Рішення № 71787220, 19.01.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1834/17 Херсонський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючої судді Ковбій О.В., суддів - Попова В.Ф., Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якому, з врахуванням заяви про уточнення і зменшення позовних вимог від 26 грудня 2017 року, просить:

- визнати незаконною бездіяльність відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - третя особа, ВПВР ДДВС МЮ України), щодо примусового виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду №821/3795/15-а від 15.02.2016 року за виконавчим листом №821/3795/15-а від 29.04.2016 року про зобов'язання Державного агентства земельних ресурсів України, з дотриманням порядку вивільнення працівників, передбаченого ст.49-2 КЗпП України, вирішити питання щодо працевлаштування ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1.) та зобов'язати відділ примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», необхідні для належного виконання виконавчого листа Херсонського окружного адміністративного суду №821/3795/15-а від 29.04.2016 року;

- зобов'язати Міністерство юстиції України подати в місячний строк з дня набрання чинності рішення в даній справі, подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 лютого 2016 року постановою Херсонського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2016 у справі №821/3795/15-а було задоволено позов ОСОБА_2, зобов'язано Державне агентство земельних ресурсів України, з дотриманням порядку вивільнення працівників, передбаченого ст.49-2 КЗпП України, вирішити питання щодо працевлаштування позивача.

29 квітня 2016 року на підставі вказаних судових рішень ОСОБА_2 отримав виконавчий лист №821/3795/15- а.

04 травня 2016 року позивач направив зазначений виконавчий лист разом з заявою про відкриття виконавчого провадження на адресу відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який був отриманий уповноваженою особою відділу 11.05.2016 року.

За допомогою даних офіційного порталу «Автоматизована система виконавчих проваджень» позивачу стало відомо про відкриття виконавчого провадження 19.05.2016 року.

Однак до теперішнього часу відділом примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не здійснено жодних дій, направлених на примусове виконання рішення суду у справі №821/3795/15-а. Позивач вважає таку бездіяльність третьої особи протиправною, обґрунтовуючи це переліком дій, які має вчинити державний виконавець з метою виконання рішення суду.

Відповідачем по справі подано відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується з позовними вимогами, просить відмовити в їх задоволені з огляду на наступне.

Так, відповідач пояснив, що виконавчий лист по справі №821/3795/15-а надійшов до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 11 травня 2016 року. 17 травня 2016 року переданий до виконання державному виконавцю.

19 травня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51134730, копія якої того ж дня була направлена боржнику для виконання та стягувачу - до відома.

Факт того, що державним виконавцем не накладався на боржника штраф за невиконання рішення суду пояснює тим, що законом (ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження») передбачена обов'язкова умова застосування стягнення у вигляді штрафу - відсутність поважних причин такого не виконання. Натомість, відповідач вважає, що боржником - Державним агентством земельних ресурсів України, вживались заходи для виконання рішення суду №821/3795/15-а.

Про вказане, на думку відповідача, свідчать наступні дії боржника.

Так, 16 та 17 серпня 2016 року уповноважені особи Держземагенства здійснено виїзди за місцем проживання ОСОБА_1 з метою вручення запрошення з'явитись до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області для вирішення питання про працевлаштування згідно рішення суду №821/3795/15-а, але ОСОБА_1 категорично відмовився отримувати запрошення.

В подальшому, 25 серпня та 17 жовтня 2016 року позивачу пропонувався перелік вакантних посад для працевлаштування, проте останній відмовився й від них.

30 серпня 2016 року ОСОБА_1 подав заяву про призначення його на посаду Начальника відділу Держгеокадасту у Бериславському районі Херсонської області. На підставі вказаної заяви боржником була оформлена мирова угода, проте ОСОБА_1 в подальшому відмовився від її підписання. 30 січня 2017 року від боржника надійшла заява про відкладення виконавчих дій, у зв'язку з подачею ним до суду заяви про заміну сторони виконавчого провадження у справі №821/3795/15-а. Заява була задоволена, виконавцем винесена постанова про зупинення вчинення виконавчих дій. 06 березня 2017 року поновлено вчинення виконавчих дій.

