
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 січня 2018 року справа № 813/3170/17
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Грень Н.М.,
секретар судового засідання Редкевич О.Р.,
за участі:
представника позивача Овчарука В.В.,
представника відповідача 1 Можаєвої Н.В.,
представника відповідача 2 Булаш З.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, -
в с т а н о в и в :
ТзОВ Радехівський цукор звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить суд:
- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2016 року, в сумі 821332 грн. 97
- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за листопад 2016 року, в сумі 1454896 грн. 03 коп
- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2016 року, в сумі 3414904 грн. 11 коп
- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за січень 2017 року в сумі 135 566 грн 15 коп
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі невчасно перерахували позивачу суму бюджетного відшкодування, а тому вони повинні сплатити пеню у відповідності до положень п.200.23 ст.200 ПК України.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що відповідачем вчасно подано до органу державної казначейської служби висновки із зазначенням сум ПДВ, що підлягали відшкодуванню, а відтак підстав для задоволення позову немає.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти позову заперечив, вказав, що позов є безпідставний, оскільки суми не відшкодовувались через відсутність узагальненої інформації, наявність якої передбачено Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39.
Суд заслухав пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.
18 листопада 2016 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року з Розрахунком суми бюджетного відшкодування та Заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету. Бюджетне відшкодування за цей період становило 15004331 грн. 00 коп.
19 грудня 2016 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2016 року з Розрахунком суми бюджетного відшкодування та Заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету. Бюджетне відшкодування за цей період становило 35890582 грн. 00 коп.
19 січня 2017 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016 року з Розрахунком суми бюджетного відшкодування та Заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету. Бюджетне відшкодування за цей період становило 130000000 грн. 00 коп.
20 лютого 2017 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2017 року з Розрахунком суми бюджетного відшкодування та Заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету. Бюджетне відшкодування за цей період становило 11297179 грн. 00 коп.
Зазначені суми були повернуті позивачу: за жовтень 2016 року - 28.04.2017 року, за листопад 2016 року - 26.04.2017 року, за грудень 2016 року - 26.04.2017 року, за січень 2017 року - 26.04.2017 року.
Враховуючи те, що такі суми повернуті поза межами строків визначених пунктами 200.10 та 200.12 ст.200 ПК України, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення пені.
При вирішенні спору суд керувався наступним.
Відповідно до положень абзацу першого п.200.10 ст.200 ПК України, в редакції чинній на час проведення бюджетного відшкодування, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Згідно з положеннями абзацу першого п.200.12 цієї ж статті, контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки:
або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету;
або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
В матеріалах справи наявні докази того, що контролюючий орган, Львівське управління офісу ВПП ДФС, надав свої висновки органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, і Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області отримало їх, а саме по сумі бюджетного відшкодування за жовтень 2016 року - 23.12.2016 року, за листопад 2016 року - 23.01.2017 року, за грудень 2016 року - 21.02.2017 року, за січень 2017 року - 24.03.2017 року.
Зазначені висновки вказують на те, що контролюючим органом у визначені законодавством строки було виконано свій обовязок, а тому порушень у його діях немає.
Як передбачено положеннями п.200.13 згаданої статті, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Відтак, дана норма визначає лише один документ на підставі якого може бути здійснено відшкодування-висновок.
Поряд з цим, суд не може залишити поза увагою посилання органу державної казначейської служби на Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39, який був чинний на час відшкодування позивачу бюджетної заборгованості.
Так, у відповідності до п.9 цього Порядку, на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом:
трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість;
п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.
Дана норма, вводить ще один документ, на підставі якого може бути відшкодовано суму бюджетної заборгованості - узагальнена інформація про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Пунктом 5 Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України 03.02.2011 року №68/23, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за №199/18937, центральний орган державної податкової служби не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання реєстрів висновків, здійснює формування узагальненої інформації щодо (визначених у висновках) обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість окремо за платниками, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, іншими платниками та платниками, у яких суми до бюджетного відшкодування заявлені в період дії Закону України "Про податок на додану вартість" та залишились невідшкодованими. Зазначену інформацію на постійній основі (щоденно) не пізніше наступного робочого дня після її формування направляє:
до Державного казначейства України;
одночасно органам державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для подачі висновків органам державного казначейства.
Зміст даної норми вказує на те, що висновок органами державної податкової служби подається після отримання узагальненої інформації від центрального органу.
