Рішення № 71785709, 24.01.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року Справа № 808/3701/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Батигіна О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2

до Відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області

про визнання неправомірними дій, визнання недійсним звіту та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – позивач або ОСОБА_2В.) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області (далі – відповідач або ВДВС Мелітопольського МУЮ Запорізької області), в якому позивач просить суд:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №50103985;

- визнати неправомірними дії відповідача у виконавчому провадженні №50103985 щодо визначення вартості житлового будинок номер 135, загальною площею 126,9 кв.м., житловою площею 62,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Молодіжна, який належить боржнику - ОСОБА_2;

- визнати недійсним звіт від 15.11.2017 суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_3 про незалежну оцінку житлового будинку номер 135, загальною площею 126,9 кв.м., житловою площею 62,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Молодіжна, який належить ОСОБА_2;

- зобов'язати відповідача призначити іншого оцінювача (суб'єкта оціночної діяльності) для визначення оцінки нерухомого майна - житлового будинку номер 135, загальною площею 126,9 кв.м., житловою площею 62,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Молодіжна, який належить ОСОБА_2, в рамках виконавчого провадження ВП №50103985, відкритого 11.02.2016 постановою на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 23.11.2015, зареєстрованого в реєстрі за № 16295.

В обґрунтування позову зазначено, що на виконанні в ВДВС Мелітопольського МУЮ Запорізької області перебуває виконавче провадження №50103985 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, вчиненого 23.11.2015 за реєстровим №16295, за яким було запропоновано звернути стягнення на житловий будинок №135, загальною площею 126,9 кв.м, житловою площею 62,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Молодіжна, який належить позивачу, на підставі Іпотечного договору від 30.01.2008 №5 для задоволення вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» за Кредитним договором від 30.01.2008 №6-К\08, укладеного між АТ «АвтоЗАЗбанк» та позичальником. Вказує, що 11.09.2017 відповідачем винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій, а 13.09.2017 постанову про опис і арешт майна боржника. 25.09.2017 відповідачем винесено постанову про призначення суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, а листом від 20.11.2017 відповідачем повідомлено позивача про призначення суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання ОСОБА_3 та про те, що 15.11.2017 до відповідача надійшов висновок про вартість майна, згідно з яким вартість вищевказаного майна визначена оцінювачем в розмірі 660 261 грн. без ПДВ, за якою й буде передано майно на реалізацію у встановленому законодавством порядку. Позивач вважає дії відповідача щодо прийняття результатів оцінки у виконавчому провадженні такими, що суперечать вимогам законодавства, оскільки ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14.03.2016 по справі № 320/1463/16-ц в якості забезпечення позову було зупинено стягнення за зазначеним виконавчим написом нотаріуса. Цією ухвалою не визначено строк або термін дії заходів забезпечення позову, а тому лише у випадку скасування цих заходів державний виконавець мав право на поновлення виконавчого провадження. Заходи забезпечення позову в установленому процесуальним законодавством порядку не скасовувалися, а тому вони діють. Звідси, відповідач не правомірно поновив вчинення виконавчих дій вищевказаною постановою, а тому виконавчі дії вчинені після цього, в тому числі призначення суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання, є незаконними. Також позивач вказує, що державний виконавець у своїй діяльності повинен керуватися не тільки Законом України «Про виконавче провадження», а й іншими нормативно-правовими актами. Так, Законом України «Про оцінку майна» передбачено, що для проведення обов’язкової оцінки суб’єкти оціночної діяльності – суб’єкти господарювання мають залучатися на конкурсній основі, проте відповідачем ці вимоги законодавства не були дотримані. Окрім того, позивачем було самостійно залучено суб’єкта оціночної діяльності для проведення оцінки вищевказаного майна, за результатами якої встановлено, що вартість цього майна є на 140 000 грн. вищою від вартості, визначеної на замовлення відповідача, що призводить до порушень прав позивача. На підставі вищевикладеного позивач просить адміністративний позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити виходячи із викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився надавши клопотання про розгляд справи без його участі (вх. №2481 від 23.01.2018). Позовні вимоги не визнає з підстав викладених в поданих до суду запереченнях проти адміністративного позову (вх. №2480 від 23.01.2018). В обґрунтування заперечень вказує, що ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 27.04.2017 у справі №320/1463/16-ц відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_2, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02.03.2017 залишено без змін. Вказує, що заходи забезпечення позову не застосовуються після набрання законної сили судовим рішенням про відмову у позові, тому державним виконавцем було поновлено вчинення виконавчих дій. Зазначає, що з метою виконання виконавчого документа було винесено постанову про опис та арешт майна боржника та постанову про призначення суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Від позивача не надходило пропозицій щодо призначення конкретного експерта, а тому було суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання було призначено державним виконавцем. Вказує, що позивач має право оскаржити оцінку майна, а не дії державного виконавця, оскільки державний виконавець лише залучає суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання для оцінки майна, а не проводить оцінку майна самостійно. Окрім того, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено призначення суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання на конкурсній основі, шляхом застосування електронної системи закупівель. Виходячи із вищевикладеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 15.01.2018 відмовлено представнику позивачу у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою суду від 24.01.2018 відмовлено представнику позивача у задоволенні клопотання про призначення судової оціночно-будівельної експертизи.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи із наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 23.11.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 був виданий виконавчий напис (реєстровий №16295) про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок №135, загальною площею 126,9 кв.м, житловою площею 62,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Молодіжна. Власником цього будинку є позивач.

