Рішення № 71785107, 18.01.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/10689/17

Провадження №2/592/274/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд міста Суми у складі:

головуючого судді – Косолап М.М.,

за участю секретаря – Павлович Ю.С.,

представника позивача – ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про визнання договору недійсним, стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

27.09.2017 р. позивач в особі представника звернувся до суду з позовом і свої вимоги мотивує тим, що 21.11.2015 р. між ним та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» укладено договір фінансового лізингу № 002508, предметом якого є транспортний засіб, а саме ЗАЗ Sens. Вартість предмета лізингу, на момент укладання договору, за договором становить 5880 доларів США з урахуванням ПДВ, згідно обмінного курсу долара США до української гривні, на фактичну дату укладання договору. На дату укладання договору гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становив 147000,00 гривень з ПДВ і 21.11.2015 р. ним сплачено 14700,00 грн. авансового платежу. 16.12.2015 р. він звернувся на адресу відповідача з проханням повернути сплачені кошти (авансовий платіж). 13.01.2016 р. відповідач надав відповідь, згідно якої зазначив, що необхідно звернутися ще раз та чітко вказати бажання розірвати договір, тоді договір буде розірваний згідно статті 12 п. 12.1. Вказує, що перший платіж був зарахований як адміністративний, який згідно умов договору поверненню не підлягає. Вважає, що договір містить несправедливі умови, порушує принцип добросовісності, що призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків і завдає шкоди позивачу як споживачу, а також не відповідає вимогам Закону України «Про фінансовий лізинг», Закону України «Про захист прав споживачів», Цивільного кодексу України. Фінансовий лізинг підлягає ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Зазначає, що у відповідача відсутня ліцензія для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб. Зі змісту договору лізингу, адміністративний платіж - це першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви платежу у квитанції на сплату. Вважає, що цей платіж не є витратами лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Складові першого лізингового платежу - «адміністративний платіж» виходить за межі переліку таких платежів, передбачених законом. Нечітке визначення підстав зміни вартості платежів, розміру предмету лізингу, порядку перерахунку з одночасним правом змінювати в односторонньому порядку ці умови, надають лише одному учаснику відносин право на збільшення платежів та вартості у формально правильній поведінці і призводить до позбавлення іншого учасника правовідносин можливості будь-яким чином впливати на зміну істотної умови договору. Договором передбачено право лізингодавця змінювати та розривати договір в односторонньому порядку, проте таке право в жодному випадку не передбачається для лізингоодержувача. Виконання зобов'язань забезпечено лише відповідальністю лізингоодержувача. При цьому адекватного захисту прав лізингоодержувача від неналежного виконання договірних зобов'язань лізингодавцем, умовами договору не передбачено. Договором, забезпечено захист інтересів лише лізингодавця, що свідчить про очевидний дисбаланс між правами та обов'язками сторін. Вважає, що п. 12.13 договору суперечить положенням п. 4 частини 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки, надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору - є несправедливою умовою договору. Вказує, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. З підстав визначених ст. ст. 203, 215, 216, 227 ЦК України просить визнати недійсним договір фінансового лізингу № 002508 від 21.11.2015 р. укладений між ним та ТОВ «лізингова компанія» ОСОБА_3 авто», стягнути з відповідача на його користь сплачені за договором кошти у сумі 14700,00 грн.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи у судове засідання повторно не прибув про причини неявки не повідомив, відзив не надав.

Заслухавши представника позивача, з’ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено наступні обставини.

21.11.2015 р. між позивачем ОСОБА_2, та відповідачем ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» укладено Договір фінансового лізингу № 002508 (далі – Договір) з додатками (а.с. 11-18).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору предметом фінансового лізингу по даному договору є транспортний засіб зазначений у даній статті та у специфікації (Додаток № 2 договору), а саме: ЗАЗ Sens. Вартість предмета лізингу на момент укладання даного договору зазначається у даному договорі, розмір авансового платежу вказується у даному договорі та Додатку № 1 до даного договору та є невід’ємною його частиною.

Згідно з Додатком № 1 вартість предмету лізингу становить 5880,00 доларів США; авансових платежів 50,00%; сума виплат авансового платежу 2940,00 доларів США; щомісячний авансовий платіж 245,00 доларів США; адміністративний платіж (10%) 588,00 доларів США; комісія за передачу (3%) 176,40 доларів США (а.с. 17).

Відповідно до п. 1.7 Договору предмет передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: Адміністративного платежу; Авансового платежу; Комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності Сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4 ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.6 ст. 9 даного договору.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, та діє протягом 78 календарних місяців, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов’язань сторонами за даним договором (п. 2.1 Договору).