З матеріалів справи з'ясовано, що листами Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області повертались висновки на підставі п.9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість.
Однак, наведений вище зміст цього пункту не наділяє органи державної казначейської служби такими повноваженнями як повертати висновки.
Більше того, враховуючи те, що підзаконний нормативно-правовий документ, відшкодування бюджетної заборгованості ставить в залежність від узагальненої інформації, а такого документу норма Податкового кодексу України, яка має вищу юридичну силу, не передбачає, суд, до спірних правовідносин у відповідності до вимог ч.3 ст.7 КАС України, повинен застосувати норму Податкового кодексу України.
Суд звертає увагу на те, що відсутність у Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість прописаного механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у спосіб судового стягнення не є підставою для висновку про відсутність такого способу захисту у національній правовій системі взагалі.
На усунення вказаної колізії 21 грудня 2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" (набрав чинності з 01 січня 2017 року), яким змінено порядок здійснення бюджетного відшкодування, а саме: виключено необхідність надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Суд вважає, що створення перешкод чи встановлення обмежень, що не ґрунтуються на вимогах закону у праві вільно розпоряджатись належною платнику податків сумою бюджетного відшкодування ПДВ є формою втручанням у право на мирне володіння своїм майном, оскільки бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області щодо виконання покладених на нього функцій з перерахунку сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку створює умови, за яких підприємство позбавлене фактичної можливості розпоряджатися власними активами.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці щодо вирішення податкових спорів виходить з того, що стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника у поєднанні з відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, порушує "справедливий баланс" між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном.
Крім того, суд при вирішенні цього спору застосовує закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини принцип "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дозволяє суду констатувати той факт, що органом державної казначейської служби без достатніх на те правових підстав повернуто висновки контролюючого органу, а покликання Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області на п.9 Порядку ведення реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №39 від 17 січня 2011 року, як на підставу обґрунтування неможливості здійснення відповідних операцій по відшкодуванню ПДВ у зв'язку з відсутністю узагальненої інформації про обсяги бюджетного відшкодування податку на додану вартість, суд вважає безпідставними.
У відповідності до положень п.200.23 ст.200 ПК України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
В матеріалах справи наявний розрахунок пені, заперечень на який від відповідачів не надходило, а помилок судом не встановлено.
Зокрема, облікова ставка Національного банку України на моменти виникнення пені до 14.04.2017 року становила 14%, а з 14.04.2017 року до дат відшкодування сум бюджетних заборгованостей - 13%.
Кількість днів протермінування відшкодування суми бюджетної заборгованості в розмірі 15004331 грн. 00 коп. за жовтень 2016 року становить 120 днів; відшкодування сум бюджетної заборгованості в розмірі 35890582 грн. 00 коп. за листопад 2016 року-89 днів, відшкодування сум бюджетної заборгованості в розмірі 130000000 грн. 00 коп. за грудень 2016 року-58 днів, відшкодування сум бюджетної заборгованості в розмірі 11297179 грн. 00 коп. за січень 2017 року-27 днів.
Як наслідок пеня на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2016 року становить 821332 грн. 97 коп., за листопад 2016 року 1454896 грн. 03 коп., за грудень 2016 року 3414904 грн. 11 коп., за січень 2017 року 135566 грн. 15 коп.
При цьому, судом не беруться до уваги посилання відповідачів на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 16.09.2015 року, оскільки така стосуються правовідносин з відшкодування податку на додану вартість, а не стягнення пені.
З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо судових витрат, то такі належить присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань органу державної казначейської служби, який винен у невчасному поверненні суми бюджетної заборгованості.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
в и р і ш и в :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» (код ЄДРПОУ 36153189) пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2016 року, в сумі 821332,97 грн.;
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» (код ЄДРПОУ 36153189) пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за листопад 2016 року, в сумі 1454896,03 грн.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» (код ЄДРПОУ 36153189) пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2016 року, в сумі 3414904,11 грн.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» (код ЄДРПОУ 36153189) пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за січень 2017 року, в сумі 135566,15 грн.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор", що знаходиться за адресою Львівська область, Радехівський район, с.Павлів, Проспект Юності, 39 (код ЄДРПОУ 36153189) 87400 (вісімдесят сім тисяч чотириста) грн. 51 коп. сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Грень Н.М.
Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2018 року.
Судове рішення № 71786891, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 22.01.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 813/3170/17. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: