Постанова № 71786034, 17.01.2018, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/2422/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Шульга В. О.Номер провадження 22-ц/788/59/18 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року м.Суми

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Хвостика С. Г. (суддя-доповідач), Левченко Т. А. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_5

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 вересня 2016 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

07 червня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обґрунтовував тим, що згідно умов кредитного договору від 27 червня 2006 року відповідач отримала кредит у сумі 5400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом. При цьому, як вказав позивач, відповідач надала згоду на те, що підписана заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом позичальника у заяві.

Ураховуючи, що відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_5 кредитну заборгованість у розмірі 11510,39 грн., яка нарахована станом на 12 травня 2016 року і складається з: 10486,09 грн. - заборгованості за кредитом; 500 - штрафу (фіксована частина) та 524,30 грн. - штрафу (процентна складова), нарахованих відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 вересня 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 11510,39 грн. за кредитним договором від 27 жовтня 2006 року та 1798 грн. судових витрат.

Вказане рішення суду відповідач оскаржила в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду змінити та стягнути на користь Банку заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4292,98 грн., а заборгованість за відсотками за користування кредитом - стягнути, виходячи з облікової ставки НБУ. Вказує, що заявлена Банком сума заборгованості за тілом кредиту не узгоджується з доданими останнім до позовної заяви розрахунком та довідкою щодо встановлення їй кредитного ліміту. Зазначає, що Умови і Правила надання банківських послуг та Тарифи банку не є складовою частиною кредитного договору, оскільки вона не підписувала їх, тому проценти за користування кредитом повинні бути розраховані, виходячи з обілкової ставки НБУ, а вимоги Банку в частині стягнення штрафних санкцій, тобто пені та штрафів, вважає безпідставними. Також не погоджується з проведеним судом розподілом судових витрат, вказуючи на ту обставину, що позивач невірно вказав адресу її місця проживання, що стало підставю для публікації в пресі оголошення про її виклик до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про задоволення апеляційної скарги та заперечення на неї представника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» - Гакаля Р.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглядаючи позов Банку, суд першої інстанції виходив з того, що Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, тому у зв'язку з порушенням позичальником умов договору вважав за необхідне стягнути з останнього кредитну заборгованість у заявленому позивачем розмірі, яка складається із загальної заборгованості за кредитом (тіла кредиту та процентів) і штрафних санкцій.

Однак, колегія суддів у повній мірі не може погодитись із вказаними висновками суду, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не спростовується, що 27 жовтня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_5 було укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем відповідної заяви. За умовами кредитного договору позичальнику була відкрита сума кредитного ліміту у розмірі 250 грн. на кредитну картку № 4149605335079901 зі сплатою 36 % річних за користування кредитом та розміром щомісячних платежів у сумі 7% від заборгованості. Строк дії кредитного ліміта мав відповідати строку дії картки (а.с. 15).

Також ОСОБА_5 надала згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжно карткою, а також Тарифами являється договором про надання банківських послуг. Проте, самі Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифи відповідач не підписувала.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Банк надав розрахунок заборгованості, відповідно до якого у зв'язку неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість станом на 12 травня 2016 року в розмірі 11510,39 грн. При цьому, з розрахунку вбачається, що визначаючи розмір заборгованості, позивач врахував, що за тілом кредиту позичальником використано коштів у розмірі 7552,56 грн., нараховано відстоків на суму 1868,98 грн., пені - 3271,46 грн. та 850 грн. штрафу, а також вказано про погашення заборгованості на суму 3056,91 грн., тому позивач виходив з того, що загальна заборгованість за наданим відповідачці кредитом становить 10486,09 грн. ((7552,56+1868,98+3271,46+850)-3056,91=10486,09 грн.), а також нарахував 1024,30 грн. у вигляді штрафів, а всього 11510,39 грн. (10486,09+1024,30) (а.с. 7 - 13).

Також, з розрахунку Банка вбачається, що прострочена заборгованість по щомісячним платежам по тілу кредиту та процентам виникла у відповідача з 01 вересня 2015 року, а останній платіж у розмірі 169,86 грн. нею здійснено 05 травня 2016 року (а.с. 13).

