Рішення № 71785509, 24.01.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року м. Житомир справа № 806/2924/17

категорія 2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов’язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідно до заяви від 12.06.2017,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою відведення земельної ділянки у власність оформлені листом від 27.06.2017;

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оформлену листом від 27.06.2017;

- зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідно до поданої ним заяви та пакету документів від 12.06.2017.

В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га, яка знаходиться на території Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області для ведення особистого селянського господарства. Однак, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовило у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою. В своїй відмові відповідач вказав, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 про "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядженнями ними", відповідач під час передачі у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення формує перелік земельних ділянок та визначає їх площу, які можливо передати у безоплатну приватизацію на території відповідної області не більше 25 відсотків від площі земельних ділянок, які було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу. Так, відповідачем вказано, що земельна ділянка площею 2,0 га, яка розташована на території Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, не включена до зазначеного переліку. На думку позивача, відмова у безоплатній передачі земельної ділянки за таких підстав є не законною. Відтак, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

20 жовтня 2017 року ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відмовлено у відкритті провадження у справі.

30 жовтня 2017 року позивач звернувся з апеляційної скаргою на ухвалу від 20.10.2017. 08 листопада 2017 року ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження. 21 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року скасовано. Справу направлено для продовження розгляду.

06 грудня 2017 року ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 19.12.2017 об 11:00.

Судове засідання, призначене на 11:00 19.12.2017, відклалось у зв’язку з клопотанням представника відповідача про надання часу на ознайомлення з матеріалами справи. З метою не порушення прав відповідача суд відклав судове засідання на 17.01.2018 об 11:00.

17.01.2018 представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений вчасно та належним чином. Заперечення до суду щодо позову не надав.

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження у відповідності до вимог статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області щодо погодження земельної ділянки сільськогосподарського призначення (пасовища) із земель запасу площею 2,0 га. У листі №102 від 06.06.2017 Швайківська сільська рада Бердичівського району Житомирської області зазначила, що не заперечує щодо відведення земельної ділянки у власність. Однак, у зв'язку з тим, що земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Швайківка, позивачу рекомендовано звернутись до Головного управління Держземагенства у м. Житомирі за отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою (а.с. 52).

12.06.2017 ОСОБА_1 звернувся з заявою до Головного управління Держгкеокадастру у Житомирській області про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (а.с. 55). До заяви позивачем було додано Викопіювання з кадастрової карти (плану) (а.с. 64).

Листом від 27.06.2017 №П-9171/0-7391/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомило позивача, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 про "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядженнями ними", відповідач під час передачі у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення формує перелік земельних ділянок та визначає їх площу, які можливо передати у безоплатну приватизацію на території відповідної області не більше 25 відсотків від площі земельних ділянок, які було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу. Так, відповідачем вказано, що земельна ділянка площею 2,0 га, яка розташована на території Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, не включена до зазначеного переліку. Відтак, позивачу було відмовлено у задоволенні заяви про розроблення проекту землеустрою (а.с. 56).

Не погодившись з відмовою у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до абзацу 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ч.2 ст.116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Нормами ч.2 ст.22 Земельного кодексу України встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України визначено що, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Приписами ч. 3 ст. 134 Земельного кодексу України встановлено, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

За змістом ч.1 ст.118 Земельного кодексу України громадянин зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом ч. 4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз правових норм свідчить на користь висновку, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вже встановлено судом, позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області. Однак, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 27.06.2017 № П- 9171/0-7391/6-17, відмовило позивачу в отриманні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відмова була вмотивована Стратегією удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413.

Суд звертає увагу, що постанова Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 року про "Деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", на яку посилається відповідач, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності у власність чи користування громадянам, а лише затверджує стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено.

Отже, відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, керуючись Постановою КМУ № 413 від 07.06.2017, діяв всупереч вимогам Земельного кодексу України.

Разом з тим, до клопотання про отримання земельної ділянки слід додавати графічні матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування. Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації відповідачем для перевірки відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки указаних підстав залежить рішення відповідача про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом з клопотанням подавалися графічні матеріали, а саме: викопіювання з кадастрової карти (плану) (а.с. 64).

Так, з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об’єкти Державного земельного кадастру виготовляються викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру. Викопіювання виготовляються в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру.

За таких обставин, позивач при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області подав всі необхідні документи, передбаченні Земельним кодексом України.

Враховуючи зазначене, позовна вимога про визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність на території Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області для ведення особистого селянського господарства підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, оформлені листом від 27.06.2017, суд зазначає наступне.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Суд звертає увагу, що саме по собі судове рішення про визнання дій протиправними не відновлює порушеного права позивача на прийняття відповідачем вмотивованого рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення, а саме тих обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими.

У справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийнятті вони у межах та у спосіб передбачених законом. Так, судом в ході розгляду справи встановлено протиправність дій відповідача при прийнятті рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки. Відтак, суд дійшов висновку, що позивач потребує захисту порушених прав та законних інтересів шляхом визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 27.06.2017 №П-9171/0-7391/6-17.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.

Варто вказати, що ОСОБА_2 Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2 га розташованої на території Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області на підставі поданого ним клопотання та пакету документів, оскільки будь-яких перешкод для надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, крім тих, які вже розглянуті судом, відповідачем не зазначено та судом не встановлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Відтак, суд задовольняє вимогу позивача щодо зобов’язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

З огляду на встановлене та нормативно - правове регулювання обставин справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позову ОСОБА_1.

Керуючись статтями 77, 90, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка 45, м. Житомир, код ЄДРПОУ 39765513) щодо відмови у наданні ОСОБА_1 (вул. Зашвай 10, с. Швайківка, Бердичівський район, Житомирська область, ідентифікаційний код НОМЕР_1) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га на території Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, оформлену листом від 27.06.2017 №П-9171/0-7391/6-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га на території Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області відповідно до заяви від 12.06.2017.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е. Черняхович