Рішення № 71785618, 16.01.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2018 року м. Ужгород№ 807/792/16 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді Гаврилка С.Є., суддів Луцович М.М. та Шешеня О.М.

з участю секретаря судового засідання – Кубічек Н.І.

за участі сторін:

представника позивача – ОСОБА_1;

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду позов Приватного акціонерного товариства "Закарпатавтотранс" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання нечинними та скасування рішень, –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 16 січня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 25 січня 2018 року. Розгляд даної справи здійснено за правилами загального позовного провадження із врахуванням відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду відповідно до вимог КАС України, у редакції, що діяв до 15 грудня 2017 року.

15 червня 2016 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося з позовною заявою Приватне акціонерне товариство "Закарпатавтотранс" до Державної служби України з безпеки на транспорті, якою просило суд: "1. Прийняти адміністративний позов до розгляду; 2. Визнати нечинним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті № 297 від 10 червня 2016 року "Про утворення комісії з проведення додаткового обстеження автостанцій"; 3. Стягнути на користь позивача судовий збір".

12 січня 2017 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося з позовною заявою Приватне акціонерне товариство "Закарпатавтотранс" до Державної служби України з безпеки на транспорті, якою просило суд: "1. Прийняти адміністративний позов до розгляду; 2. Скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті № 416 від 14 липня 2016 року "Про анулювання свідоцтв про атестацію автостанцій" в частині анулювання свідоцтв про атестацію автостанцій приватного акціонерного товариства "Закарпатавтотранс" "Ужгород-1", "Ужгород-2", "Перечин", "Воловець", "Міжгір’я", "Рахів" та "Хуст"; 3. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року клопотання представника позивача про об’єднання позовних вимог – задоволено. Об’єднано в одне провадження позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Закарпатавтотранс" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання нечинним та скасування рішення в адміністративній справі № 807/792/16 та позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Закарпатавтотранс" до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування рішення в адміністративній справі № 807/67/17. Об’єднаній адміністративній справі присвоєно номер № 807/792/16.

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивачем зазначається протиправність проведеного контрольного заходу – додаткового обстеження автостанцій (при фактичному недопуску позивачем уповноважених осіб відповідача до його проведення), невідповідність висновків комісії відповідача фактичному стану справ на автостанціях позивача, застосування непередбачених законом санкцій та порушення процедури реагування суб’єктом владних повноважень на виявлені, на його думку, порушення порядку ведення господарської діяльності позивачем. Зокрема позивач посилається на порушення відповідачем норм Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Зазначає, що діяв на підставі свідоцтв про атестацію автостанцій, виданих самим відповідачем, і що державою не було встановлено часу на приведення автостанцій у відповідність до вимог, що були змінені вже після видачі свідоцтв, правомірність анулювання яких є предметом розгляду (наразі всі ці вимоги позивачем виконані).

Відповідач заперечив проти адміністративного позову. Вважає, що провів додаткове обстеження автостанцій у відповідності до норм, передбачених Порядком регулювання діяльності автостанцій, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв’язку України № 700 від 27 вересня 2010 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.10.2010 р. за №1068/18363, далі по тексту – Порядок). Крім того зазначає, що представник позивача вніс зауваження в протоколи додаткового обстеження та надав при цьому довіреність позивача, отже такий представник приймав участь у проведенні контрольного заходу. Наполягає на відповідності зафіксованих протоколами додаткового обстеження фактів, що впливають на можливість атестації автостанції, реальному стану речей. Наголошує на тому, що вимоги до класності автостанцій змінилися після видачі свідоцтв і що позивач повинен був привести свою діяльність у відповідність до змінених вимог законодавства, не чекаючи спливу строку чинності діючих свідоцтв та звернення до відповідача за черговою атестацією після 01 квітня 2017 року.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв’язку з існуванням на те об’єктивних причин.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу відповідача