Згідно даних довідки про зміну умов кредитування кредитний ліміт за догором від 27 травня 2006 року змінювався, зокрема, 27 лютого 2007 року ліміт було встановлено у розмірі - 250 грн., 13 квітня 2007 року - 2400 грн., 03 липня 2008 року - 4000 грн., 18 вересня 2008 року - 5400 грн. (а.с. 14). Вказані дані про дати та суми зміни кредитного ліміту також підтверджуються випискою по картці відповідача, наданою Банком до апеляційного суду, з якої вбачається, що останній раз кредитний ліміт відповідачці збільшувався 18 вересня 2008 року до 5400 грн., а після вказаної дати зміна розміру кредитних коштів не проводилась.

Позивач також надав до апеляційного суду роздруківку списку кредитних карт ОСОБА_5, з якої вбачається, що кредитна картка позичальника неодноразово перевипускалась, зокрема, строк дії останьої картки під НОМЕР_1 встановлено: вересень 2018 року.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з матеріалів справи, позовні вимоги щодо стягнення пені та штрафів Банк обґрунтовує наявністю Умов та Правил надання банківських послуг, з якими відповідачка була ознайомлена, проте, вказані документи не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки всупереч вимогам ст. ст. 207, 1055 ЦК України вони не підписані позичальником, а доказів про те, що оригінали вказаних документів кредитор передав відповідачеві позивач не надав, а відповідачка вказані обставини не визнає.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року, № 6-240цс14 від 11 лютого 2015 року, № 6-698цс15 від 10 червня 2015 року та № 6-757цс15 від 01 липня 2015 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про безпідставність нарахування пені та штрафів заслуговують на увагу, тому вимоги Банку в цій частині не підлягають задоволенню, так як останнім не доведено, що у кредитному договорі була передбачена відповідальність відповідача за невиконання його умов.

При цьому, колегія суддів враховує і ту обставину, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є видами цивільно-правової відповідальності, тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, а саме: за недотримання строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про ігнорування положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (висновки Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15).

До того ж, Банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про те, що заборгованість позичальника по тілу кредиту має становити 7552,56 грн.

Натомість, у матеріалах справи наявні розрахунок заборгованості по кредиту, довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти (а.с. 7 - 14), а також суду апеляційної інстанції Банк надав інший розрахунок заборгованості та виписку по особовому рахунку, з яких вбачається, що останній раз кредитний ліміт для відповідачки був збільшений 18 вересня 2008 року до 5400 грн., а після вказаної дати зміна розміру кредитних коштів не проводилась, у зв'язку з чим, як вказав банк, заборгованість по тілу кредиту та процентам становить 5699,29 грн. і 910,64 грн., відповідно.

Отже, не можна брати до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що заборгованість за тілом кредиту складає 4292,98 грн., яка нарахована станом на 31 травня 2015 року (а.с. 12), оскільки з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що після вказаної дати ОСОБА_5 користувалася кредитними коштами, зокрема, знімала кошти готівкою, оплачувала товар в магазинах: 02 червня 2015 року витрати кредитних коштів позичальника становлять 847 грн.; 04 червня 2015 року - 27,13 грн.; 06 червня 2015 року - 72,8 грн.; 08 липня 2015 року - 512,32 грн.; 15 липня 2015 року - 36,33 грн.; 19, 28, 29 липня 2015 року - по 107 грн.; 30 липня 2015 року - 120,65 грн. та 1163,15 грн.).

Крім того, відповідач вносила кошти на погашеня заборгованості за тілом кредиту та процентам: 26, 27 червня 2015 року - 514,65 грн. та 300 грн., відповідно; 27, 28 липня 2015 року - 1,04 грн. та 1497 грн., відповідно; 05 та 06 серпня 2015 року - 0,28 грн. та 6,44 грн., відповідно (а.с. 13).