З зазначених підстав, відповідач вважає, що ним вчиняються усі необхідні та передбачені законом дії з метою примусового виконання судового рішення у справі №821/3795/15-а.

05 січня 2018 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив. Зі змісту вказаної заяви по суті справи вбачається, що позивач визнає той факт, що 30 серпня 2016 року він погодився з запропонованою посадою начальника відділу Держгеокадастру у Бериславському районі Херсонської області, але, в подальшому, ОСОБА_1 запропонували неприйнятну для нього мирову угоду, яку він відмовився підписати.

На думку позивача в зазначеному випадку відповідач мав проконтролювати винесення боржником наказу про поновлення його на посаді начальника відділу Держгеокадастру у Бериславському районі Херсонської області, проте вказаного не зробив, штрафних санкцій за невиконання боржником рішення суду не застосував.

Окрім зазначеного, позивач вважає, що відповідачем визнано, що ОСОБА_1 звертався до нього 27 січня 2017 року та 16 листопада 2017 року з заявами про повідомлення стягувача про хід виконавчого провадження та виконати рішення суду. Однак останній, згідно тверджень позивача, відповідей на заяви не надав.

15 січня 2018 року до суду надійшло заперечення відповідача на відповідь на відзив. Відповідач вказує, що рішенням у справі №821/3795/15-а Державне агентство земельних ресурсів України зобов'язано з дотриманням порядку вивільнення працівників, передбаченого ст. 49-2 КЗпП України вирішити питання, щодо працевлаштування ОСОБА_1 Проте, на думку відповідача, позивач помилково сприймає наведене судове рішення, як поновлення його на роботі.

Відповідач вважає, що рішення у справі №821/3795/15-а має виконуватись в порядку ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції від 17.02.2017 р.) та повторно зазначає, що не застосовував до боржника стягнень у вигляді штрафу, через наявність в нього поважних причин, які унеможливлювали виконання судового рішення у справі ОСОБА_1 На підтвердження зазначеного, відповідач повторно посилається на вчинення боржником дій щодо виконання судового рішення - неодноразового намагання працевлаштувати ОСОБА_1

Третьою особою у справі письмових пояснень до суду не надано.

Ухвалою суду від 04 грудня 2017 року позовна заява була залишена без руху з підстав несплати судового збору.

11 грудня 2017 року ОСОБА_1 було усунуто виявлені недоліки, про що він повідомив суд відповідною заявою.

Ухвалою від 13 грудня 2017 провадження у справі відкрито, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 21 грудня 2017 року. Зобов'язано відповідача надати до суду в строк до 21 грудня 2017 року завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №51134730 від 19.05.2016 року по виконанню виконавчого листа Херсонського окружного адміністративного суду №821/3795/15-а від 29.04.2016 року.

Сторони в судове засідання призначене на 21 грудня 2017 року не з'явились, про дату час та місце судового розгляду повідомлені завчасно та належним чином. Про вказане свідчить підпис позивача на рекомендованому повідомленні про вручення йому поштового відправлення - ухвали про відкриття провадження, закінчення підготовче провадження та призначення справу до судового розгляду № 73027 0073866 5 та звіт від 13 грудня 2017 року про надсилання відповідачу копії цієї ж ухвали засобами факсимільного зв'язку.

21 грудня 2017 року представником позивача подано клопотання про відкладення судового розгляду. Клопотання обґрунтовано необхідністю уточнення позовних вимог і кола відповідачів по справі.

Ухвалою від 21 грудня 2017 року розгляд справи було відкладено на 04 січня 2018 року.

В судове засідання сторони з'явились. Клопотали про відкладення розгляду справи.

Судом задоволено клопотання сторін, розгляд справи відкладено на 19 січня 2018 року.

В судове засідання на вказану дату сторони не з'явились.

