Рішення № 71787014, 24.01.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6781/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Тарасишина О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовною заявою Головного управління ДФС в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з фізичної особи-підприємця, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 суму податкової заборгованості по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 5689,59 грн. на рахунок № 31411699700390, код 18050400, до УК у Роздільнянському районі, банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код 37958382, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов Головного управління ДФС в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з фізичної особи-підприємця, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 суму податкової заборгованості по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 5689,59 грн. на рахунок № 31411699700390, код 18050400, до УК у Роздільнянському районі, банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код 37958382.

Ухвалою суду від 26.12.2017 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позову зазначено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований в Роздільнянській районній державній адміністрації Одеської області 21.01.2008 року за № 25440000000002242 та перебуває на обліку як платник податків в Роздільнянській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області з 21.08.2008 року за № 3442. При цьому зазначено, що за відповідачем значиться заборгованість та нестягнутий податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб на загальну сумму 5689,59 грн. На адресу відповідача було направлено податкову вимогу № 1482-17 від 27.02.2017 року, яка в судовому порядку не оскаржувалась, а тому є узгодженою.

Позивач сповіщався належним чином та завчасно про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від позивача до суду не надходило.

Відповідач сповіщався належним чином та завчасно про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, клопотань про розгляд справи в судовому засіданні або відзиву на позов від відповідача до суду не надходило.

Суд зазначає, що наявна у матеріалах справи судова кореспонденція, яка надсилалася на зазначену в реєстраційних документах адресу відповідача, повернулась до суду з відповідним поштовим повідомленням з відміткою органу зв'язку - "за зазначеною адресою не проживає" (а.с. 26-27).

Згідно ч. 11 ст. 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно п. 4 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за наявними матеріалами у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Головного управління ДФС в Одеській області Одеському окружному адміністративному суду.

Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 21.01.2008р. зареєстровано в Роздільнянській районній державній адміністрації Одеської області (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 25440000000002242), що підтверджується копією Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 9). Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в Роздільнянській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області з 21.08.2008 року за номером 3442 (а.с. 16).

Відповідач станом на 24.11.2017р. має заборгованість у сумі 5689,59 грн. про, що свідчить розрахунок податкового боргу (а.с. 12).

Відповідно до ст.ст. 67, 68 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та у розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції та законів України.

Відповідно п.15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.41.2 ст. 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Згідно п.95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Статтею 291 ПК України встановлено правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Відповідно зазначеної статті спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно п. 295.1 ст. 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг відповідача виник по єдиному податку з фізичних осіб в результаті самостійного визначення суми податкового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб за самостійно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 2943/10 від 14.12.2015р. у розмірі 5689,59 грн. (а.с. 13).

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 59.1, 59.4-59.5 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з несплатою заборгованості позивачем на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 направлено податкову вимогу № 1482-17 від 27.02.2017 р. (а.с. 14).

На час розгляду справи сума заборгованості в розмірі 5689,59 грн. відповідачем не сплачена.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 263, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення з фізичної особи-підприємця, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 суму податкової заборгованості по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 5689,59 грн. на рахунок № 31411699700390, код 18050400, до УК у Роздільнянському районі, банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код 37958382 - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 суму податкової заборгованості по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 5689,59 грн. на рахунок № 31411699700390, код 18050400, до УК у Роздільнянському районі, банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код 37958382.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2018 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.