Рішення № 71785126, 22.01.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/13175/17

Провадження №2/592/484/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд міста Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Троценко Ю.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в приміщенні суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач позовні вимоги мотивує тим, що з 12.03.1979 року до 24.01.2017 року він перебував у трудових відносинах з ПАТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання”. 24.01.2017 року його було звільнено за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником умов колективного договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання № 63 від 24.06.2009 року йому були встановлені такі професійні захворювання: ХОЗЛ токсикоз - пилової етіології І-ІІ стадії в фазі нестійкої ремісії. Емфізема легень другого ступеню. Легенева недостатність І-II ступеню. Нейросенсорна туговухість з помірною стадією зниження слуху ІІІ ст. професійного ґенезу. Захворювання професійне. Хронічна, часто рецедивуюча попереково-крижова радикулопатія з лівостороннім корешковим синдромом, деформуючий спондильоз з функціональною нестабільністю та вираженим м’язово-тонічним і алогічним синдромами з порушенням опорно-кінетичної функції хребта і нижніх кінцівок. Захворювання професійне ( від тривалого фізичного перенапруження та частих нахилів).

У п. 16 акту розслідування хронічного професійного захворювання № 63 від 24.06.2009 року зазначено, що професійне захворювання виникло через недосконалість технологій, неефективне використання засобів індивідуального захисту, тривалу роботу в шкідливих умовах праці.

У п. 17 акту розслідування хронічного професійного захворювання № 63 від 24.06.2009 року зазначено, що позивач здійснював проведення робіт в умовах підвищеного рівня виробничого шуму,пилу, важкості праці.

Відповідно до довідки, виданої спеціалізованою МСЕК м. Суми від 21.09.2016 року, ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 становить 60% первинно, безтерміново.

Отримані позивачем професійні захворювання потягли за собою спричинення як фізичних, та і моральних страждань. Внаслідок захворювання позивач постійно відчуває напади ускладнення дихання, довготривалі приступи кашлю, загальну слабкість, головний біль, зниження слуху, шум у вухах та голові. Періодично відзначаються приступи задухи, від яких рятує лише інгалятор. Як висновок, позивач має значні обмеження в життєдіяльності, звичках, бажаннях, і тому змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Через дратівливість, що з’явилась, погіршились особисті взаємини з рідними, сусідами. Позивач змушений вести досить замкнутий спосіб життя, що не властиво його характеру і сильно пригнічує. Порушено звичний уклад життя, бо крім цього, він змушений часто лікуватись.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 65000 грн.

До початку судового засідання представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача. Позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

До початку судового засідання від представниці відповідача за довіреністю ОСОБА_3 надійшов відзив на позов, в якому вона просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі через наступне: 1. Позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди Товариством. 2. При визначенні розміру відшкодування шкоди необхідно врахувати вину позивача. За час роботи в Товаристві позивач буз забезпечений засобами індивідуального захисту, спецодягом, взуттям згідно нормативів. Будь-яких скарг щодо неотримання засобів індивідуального захисту від позивача за час роботи не надходило. Незгода зі створеними умовами роботи давала право позивачу в порядку, передбаченому КЗпП України розірвати трудовий договір з підстав невиконання роботодавцем законодавства про охорону праці та отримати вихідну допомогу у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку. Однак, позивач працював в важких умовах праці 19 років, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання та трудовою книжкою. Отже, позивач усвідомлював можливі негативні наслідки для свого здоров’я, і також в повній мірі несе солідарну відповідальність за їх настання. 3. При визначенні розміру моральної шкоди необхідно врахувати ступінь втрати позивачем професійної працездатності, стан здоров’я, характер та обсяг моральних та фізичних страждань. Позивачу згідно висновку МСЕК протипоказана робота у шкідливих та важких умовах, але він підлягає раціональному працевлаштуванню. В той же час, позивач після встановлення втрати працездатності в 2009 році продовжує працювати вантажником на дільниці № 62, стропальником, потім прийнятий у ТОВ «Форекс плюс» двірником. Виконання робіт за даними професіями вимагає певних навиків та зусиль, у тому числі, фізичних. Отже, активна професійна діяльність протягом 8 років після встановлення позивачу втрати працездатності, у тому числі, робота з фізичним навантаженням, спростовує доводи позивача про наявність моральних страждань. Справу просила розглянути у її відсутність.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач з 12.03.1979 року до 24.01.2017 року перебував у трудових відносинах з ПАТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання”. 24.01.2017 року його було звільнено за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником умов колективного договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. (а.с. 6).

