Рішення № 71785786, 16.01.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2018 р. Справа № 809/1450/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панікара І.В.,

за участю секретаря судового засідання Подольської Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерзі" про накладення арешту на кошти боржника,-

за участю: представників позивача - Вуїв Г.Р., Гоголь М.М., представника відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

26.10.2017 року Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерзі" (далі - відповідач) про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться на розрахункових рахунках у банківських установах.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача не сплаченого податкового боргу в розмірі 3 554 160,57 гривень, що водночас із фактом відсутності в останнього майна та/або його низькою балансовою вартістю, у відповідності до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надає підстави позивачу для звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на розрахункових рахунках у банківських установах.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, з мотивів викладених в позовній заяві. Просили позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, натомість 16.01.2018 року на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без його участі. Водночас, 13.12.2017 року на адресу суду збоку представника відповідача надійшло заперечення на позовну заяву, згідно змісту якого, позивач просить відмовити в задоволенні позовної заяви в силу необґрунтованості тверджень позивача про розмір податкового боргу, наявність якого заперечує.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерзі" зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в місті Івано-Франківську.

Станом на 13.10.2017 року у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерзі" наявний не сплачений податковий борг в розмірі 3554160,57 гривень, який виник у зв'язку з несплатою податкового зобов'язання зі сплати: податку на додану вартість в розмірі 1 298 623,42 гривні та податку на прибуток підприємств в розмірі 2 255 537,15 гривень, що підтверджується довідкою про борг від 13.10.2017 року.

В судовому засіданні встановлено, що сума вказаного податкового боргу виникла на підставі не сплачених грошових зобов'язань:

- з податку на додану вартість - на підставі податкового повідомлення-рішення за № 0000022201 від 05.01.2016 року, сум самостійно задекларованих у поданих відповідачем податкових деклараціях, зокрема: за січень 2017 від 16.02.2017 року, лютий 2017 року від 13.03.2017 року, жовтень 2016 року від 17.11.2016 року, листопад 2016 року від 14.12.2016 року, грудень 2016 року від 17.01.2017 року та нарахованої суми пені.

- з податку на прибуток підприємств - на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000012201 від 05.01.2016 року, сум самостійно задекларованих в поданих відповідачем податкових деклараціях: за три квартали 2016 року від 09.02.2017 року, за 2016 рік від 03.11.2016 року, за 1 квартал 2017 року від 04.05.2017 року та нарахованої суми пені.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - ПКУ), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Грошове зобов'язання платника податків відповідно до п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПКУ - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПКУ податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого у порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У разі коли платником податків не виконуються умови, визначені п.п.57.2-57.3 ст.57 ПКУ, нараховані грошові зобов'язання після закінчення десятиденного та тридцяти денного терміну набувають статусу податкового боргу.

Податкові повідомлення-рішення відповідач не оскаржував, внаслідок чого сума податкового боргу в розмірі 3554160,57 гривень, на момент розгляду справи судом є узгодженою.

Статтею 16 ПКУ визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1).

Пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно з підпунктом 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Таким чином, норми статті 94 Податкового кодексу України визначають загальні підстви для застосування арешту як майна так і коштів платника податків, а підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу, в свою чергу, регулює питання накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, причому у випадку відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Як наслідок, контролюючі органи уповноважені на звернення до суду позовними вимогами про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, наявність такого права передбачена підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Суд встановив відсутність у відповідача майна для погашення податкового боргу.

Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо відповідача - відсутні відомості про права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження, за параметрами запиту.

З дослідженого в судовому засіданні балансу (звіту про фінансовий стан) відповідача станом на 30 червня 2017 року встановлено, що на кінець звітного періоду вартість необоротних активів становить 3 044 000 грн.

Водночас, в логічно-послідовному співставленні розмірів зазначених активів з інформацією про повну відсутність прав власності на майно та інші речові права, на переконання суду, вищевказана вартість або надумана, або активи не належать відповідачу.

Окрім того, судом встановлено наявність у відповідача відкриті рахунки в банківських установах, а саме: АТ "Укрексімбанк" МФО 322313 номер рахунку 26000000007873; АТ "Укрексімбанк" МФО 322313 номер рахунку 26005000007243; АТ "Укрексімбанк" МФО 322313 номер рахунку 26053000002706; АТ "Райфайзен Банк Аваль" у місті Києві МФО 380805 номер рахунку 26009456277; ПАТ "Креді Агріколь Банк" МФО 300614 номер рахунку 26047007947570; ПАТ "Креді Агріколь Банк" МФО 300614 номер рахунку 26003000018871; Казначейство України (ел. адм. подат.) МФО 899998 номер рахунку 37610100070913; Казначейство України (ел. адм. подат.) МФО 899998 номер рахунку 37516000070913.

Постановою Національного банку України за №22 від 21.01.2004 року затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі по тексту Інструкція), яка розроблена відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України (пункт 1.1).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними (пункт 1.3).

Главою 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті встановлено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Відповідно до пункту 10.2 Інструкції банк накладає арешт на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Згідно з пунктом 10.3 даної Інструкції арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Банк здійснює арешт коштів на рахунку клієнта, операції за яким були зупинені відповідно до статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", на підставі постанови виконавця, яка надійшла до банку після повідомлення банком виконавця про відкриття клієнтом цього рахунку. Банк здійснює дії щодо арешту коштів відповідно до пункту 10.6 цієї глави.

Відповідно до пункту 10.4 Інструкції банк, у якому відкрито рахунок/рахунки (далі - рахунок) клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів.

Згідно з пунктом 10.10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

Пунктом 10.11 даної Інструкції встановлено, що банк здійснює зняття арешту з коштів за постановою виконавця про зняття арешту з коштів, прийнятою відповідно до законодавства України, за рішенням суду, ухвалою слідчого судді, суду або постановою прокурора, які доставлені до банку самостійно виконавцем, слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу, або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З урахуванням наведеного, враховуючи встановлений факт наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерзі" податкового боргу в розмірі 3 554 160,57 гривень, поряд із повною відсутністю майна для його погашення, на переконання суду, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Суд не бере до уваги пояснення відповідача, що викладені ним у запереченні на адміністративний позов, а також долучені в якості додатків докази, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до вимог частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Обов'язок доказування згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено на сторони у справі.

При цьому суд зазначає, що обгрунтовуючи згідно змісту заперечень відсутність у нього заборгованості, відповідач мотивує це повною сплатою до бюджету задекларованих ним сум, як по ПДВ так і з податку на прибуток. На підтвердження вищевикладеного надає копії витягів по електронних рахунках із зазначенням в них інформації щодо залишку коштів, платіжних доручень, банківських виписок. Водночас всі копії відповідачем завірені тільки власною печаткою.

На переконання суду такі докази не є належними та допустимими внаслідок чого не є достатніми та не можуть братися судом до уваги, оскільки тільки оригінали зазначених документів у своїй сукупності дають можливість суду встановити дійсні обставини справи.

Натомість відповідач своїм правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, свій процесуальний обов'язок доказування належним чином не виконав.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерзі", (код ЄДРПОУ 32076573, вул. Симона Петлюри, буд. 7-Б, м. Івано-Франківськ, 76005), що знаходяться на розрахункових рахунках у банківських установах, у межах суми наявного податкового боргу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 39394463) - вул. Незалежності 20, м. Івано-Франківськ 76000;

Приватне підприємство "Ерзі" (код ЄДРПОУ 32076573) - вул. Симона Петлюри, буд. 7-Б, м. Івано-Франківськ, 76005.

Суддя Панікар І.В.

Рішення складене в повному обсязі 22 січня 2018 р..