Через канцелярію суду подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

15 лютого 2016 року постановою Херсонського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2016 у справі №821/3795/15-а було задоволено позов ОСОБА_2, зобов'язано Державне агентство земельних ресурсів України, з дотриманням порядку вивільнення працівників, передбаченого ст.49-2 КЗпП України, вирішити питання щодо працевлаштування позивача.

29 квітня 2016 року на підставі вказаних судових рішень ОСОБА_2 отримав виконавчий лист №127.

04 травня 2016 року позивач направив зазначений виконавчий лист разом з заявою про відкриття виконавчого провадження на адресу відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який був отриманий уповноваженою особою відділу 11.05.2016 року.

За допомогою даних офіційного порталу «Автоматизована система виконавчих проваджень» позивачу стало відомо, що за направленим ним виконавчим листом відкрито виконавче провадження ще 19.05.2016 року. Також, факт наявності відкритого виконавчого провадження та дата його відкриття перевірено судом за електронним посиланням https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors.

З пояснень позивача вбачається, що виконавчий лист та постанова суду від 15 лютого 2016 року у справі №821/3795/15-а, станом на день звернення ОСОБА_1 до суду, не виконані.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України (в редакції, чинній станом на дату отримання позивачем виконавчого листа - 29 квітня 2016 року) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

За судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно та яке підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон, у редакції чинній на дату відкриття виконавчого провадження - 19.05.2016 року), за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист (стаття 258 КАС України).

Виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-14).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону № 606-14 примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу"

Статтею 11 Закону № 606-14 передбачено, окрім іншого, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст. 25 Закону № 606-14зазначено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно ст. 75 Закону № 606-14 після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав. Державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, а також з'ясовано судом, 19 травня 2016 року державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №127 від 29 квітня 2016 року. Надалі, згідно тверджень позивача, жодних дій направлених на виконання постанови суду від 15 лютого 2016 року у справі №821/3795/15-а відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не вчинялось.

Згідно ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції станом до 05 жовтня 2016 року (ст. 28 вказаного закону у чинній редакції) надсилання документів виконавчого провадження копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Доказів, які б спростовували твердження позивача про ігнорування державним виконавцем його обов'язку щодо надіслання стягувачу постанови про відкриття виконавчого провадження, відповідачем не надано. З матеріалів виконавчого провадження відповідне також не вбачається.

Також, відповідачем не спростовано та не вбачається з наданих ним матеріалів факт ігнорування державним виконавцем заяв позивача від 25 січня та від 14 листопада 2017 року стосовно ходу виконання виконавчого листа у справі №821/3795/15-а, направлених ним 27 січня та 16 листопада 2017 року відповідно.

Натомість позивачем доведено направлення вказаних заяв наданими до суду рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №73025 0429256 0 та №73025 0468760 2, отриманого вповноваженою особою ВПВР ДДВС МЮУ 27 січня 2017 року та 16 листопада 2017 року відповідно.

Також, з матеріалів виконавчого провадження №405/16№707/23 наданого відповідачем вбачається, що 08 лютого 2017 року головним державним виконавцем Медведєвим О.В. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №821/3795/15-а до вирішення по суті питання про заміну сторони виконавчого провадження. Вчинення виконавчих дій було поновлено постановою від 06 березня 2017 року.

Обидві постанови вважаються судом направленими сторонам виконавчого провадження в силу наявності в матеріалах супровідних листів, які це підтверджують (вихідні номера 20-1.-51134730/16 від 08.02.2017 року та №51134730/16 від 06.03.2017 року відповідно) та тієї обставини, що направлення таких постанов здійснюється простою кореспонденцією.

Тому твердження позивача про не направлення державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮУ постанов про зупинення та поновлення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа є не обґрунтованими та не приймаються судом до уваги.

Проте, в подальшому, починаючи з 06 березня 2017 року (дата винесення постанови про вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа та постанови про зміну сторони виконавчого провадження) державним виконавцем не вчинено жодної дії направленої на примусове виконання виконавчого листа №821/3795/15-а.