Внаслідок неналежних умов праці на робочому місці позивач отримав професійне захворювання. Відповідно до акту № 63 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 24.06.2009 року (а.с.7) у ОСОБА_1 було виявлено професійне захворювання, причиною якого є проведення робіт в умовах підвищених рівнів шкідливих виробничих факторів.

Відповідно до акту огляду спеціалізованої МСЕК м. Суми від 21.09.2016 року, ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 становить 60% первинно, безтерміново та встановлено третю групу інвалідності. (а.с.8)

Суд вважає, що ПАТ «СМНВО» не створило належних умов праці на робочому місці позивача, внаслідок чого ОСОБА_1 отримав професійне захворювання: ХОЗЛ токсикоз - пилової етіології І-ІІ стадії в фазі нестійкої ремісії. Емфізема легень другого ступеню. Легенева недостатність І-II ступеню. Нейросенсорна туговухість з помірною стадією зниження слуху ІІІ ст. професійного ґенезу. Захворювання професійне. Хронічна, часто рецедивуюча попереково-крижова радикулопатія з лівостороннім корешковим синдромом, деформуючий спондильоз з функціональною нестабільністю та вираженим м’язово-тонічним і алогічним синдромами з порушенням опорно-кінетичної функції хребта і нижніх кінцівок. Захворювання професійне ( від тривалого фізичного перенапруження та частих нахилів).

Суд вважає, що в справі є докази, які свідчать про те, що небезпечні і шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а саме: акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, в якому зазначено перевищення гранично – допустимих меж шкідливих факторів, акти МСЕК про встановлення відсотків втрати працездатності.

Суд не вважає обґрунтованими доводи представниці відповідача, що ПАТ «СМНВО» не порушувало законних прав позивача, а саме те, що позивач був проінформований про шкідливі виробничі фактори на робочому місці при прийомі на роботу. Позивач при укладанні трудового договору погодився з запропонованими умовами праці та цілком усвідомлював можливі негативні наслідки для свого здоров’я. Крім того, суд не погоджується з доводами відповідача щодо ненадання позивачем належних доказів, які б підтверджували заподіяння йому моральної шкоди.

На момент встановлення ОСОБА_1 стійкої втрати професійної працездатності набрав чинності Закону України про внесення змін до абзацу 4 статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоді застрахованим і членам їх сімей), виключено підпункт «е» пункту 1 частини 1 статті 21, частина 3 статті 28, частина 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

За таких обставин суд вважає, що факт заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження. Відсутність висновків медично-експертного дослідження стосовно наявності (відсутності) медичних ознак моральної шкоди суд не вважає підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки наявність хронічного захворювання легенів, органів слуху та дихання у відповідача безумовно свідчать про те, що позивач відчував фізичний біль, знаходився на лікуванні, і ці обставини позбавляють його можливості реалізувати певні життєві намагання.

Стаття 237-1 КЗпП України закріплює право працівника вимагати відшкодування моральної шкоди, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз’яснень, даних в п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р. № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди”, обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спорів про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує обсяг заподіяних позивачу моральних страждань, а також фізичних страждань, характер і тривалість цих страждань, стан здоров`я потерпілого, його вік, наслідки професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

З урахуванням цих обставин, суд на підставі ст. 23 ЦК України визначає моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню позивачу, в розмірі 15000 грн., оскільки вважає, що саме такий розмір відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам розумності та справедливості.

На підставі ст. 142 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст. ст. 142, 247, 265-268 ЦПК України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” про стягнення моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, ЄДРПОУ 05747991) на користь ОСОБА_1 (40000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) 15000,00 (п’ятнадцять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, ЄДРПОУ 05747991) в дохід держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков