. № 820/6519/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження справу за позовом ГУ ДМСУ в Харківській області до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі старшого державного виконавця Шиндель Володимира Анатолійовича про визнання протиправним та скасування постанови від 07.12.2017р. по ВП №54589930,-

встановив:

Позивач, ГУ ДМСУ в Харківській області у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі старшого державного виконавця Шиндель Володимира Анатолійовича про визнання протиправною та скасування постанови від 07.12.2017р. по ВП №54589930, якою було стягнуто виконавчий збір у розмірі 12.800,00грн.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що судове рішення було виконано добровільно, а не у примусовому порядку.

Відповідач, Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі старшого державного виконавця Шиндель Володимира Анатолійовича одержав ухвалу суду від 22.12.2017р. про прийняття позову до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі разом з судовою повісткою ще 03.01.2018р.

Відзиву на позов до судового засідання 24.01.2018р. не подав. Про існування поважних причин, які нездоланно та непереборно заважать такому поданню суд не сповістив, хоча згідно з п.3 резолютивної частини ухвали від 22.12.2017р. був повинен це зробити. Відтак, вказана обставина з огляду на положення ч.4 ст.159 КАС України розцінюється судом як визнання позову.

Суд, вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що 07.12.2017р. відповідачем була винесена спірна постанова ВП №54589930 про стягнення виконавчого збору у розмірі 12.800,00грн.

Як з’ясовано судом, юридичною підставою для винесення спірного рішення суб’єкт владних повноважень обрав ст.ст.3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Перевіривши відповідність спірного рішення вимогам закону, зокрема ч.3 ст.2 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) та ч.2 ст.2 КАС України (в редакції від 15.12.2017р.), суд, окрім ч.4 ст.159 КАС України, знаходить і інші підстави для скасування цього рішення.

Так, з супровідного листа до постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.08.2017р. по ВП №54589930 вбачається, що означена постанова була винесена 30.08.2017р., а одержана боржником лише 08.09.2017р.

При цьому, строк на виконання судового рішення був визначений державним виконавцем у 10 робочих днів від дати винесення постанови.

Заходів примусового характеру державним виконавцем у спірних правовідносинах не застосовувалось, судове рішення було виконано позивачем 14.11.2017р.

З урахуванням характеру спірних правовідносин та змісту управлінських дій, котрі позивач повинен був здійснити на підставі судового акту, виконання постанови окружного адміністративного суду залежало не виключно від волі тероргану ДМС України, а також і від факту звернення іноземця за посвідкою на постійне проживання в Україні.

Між тим, обставини стосовно такої події відповідачем у спірних правовідносинах не вивчались, не оцінювались, а відтак, спірне рішення було прийнято без їх урахування.

Вирішуючи спір, суд також бере до уваги, що примусових заходів з виконання рішення суду державним виконавцем не проводилось.

Водночас з цим, за приписами ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» указаний збір за своєю правовою суттю є платою за саме примусове виконання виконавчих документів.

Суд вважає, що невжиття заходів з примусового виконання виконавчого документу з огляду на приписи ст.8 Конституції України унеможливлює стягнення виконавчого збору.

Наостанок суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі припинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня припинення виконавчого провадження (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

З матеріалів справи судом встановлено, що постановою від 30.08.2017р. відповідачем вже було стягнуто виконавчий збір у сумі 12.800, 00 грн., а тому стягнення цього ж виконавчого збору ще й спірним рішенням від 07.12.2017р. є повторним, що не передбачено законом.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб’єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 КАС України.

Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для скасування спірного рішення владного суб’єкта.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255,287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі старшого державного виконавця Шиндель Володимира Анатолійовича від 07.12.2017р. по ВП №54589930

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч.6 ст.287 КАС України, тобто протягом 10 днів з дня його проголошення, а набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України.

Суддя Старосєльцева О.В.