Окрім зазначеного, з пояснень, наданих відповідачем у відзиві та в запереченні на відповідь по відзиву, вбачається, що він надає позитивну оцінку діям, вчиненим боржником по справі з метою виконання рішення суду. Так, у зазначених заявах по суті відповідач відносить такі дії до поважних причин, та на підставі вказаного висновку, не застосовує до боржника стягнення у вигляді штрафу.

Таким чином, суд зазначає, що в разі визнання вчинених боржником дій достатніми для виконання виконавчого листа у справі №821/3795/15-а державний виконавець не був позбавлений можливості на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» винести постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Натомість, державним виконавцем протягом строку з 06 березня 2017 року по теперішній час не вчинялось жодних дій ані для фактичного виконання виконавчого листа по справі №821/3795/15-а, ані для його закінчення з підстав визнання достатніми дій боржника з його виконання.

За таких обставин, суд вважає, що державним виконавцем не вчинялося дій, на виконання вимог статей 25, 75, 76 Закону №606-14, спрямованих на примусове виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді, чим виявлено протиправну бездіяльність.

Статтею 89 Закону №606-14 встановлений алгоритм дій державного виконавця у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі, а саме накладення на боржника стягнення у розмірі встановленому вказаною статтею.

Доказів того, що державним виконавцем вчинялися дії, передбачені 89 Закону, суду не надано.

Також, суд зазначає, що бездіяльність ВПВР ДДВС МЮ України мала місце протягом більш як 1,5 року. За вказаний період часу Закон України «Про виконавче провадження» зазнавав значних змін, однак аналогічні за своєю суттю норми Закону №606-14, на які посилався суд, надаючи оцінку діянням третьої особи, містяться й в його редакції, чинній на час розгляду даної справи по суті.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим для виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 6 Закону №606-14 рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що незважаючи на те, що Законом передбачено чіткі заходи, направлені на примусове виконання судового рішення, які державний виконавець зобов'язаний застосовувати під час здійснення своїх повноважень, третьою особою проявлено протиправну бездіяльність, яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне виконання рішення суду та поновлення його на посаді.

З урахуванням вищенаведеного в сукупності, на підставі наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Саме такий спосіб захисту обраний позивачем по даному позову. Враховуючи, що вказане формулювання прямо передбачено законом та те, що воно сприятиме дієвому відновленню порушених прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність формулювання резолютивної частини постанови в редакції, що відповідає прохальній частині заяви про уточнення і зменшення позовних вимог від 26 грудня 2017 року.

Окремо суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Протягом розгляду справи відповідачами не надану суду доказів, які б спростовували доводи позивача.

Окрім зазначеного, враховуючи, що рішення суду, не виконується вже протягом 1,5 року, а також факти ігнорування відповідачем та третьою особою по справі законних вимог суду щодо надання документів з приводу виконання вказаного рішення суд вбачає необхідність у застосуванні наданого йому ч.1 ст. 382 КАС України права зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі

Оскільки позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, задоволено, на підставі приписів ч.1 ст. 139 КАС України, відшкодуванню сплаченого позивачем судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, підлягає сплачена позивачем сума у 1920 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що полягає у непроведенні виконавчих дій, у порядку та у строки, передбачені ЗУ "Про виконавче провадження", спрямованих на виконання рішення суду по справі №821/3795/15-а.

Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити вичерпних процесуальних заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" щодо виконання виконавчого листа №821/3795/15-а, виданого Херсонським окружним адміністративним судом 29 квітня 2016 року.

Відповідно до статті 382 КАС України суд зобов'язує Міністерство юстиції України у строк до 22 лютого 2018 року подати до Херсонського окружного адміністративного суду звіт про виконання даного судового рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) судовий збір у сумі 1920 грн. (Одна тисяча дев'ятсот двадцять грн. 00 коп.) шляхом безспірного списання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення складене та підписане 24 січня 2018 року.

Головуюча суддя Ковбій О.В.

Суддя Попов В.Ф.

Суддя Морська Г.М.

кат. 11.5