Позивач надає пасажирам та перевізникам автостанційні послуги, зокрема на автостанціях "Ужгород-1", "Ужгород-2", "Перечин", "Воловець", "Міжгір’я", "Рахів" та "Хуст", що розташовані в однойменних населених пунктах Закарпатської області.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", Порядку та за результатами проведених у 2012-2013 рр. атестаційних процедур позивачу було видано свідоцтва про атестацію вищевказаних автостанцій за №№797, 796, 800, 803, 806, 811 та 0059 відповідно, якими автостанціям було присвоєно атестаційні класи : 1 ("Ужгород-1" та "Хуст"), 2 (Ужгород-2", "Міжгір’я" та "Рахів"), 3 ("Перечин") та 4 ("Воловець"). Термін дії вказаних свідоцтв встановлювався з 02 квітня 2012 року по 01 квітня 2017 року, крім автостанції "Хуст", по якій термін дії свідоцтва було встановлено з 10 жовтня 2013 року по 09 жовтня 2018 року. Класність автостанції визначається залежно від відповідності автостанцій тим чи іншим вимогам, встановленим розділом ІІ Порядку та додатком № 1 до Порядку і через відповідний коефіцієнт впливає на розмір автостанційного збору, що його власник автостанції включає до вартості квитка, який придбавають пасажири на автостанції (пункт 3.1. Порядку, додаток № 5 до Порядку). Розмір базового автостанційного збору у відсотках від вартості проїзду погоджується Закарпатською обласною державною адміністрацією на основі розрахунків, що подаються позивачем (пункт 3.1. Порядку).

На підставі звернення Закарпатської обласної державної адміністрації № 06-7/1267 від 21 квітня 2016 року відповідачем було видано оспорюваний наказ № 297 від 10 червня 2016 року "Про утворення Комісії з проведення додаткового обстеження автостанцій". Сторонами визнається, що вказаний наказ було доведено до відома позивача 15 червня 2016 року.

Відповідно до вказаного наказу комісією відповідача в період з 16 по 24 червня 2016 року проведено візуальний огляд автостанцій позивача, під час якого складено протоколи обстеження автостанцій позивача, зокрема "Ужгород-1", "Ужгород-2", "Перечин", "Воловець", "Міжгір’я", "Рахів" та "Хуст", в яких зазначено ряд невідповідностей автостанцій вимогам до них, введеним вже після видачі відповідачем вищевказаних свідоцтв, а саме: наказом Міністерства інфраструктури України № 923 від 15 листопада 2013 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2013 року за №2051/24583, набрав чинності з 20 грудня 2013 року). Зокрема, комісією вказано на недостатню кількість критих платформ, відсутність пункту надання невідкладної медичної допомоги, непристосованість окремих автостанцій для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (кути пандусів, обладнання поручнями, спеціальне обладнання кас та вбиралень, піктограмна інформація).

Як випливає з пояснень представника позивача, журналу перевірок, змісту протоколів додаткового обстеження (в яких не вказано участі представника позивача), а також (побічно) із звернення позивача до Закарпатського окружного адміністративного суду щодо оскарження наказу відповідача № 297 від 10.06.2016 р., позивач не погодився з правомірністю призначеного додаткового обстеження. Водночас, враховуючи публічну доступність автостанцій позивача, комісія відповідача змогла візуально провести додаткове обстеження, не дивлячись на відсутність доказів, які свідчать, що комісія діяла з відома позивача. Суд критично оцінює пояснення представника відповідача з приводу того, що у протоколах обстеження міститься зауваження представника позивача і що відповідачу була надана довіреність позивача на ім’я ОСОБА_3 щодо представництва інтересів позивача у зв’язку з додатковим обстеженням, оскільки такі зауваження не є конкретизовані (міститься посилання на те, що вони будуть підготовлені додатково), що підтверджує, що представник позивача не був обізнаний з детальним змістом претензій відповідача за результатами додаткового обстеження і потребував вивчення протоколів, отже лише отримав протоколи вже по факту проведення додаткового обстеження, для чого і подав відповідачу відповідну довіреність. Таким чином, отримання документів за наслідками проведеного заходу і внесення загального зауваження в них, з метою зафіксувати свою незгоду з діями державного органу, не можна вважати участю представника позивача у заході державного нагляду (контролю).

На підставі складених протоколів обстеження автостанцій відповідач видав наказ № 416 від 14 липня 2016 року "Про анулювання свідоцтв про атестацію автостанцій", яким анулював свідоцтва про атестацію автостанцій позивача: "Ужгород-1", "Ужгород-2", "Перечин", "Воловець", "Міжгір’я", "Рахів" та "Хуст" і виключив їх з переліку атестованих автостанцій, про що повідомив позивача супровідним листом свого територіального управління у Закарпатській області № 28-08/250 від 18 липня 2016 року, який позивачем отримано 19 липня 2016 року. При цьому відомості про розгляд зауважень позивача до протоколів обстеження автостанцій у матеріалах справи відсутні, з чого суд резюмує, що вони не були розглянуті та взяті до уваги відповідачем.