З урахуванням викладеного, встановлено, що станом на 31 липня 2015 року заборгованість позичальника за тілом кредиту становить 5400 грн., що узгоджується з інформацією щодо зміни кредитного ліміту, так як після вказаної дати витрати клієнтом кредитних коштів не здійснювались (а.с. 13 - 14).

Таким чином, визначаючи розмір заборгованості за процентами, колегія суддів бере до уваги, що заборгованість за тілом кредиту становить 5400 грн., а процентна ставка за користування кредитними коштами за кредитним договором становить 36 % річних, що підтверджується заявою позичальника (а.с. 15), ураховуючи, що дія останньої картки позичальника становить: вересень 2018 року, а період, за який виникла прострочена заборгованість, становить з 01 вересня 2015 року по 12 травня 2016 року. Отже, доводи апеляційної скарги про те, що розмір заборгованості по процентам повинен обраховуватися з урахуванням процентної ставки НБУ є необґрунтованими.

Що стосується розрахунку розміру заборгованості по процентам, то він виглядає наступним чином: 5400грн.х255днівх36%/365днів=1358,13 грн. При цьому, з розрахунку заборгованості, наданого Банком до апеляційного суду, вбачається, що позичальником у вказаний період сплачено процентів: 01 жовтня 2015 року - 127 грн., 08 грудня 2015 року - 300 грн. та 05 травня 2016 року - 300 грн. Отже, розмір заборгованості по процентам станом на 12 травня 2016 року, який підлягає стягненню з відподповідача, становить 631,14 грн. (1358,13-127-300-300).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що на користь Банку підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту у розмірі 5400 грн. та по процентам у сумі 631,14 грн., яка нарахована станом на 12 травня 2016 року

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а апеляційна скарга, відповідно, має бути частково задоволена.

На підставі ст. 141 ЦПК України у зв'язку з наявністю підстав для зменшення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, підлягають зменшенню і судові витрати по сплаті судового збору та витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

З відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 716,56 грн. та 218,40 грн. за публікацію в пресі оголошення про виклик відповідача пропорційно від задоволеної частини позовних вимог (52 %).

Та обставина, що банк при подачі позову зазначив адресу відповідача ОСОБА_5, за якою вона на даний час не проживає, на що відповідач посилається в апеляційній скарзі, на думку колегії суддів, не є підставою для звільнення останньої від сплати судових витрат, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про її виклик, так як Банк відповідно до ч. 9 ст. 110 ЦПК України, у редакції чинній на день подачі позовної заяви, 07 червня 2016 року звернувся з даним позовом до відповідача за останнім відомим місцем проживання цього боржника, а саме: вул. Роменська, 5А в с. Локня Роменського району.

Разом з тим, згідно даних Хоминцівської сільської ради Роменського району, вбачається, що ОСОБА_5 дійсно була зареєстрована за вказаною адресою, однак, ще 16 грудня 2015 року змінила місце реєстрації, нікого не попередивши, тому відомостями куди вона вибула та де проживає рада не володіє (а.с. 59). З урахуванням зазначеного, відповідно до норм ч. 9 ст.74, ч.3 ст.122 ЦПК, у редакції чинній на день подачі позовної заяви та розгляду справи у суді першої інстанції, виклик відповідача здійснювався судом через оголошення у пресі, у зв'язку з чим вказані витрати, пов'язані з роглядом справи, підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог.

Крім того, пропорційно задоволеної частини апеляційної скарги (50%) підлягають стягненню з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_5 і судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 757,50 грн.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п. 2; 376 ч. 1 п.п. 1, 4; 381; 382 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 вересня 2016 року в даній справі змінити, стягнувши з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 6031,14 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 5400 грн. та процентів за користування кредитними коштами у розмірі 631,14 грн.

Відмовити Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» у задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення штрафу та пені.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 716,56 грн. та 218,40 грн. за публікацію в пресі оголошення про виклик ОСОБА_5.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_5 судові витрати за апеляційний перегляд справи в розмірі 757,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий (суддя - доповідач) С.Г. Хвостик

Судді: Т.А. Левченко

С.С. Ткачук