Зазначене нерухоме майно на підставі іпотечного договору №5, посвідченого 30.01.2008 приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5, було передане в іпотеку в забезпечення зобов’язань по кредитному договору №6-К/08 від 30.01.2008, ПАТ «Банк Кіпру», правонаступником якого є ПАТ «Неос Банк», яке 21.07.2014, на підставі договору про передачу прав за іпотечними договорами, посвідченого 21.07.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №3308, відступило право вимоги за іпотечним договором ТОВ «Кредитні ініціативи». Строк платежу за кредитним договором настав. Боржником по кредитному договору є позивач.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки повинні бути задоволені вимоги стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання / неналежного виконання позивачем умов кредитного договору за період з 21.01.2014 по 21.09.2015, а саме: заборгованість за кредитним договором – 36656,00 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом – 29506,44 грн. та сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису – 3150,00 грн., що разом становить 69312,44 грн.

Постановою державного виконавця ВДВС Мелітопольського МУЮ Запорізької області від 11.02.2016 відкрите виконавче провадження №50103985 з виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса.

Постановою державного виконавця ВДВС Мелітопольського МУЮ Запорізької області від 18.03.2016, прийнятою у зазначеному виконавчому провадженні, було накладено арешт на належний позивачу житловий будинок.

Також встановлено, що позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду із цивільним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ТОВ «Кредитні ініціативи», третя особа – відділ державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса від 23.11.2015, зареєстрованого в реєстрі за №16295.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14.03.2016 у цивільній справі №320/1463/16-ц за зазначеним позовом частково задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 23.11.2015, зареєстрованого в реєстрі за №16295, в рамках виконавчого провадження ВП №50103985, відкритого 11.02.2016 ВДВС Мелітопольського МУЮ Запорізької області. В іншій частині заяви відмовлено.

Постановою державного виконавця ВДВС Мелітопольського МУЮ Запорізької області від 01.04.2016 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» зупинено виконавче провадження №50103985 до закінчення строку дії заходів забезпечення.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 02.03.2017 у цивільній справі №320/1463/16-ц у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 27.04.2017 в зазначеній цивільній справі апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02.03.2017 у цій справі залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.05.2017 було відкрите касаційне провадження у цивільній справі №320/1463/16-ц. Питання щодо зупинення виконання рішення (ухвали) чи виконавчого напису нотаріуса в ухвалі не вирішувалось.

Постановою державного виконавця відповідача від 11.09.2017 поновлено виконавче провадження №50103985.

Постановою державного виконавця відповідача від 13.09.2017, прийнятою в межах виконавчого провадження №50103985, описано та накладено арешт на вищевказаний належний позивачу житловий будинок.

Постановою державного виконавця відповідача від 25.09.2017, прийнятою в межах виконавчого провадження №50103985, призначено суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання ОСОБА_7, який має сертифікат Фонду держмайна. Суб’єкту оціночної діяльності – суб’єкту господарювання ОСОБА_7 доручено визначити вартість житлового будинку №135 по вул. Молодіжній в м. Мелітополі, що належить на праві власності ОСОБА_2

Також з матеріалів справи судом з’ясовано, що листом № 42256 від 20.11.2017 відповідачем повідомлено позивача, що 15.11.2017 відповідачем отримано висновок про вартість майна, згідно з яким, вартість арештованого майна визначена оцінювачем у розмірі 660 261 грн. За вказаною ціною майно буде передано на реалізацію у встановленому чинним законодавством порядку.