Позивач зазначає, що оскільки свідоцтво про атестацію є необхідним дозвільним документом для належного ведення автостанційної діяльності, у тому числі для підставності стягнення зборів з пасажирів та перевізників (пункт 1.3. Порядку), протиправні накази відповідача поставили його в умови бездозвільного ведення господарської діяльності на вказаних семи автостанціях в період з середини липня 2016 року по березень 2017 року (включно), а по автостанції "Хуст" - і після березня 2017 року, чим порушили його права та спричинили загрозу застосування до позивача та його службових осіб санкцій з боку податкових, антимонопольних та правоохоронних органів, а також викликали претензії з боку перевізників щодо підставності стягнення з них передбачених Порядком зборів. Відтак, для підтвердження належності дотримання правил ведення господарської діяльності у вказаному періоді просить визнати вказані накази відповідача протиправними і скасувати їх, що відновить його порушені права.

Згідно з поясненнями представника відповідача, приймаючи наказ № 297 від 10 червня 2016 року "Про утворення Комісії з проведення додаткового обстеження автостанцій", відповідач керувався пунктом 2.12. Порядку, за яким додаткове обстеження проводиться у разі, зокрема, надходження від органів державної влади даних щодо недотримання вимог до автостанції відповідного класу. Представником зауважено, що додаткове обстеження проводилося у зв’язку з розглядом робочою групою при Закарпатській обласній державній адміністрації питання щодо забезпечення пільгових категорій пасажирів безкоштовними квитками на перевезення. В цьому контексті суд відзначає, що питання забезпечення пільговими квитками окремих категорій населення хоч і є предметом регулювання соціального законодавства України (щодо статусу пенсіонерів, ветеранів, осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи тощо), однак не входить до передбачених додатком №1 до Порядку вимог до автостанцій, а відтак, звернення Закарпатської обласної державної адміністрації №06-7/1267 від 21.04.2016 р. не можна вважати "надходженням від органів державної влади даних щодо недотримання вимог до автостанції відповідного класу" в розумінні пункту 2.12. Порядку, тобто воно не може бути належною підставою для проведення додаткового обстеження автостанцій позивача.

Проведене відповідачем додаткове обстеження автостанцій позивача у відповідності до статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі по тексту – Закон) є заходом державного нагляду (контролю). Під останнім вказаною статтею розуміється, зокрема, діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади і їх територіальних органів в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості послуг, допустимого рівня небезпеки для населення та навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) можуть бути плановими і позаплановими і здійснюватися у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Отже, проведене відповідачем додаткове обстеження підпадає під дію вказаного Закону України (в якості позапланового заходу контролю) і повинно йому відповідати в усіх аспектах (від підстав і порядку проведення до документування наслідків та державного реагування на них).

Так, згідно зі статтею 6 Закону встановлюються підстави для проведення позапланових заходів, а саме : - подання суб’єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням (власна заява суб’єкта господарювання); - виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб’єктом господарювання при поданні передбачених законом звітів; - перевірка виконання суб’єктом господарювання приписів чи інших розпорядчих документів щодо усунення порушень, виявлених під час попереднього контрольного заходу; - скарга фізичної особи щодо допущеного суб’єктом господарювання порушення, що спричинило порушення її прав, завдання шкоди природі чи національній безпеці; - неподання суб’єктом господарювання обов’язкової звітності за два періоди підряд без поважних причин; доручення Прем’єр-міністра України про перевірку суб’єктів господарювання у відповідній сфері у зв’язку з виявленими системними порушеннями чи настанням події, що має значний негативний вплив на права людини, захист природи чи національну безпеку; - настання аварії, смерті потерпілого або профзахворювання у зв’язку з діяльністю суб’єкта господарювання. Перелік, що зазначений у даній статті є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд констатує, що звернення Закарпатської обласної державної адміністрації не передбачене у статті 6 Закону як підстава для проведення позапланового заходу контролю, а відтак, відповідач не мав у даному випадку підстав для проведення додаткового обстеження автостанцій і не повинен був застосовувати у спірній ситуації пункт 2.12 Порядку.