Укладаючи даний договір сторони погодили вартість предмета лізингу, на момент укладання договору, у розмірі 5580,00 доларів США з урахуванням ПДВ згідно обмінного курсу долара США до української гривні, на фактичну дату укладання даного договору. На дату укладання цього договору згідно обмінного курсу долара США до української гривні, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становить 147000,00 грн. з ПДВ (п. 8.2 Договору).

Згідно п. 8.6 Договору усі поточні авансові та лізингові платежі по даному договору сплачуються лізингоодержувачем рівними частинами з 1-го по 10-е число поточного місяця на підставі наданих лізингодавцем рахунків та/або квитанцій.

Відповідно до п. 9.1 Договору авансовий платіж складає частину від вартості предмета лізингу в розмірі 50 відсотків від вартості предмета лізингу зазначеного у даному договорі та у специфікації.

Згідно п. 9.7 Договору кошти, які сплачуються лізингоодержувачем до моменту отримання предмета лізингу, незалежно від їх призначення яке вказується у квитанції, зараховується по даному договору у наступному порядку: Адміністративний платіж; Авансовий платіж; Комісія за передачу предмета лізингу; у разі наявності Сплата різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4 ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.6 ст. 9 даного договору.

Лізингоодержувач, який сплатив адміністративний платіж, частково або повністю сплатив авансовий внесок та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвати договір, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та надати реквізити особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 60 % від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 40 % лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає (п. 12.1 Договору).

На виконання умов Договору 21.11.2015 р. позивачем здійснено авансовий платіж на рахунок відповідача у розмірі 14700,00 грн. (а.с. 20).

15.12.2015 р. ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою, відповідно до якої просив повернути на його карту сплачені ним кошти та в продовж 14 днів повідомити про результат (а.с. 21).

На вказане звернення ТОВ «Лізингова Компанія «Ваш Авто» листом № 1367 від 13.01.2016 р. повідомила, що відповідно до даного договору ним було сплачені кошти у розмірі 14700,00 грн., які згідно п. 9.7 зараховані як адміністративний платіж. У разі якщо він виявить бажання розірвати договір, йому потрібно відправити відповідну заяву, в якій чітко вказати бажання розірвати договір, тоді договір буду розірваний згідно умов договору, а саме відповідно до ст. 12 п. 12.1. Зазначив, що ознайомившись з договором він прийняв всі його умови, що засвідчив своїм підписом. В самому договорі детально визначені всі його істотні умови, сплати платежів, отримання товару та інше. Умови договору є обов’язковими для виконання усіма його сторонами (а.с. 23).

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі – Закон) містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п’ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону – умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов’язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов’язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов’язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв’язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов’язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов’язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15.

Так, судом встановлено, що у Договорі фінансового лізингу № 002508 від 21.11.2015 р., укладеному між ОСОБА_2В та ТОВ «Лізингова компанія ОСОБА_3» виключені та обмежені права лізингоодержувача, як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства, тобто умови зазначеного договору, відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», є несправедливими, суперечать принципу добросовісності та його наслідком є дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

Крім того, спірний договір за своєю правовою природою є змішаним договором, містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України, укладений у письмовій формі, однак не посвідчений нотаріально.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Усупереч ст. ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності ліцензії для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на викладене, оскільки Договір фінансового лізингу № 002508, укладений 21.11.2015 р. між ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» та ОСОБА_2 укладено за відсутності ліцензії у відповідача для здійснення фінансової діяльності та нотаріального посвідчення спірного договору, а умови договору лізингу, відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, його наслідком є дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання договору недійсним та стягнення сплачених відповідно до нього грошових коштів у сумі 14700 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1280 грн. (640 грн. за вимогу немайнового характеру та 640 грн. за вимогу майнового характеру).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263, 264 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 – задовольнити.

Визнати недійсним Договір фінансового лізингу № 002508, укладений 21 листопада 2015 р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» та ОСОБА_2.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44, код ЄДРПОУ 39733392, р/р 26004482354 в АТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3», МФО 380805, м. Київ) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 14700 (чотирнадцять тисяч сімсот) гривень.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44, код ЄДРПОУ 39733392, р/р 26004482354 в АТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3», МФО 380805, м. Київ) на користь держави судовий збір у розмірі 1280 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд міста Суми шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 24.01.2018 року.

Суддя М.М. Косолап