Вважаючи дії відповідача щодо призначення суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання, визначення вартості вищевказаного майна неправомірними, а звіт суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання від 15.11.2017 недійсним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (надалі – Закон №1404), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404 встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

По-перше, щодо доводів представника позивача щодо незаконності дій державного виконавця щодо призначення суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання як наслідок незаконності дій щодо поновлення вчинення виконавчих дій, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 частини 1 статі 34 Закону №1404 визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Аналогічні приписи містилися в п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999, який був чинним станом на дату прийняття відповідачем постанови про зупинення виконавчого провадження №50103985 від 01.04.2016.

Як вже зазначалося вище, ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14.03.2016 у цивільній справі №320/1463/16-ц вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 23.11.2015, зареєстрованого в реєстрі за №16295, в рамках виконавчого провадження ВП №50103985, відкритого 11.02.2016 ВДВС Мелітопольського МУЮ Запорізької області. У зв’язку з цим постановою державного виконавця ВДВС Мелітопольського МУЮ Запорізької області від 01.04.2016 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 зупинено виконавче провадження №50103985 до закінчення строку дії заходів забезпечення.

Як встановлено судом рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 02.03.2017 у цивільній справі №320/1463/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 27.04.2017, у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.

Згідно із ч. 6 ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України (тут і надалі у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (надалі – ЦПК України), якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, заходи забезпечення позову перестають діяти із набранням законної сили судовим рішенням у справі, яким відмовлено у задоволенні позову, закрито провадження у справі або залишено позовну заяву без розгляду. При цьому, ЦПК України не висуває окремих вимог про необхідність обов’язкового скасування заходів забезпечення позову у разі прийняття такого судового рішення, напроти – це є правом суду, який розглядає справу, а не обов’язком, а тому хибним є висновок представника позивача про продовження дії заходів забезпечення позову виключно до моменту їх скасування.

Частиною 1 статті 233 ЦПК України визначено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Звідси не доречними є посилання позивача на те, що судові рішення в вищевказаній справі не набрали законної через відкриття касаційного провадження.

Частиною 5 статті 35 Закону №1404 визначено, що після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов’язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

В силу приписів ч. 5 ст. 35 Закону №1404 відповідач зобов’язаний був поновити виконавче провадження №50103985 з моменту, коли йому стало про це відомо. В даному випадку виконавче провадження №50103985 поновлене державним виконавцем 11.09.2017 у відповідності до вимог законодавства України.

Судом встановлено, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.05.2017 по справі №320/1463/16-ц не вирішувалось питання щодо зупинення виконання рішення (ухвали) суду.

Відтак, в силу приписів ч. 6 ст. 154 ЦПК України, з 27.04.2017 заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду від 14.03.2016 по цивільній справі №320/1463/16-ц не підлягають застосуванню із моменту набрання судовим рішенням цього суду по суті спору законної сили, тобто з 27.04.2017.

Виходячи із вищевикладеного, вищенаведені твердження представника позивача судом до уваги не приймаються.

По-друге, щодо посилань представника позивача на те, що державним виконавцем при призначенні суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання не були дотримані вимоги Закону України «Про оцінку майна» в частині визначення такого суб’єкта на конкурсній основі та проведення процедури електронних закупівель та на те, що іншим суб’єктом оціночної діяльності було оцінено майно боржника за іншою ціною ніж суб’єктом оціночної діяльності, залученим державним виконавцем, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 14 Закону №1404 визначено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб’єкт оціночної діяльності - суб’єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання (п. 15 ч. 3 ст. 18 Закону №1404).

Частиною першою статті 20 Закону №1404 встановлено, що для з’ясування та роз’яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання.

Тобто, право виконавця залучати для участі у виконавчому провадженні для проведення оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання, передбачене п. 15 ч. 3 ст. 18 Закону №1404, кореспондує обов’язку виконавця, встановленому в імперативній формі ч. 1 ст. 20 Закону №1404, залучати для проведення оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання.

Згідно ч. 3 ст. 57 Закону №1404 для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання.