Згідно зі статтею 4 Закону виключно законами України встановлюються органи, уповноважені здійснювати нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, їх повноваження щодо зупинення надання послуг суб’єктами господарювання, спосіб та форми здійснення заходів державного нагляду (контролю), санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) розпорядчого документа. Аналогічна норма щодо встановлення виключно законами України видів адміністративно-господарських санкцій, умов та порядку їх застосування передбачена статтею 238 частиною 2 Господарського кодексу України. Суд констатує, що застосована відповідачем адміністративно-господарська санкція у вигляді анулювання свідоцтва про атестацію автостанцій та виключення автостанцій позивача з переліку атестованих автостанцій жодним законом України не передбачена, як не передбачено Законом України "Про автомобільний транспорт" і проведення додаткових обстежень автостанцій – в свою чергу, їх регулювання на рівні підзаконного нормативного акту (Порядку) не відповідає вищевказаним нормам законів України.

У відповідності до статті 7 Закону за результатами здійснення як планового, так і позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити ряд відомостей (у даному випадку складено протокол обстеження по формі, яка передбачена Порядком, а не акт).

Таким чином суд резюмує, що додаткове обстеження автостанцій позивача було проведено відповідачем не на підставі, встановленій законом; такий контрольний захід в цілому не передбачений Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а передбачений підзаконним актом, який в свою чергу не може суперечити цьому Закону. А відтак необхідно визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті № 297 від 10 червня 2016 року "Про утворення комісії з проведення додаткового обстеження автостанцій".

Предметом оскарження також є наказ Державної служби України з безпеки на транспорті № 416 від 14 липня 2016 року "Про анулювання свідоцтв про атестацію автостанцій" в частині анулювання свідоцтв про атестацію автостанцій приватного акціонерного товариства "Закарпатавтотранс" "Ужгород-1", "Ужгород-2", "Перечин", "Воловець", "Міжгір’я", "Рахів" та "Хуст", тобто наказ, який прийнятий відповідачем за наслідками перевірки, яка була проведена протиправно. Тобто, оскаржуваний наказ № 416 від 14 липня 2016 року є правовим наслідком перевірки, яка визнана судом протиправною.

Вирішуючи даний спір, Закарпатський окружний адміністративний суд вказує на те, що правові наслідки перевірки, яка є протиправною (проведена протиправно) не можуть бути правомірними. Закарпатський окружний адміністративний суд вважає за необхідне, у зв’язку із протиправністю перевірки, правовим наслідком якої було прийняття оскаржуваного наказу № 416 від 14 липня 2016 року "Про анулювання свідоцтв про атестацію автостанцій", визнати його протиправним та скасувати його в частині анулювання свідоцтв про атестацію автостанцій приватного акціонерного товариства "Закарпатавтотранс" "Ужгород-1", "Ужгород-2", "Перечин", "Воловець", "Міжгір’я", "Рахів" та "Хуст".

У відповідності до статті 2 частини 3 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: верховенство права; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

У відповідності до статті 77 частини 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не було доведено правомірності проведеної перевірки (додаткового обстеження) та у зв’язку із цим наказу № 416 від 14 липня 2016 року "Про анулювання свідоцтв про атестацію автостанцій".

Так, у пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїс Торіха проти Іспанії" (заява № 18390/91) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на вищевказане, зважаючи на вказані вище норми застосованого судом законодавства, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити.

У відповідності до статті 139 частини 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2 частиною 3 пунктом 10, 14 частиною 1, 132, 139, 242-246 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Закарпатавтотранс" (88015, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Перемоги, 102, ідентифікаційний код 03113934) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, Ідентифікаційний код 39816845) про визнання нечинними та скасування рішень – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті № 297 від 10 червня 2016 року "Про утворення комісії з проведення додаткового обстеження автостанцій".

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті № 416 від 14 липня 2016 року "Про анулювання свідоцтв про атестацію автостанцій" в частині анулювання свідоцтв про атестацію автостанцій приватного акціонерного товариства "Закарпатавтотранс" "Ужгород-1", "Ужгород-2", "Перечин", "Воловець", "Міжгір’я", "Рахів" та "Хуст".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, Ідентифікаційний код 39816845) на користь Приватного акціонерного товариства "Закарпатавтотранс" (88015, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Перемоги, 102, ідентифікаційний код 03113934) судові витрати у розмірі 2978 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Головуючий суддяОСОБА_4

Судді: М.М. Луцович

ОСОБА_5