Отже, імперативні приписи ч. 3 ст. 57 Закону №1404 зобов’язують виконавця залучати для проведення оцінки у вищевказаних випадках, до яких належить й даний випадок, суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання, а тому позовна вимога №2 про визнання неправомірними дій відповідача у виконавчому провадженні №50103985 щодо визначення вартості житлового будинок номер 135, загальною площею 126,9 кв.м., житловою площею 62,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Молодіжна, який належить боржнику - ОСОБА_2, визнається судом безпідставною та необґрунтованою, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Окрім того, суд зазначає, що вищенаведені норми статті 57 Закону України №1404 є спеціальними нормами відносно норми Закону України «Про оцінку майна», які регулюють вузький спектр суспільних відносин, що виникає в ході виконавчого провадження, зокрема при визначенні вартості нерухомого майна та призначення суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання для цієї мети, а тому виконавець при вирішенні питання про призначення суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання в межах виконавчого провадження керується саме приписам Закону України №1404.

Суд зазначає, що Закон №1404 не містить посилань на необхідність дотримання вимог Закону України «Про оцінку майна» при залученні до участі у виконавчому провадженні суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання.

Системний аналіз норм Закону №1404 свідчить, що виконавець при вирішенні питання про призначення суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання в межах виконавчого провадження повинен встановити факт відсутності погодження сторонами виконавчого провадження вартості майна, та з урахуванням права, наданого ч. 1 ст. 19 цього Закону на подання сторонами виконавчого провадження клопотань з питань вчинення виконавчих дій, враховувати думку сторін виконавчого провадження щодо конкретної виконавчої дії у разі її висловлення.

При цьому, імперативні приписи вищенаведених норм Закону №1404 свідчать, що для оцінки нерухомого майна суб’єкт оціночної діяльності - суб’єкт господарювання залучається виконавцем до вчинення виконавчих дій в обов’язковому порядку, а тому в даному випадку погодження сторонами виконавчого провадження вартості майна ніяким чином не впливає на обов’язковість призначення такого суб’єкта для участі у виконавчому провадженні.

До суду не надано доказів подання позивачем в порядку ч. 1 ст. 19 та ст. 57 Закону №1404 до державного виконавця клопотання про призначення конкретного суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання.

Враховуючи вищевикладене, наведені доводи представника позивача судом відхиляються як хибні, а тому підстав для задоволення позовної вимоги №1 про визнання неправомірними дій відповідача щодо призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №50103985 судом під час розгляду справи також не встановлено.

Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що при призначенні суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом №1404, а тому підстави для зобов'язання відповідача призначити іншого оцінювача (суб'єкта оціночної діяльності) для визначення оцінки вищевказаного нерухомого майна в рамках виконавчого провадження ВП №50103985, відсутні, тому в задоволенні позовної вимоги №4 належить відмовити.

Окрім того, щодо позовної вимоги №3 про визнання недійсним звіту від 15.11.2017 суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_3 про незалежну оцінку житлового будинку номер 135, загальною площею 126,9 кв.м., житловою площею 62,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Молодіжна, який належить ОСОБА_2, суд зазначає таке.

Під час розгляду справи судом встановлено, що листом № 42256 від 20.11.2017 відповідачем повідомлено позивача окрім того, що вартість арештованого майна визначена оцінювачем у розмірі 660 261 грн., та за цією ціною майно буде передано на реалізацію, також й про можливість оскарження оцінки майна відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною 5 статті 57 Закону №1404 визначено, що у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Разом з тим, позивач звернувся до суду із позовом до органу державної виконавчої служби з приводу оскарження дій державного виконавця.

Позивачем не наведено та не підтверджено доказами ознак протиправності звіту від 15.11.2017 суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_3 Крім того, звіт про оцінку майна відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» N 2658-III від 12.07.2001, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Таким чином, зазначений документ не є рішенням суб’єкта владних повноважень, отже спір щодо його правомірності та визнання його недійсним не публічно-правовим спором.

Натомість ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» N 2658-III від 12.07.2001, передбачено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Виходячи із вищевикладеного, підстави для задоволення позовної вимоги №3 відсутні.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

За приписами статті 139 КАС України, судові витрати на користь позивача не присуджуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 90, 242-246, 287 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 72302, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Молодіжна, буд. 135) до Відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області (ідентифікаційний код 34976173, адреса: 72311, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Вакуленчука, буд. 99) про визнання неправомірними дій Відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, визнання недійсним звіту та зобов’язання вчинити дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.272 КАС України.

Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, оскаржується у строк та порядок встановлений ч. 6 ст.287 КАС України.

Суддя Н.В.Стрельнікова