Рішення № 71784982, 10.01.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/9594/17

Провадження №2-а/592/14/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Троценко Ю. Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - управління соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

05.09.2017 року представниця ОСОБА_1 за договором адвокат Санамян Ольга Олегівна звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми з адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та про зобов'язання вчинити певні дії, в якому вона зазначила про те, що позивач є пенсіонером, який отримує пенсію за вислугу строків служби, що підтверджується пенсійним посвідченням серія П № 054391. Позивач також є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 5912000122 від 18.11.2014 року) , у зв'язку із чим, після отримання довідки, позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення пенсії. Втім позивач на протязі тривалого часу пенсію, яка с єдиним джерелом існування пенсіонера, не отримує. З огляду на це позивач звернувся за допомогою до адвоката, яким було направлено запит на адресу відповідача з проханням надати інформацію, а саме: чи перебуває позивач на обліку в управлінні, у разі якщо перебуває - повідомити з якого часу, чи була нарахована та виплачена пенсія позивачу, повідомити - за який період або повідомити причини, відповідно до яких позивач не перебуває на обліку в управлінні. Отже, адвокатом було отримані листи відповідача від 23.06.2017 року та від 07.07.2016 року, в яких він всупереч чинному законодавству України, грубо порушуючи права та інтереси адвоката та його клієнта, відмовив у наданні запитуваної інформації, не зважаючи на те, що до адвокатського запиту були надані всі необхідні документи, що підтверджують право адвоката на отримання інформації щодо свого клієнта. Згідно ч. 3 ст. 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Так, відмова відповідача у наданні запитуваної інформації на адвокатський запит, унеможливлює сторону позивача надати суду докази того, що позивач звертався до відповідача із заявою про переведення та виплату пенсії за вислугу років, яка була призначена йому раніше, що позивач у встановленому законом порядку надав повний пакет документів до управління. Більш того, вона просить звернути увагу суду на характер відповіді відповідача. В даному випадку, відповідач особисто зазначає про те, що запитувана адвокатом інформація є конфіденційною та підлягає розголошенню лише за згодою ОСОБА_1, а це підтверджує факт того, що позивач дійсно звертався до відповідача та перебував/перебуває на обліку в управлінні. Відповідно до ч. 4 цієї ж статті суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Вона звертає увагу суду на наступне. Позивач не був проінформований у відповідності до вимог чинного законодавства України про конкретні причини, відповідно до яких відповідач не виплачує пенсію, а тому, оскаржувати будь які рішення/протоколи/акти ПФУ або УСЗН не маючи жодного доказу, не мав і не має можливості. З огляду на вищевикладене, вона вважає, що дії відповідача щодо зупинення виплати пенсії позивачу є незаконними, протиправними та такими, що порушують конституційні права позивача з наступних підстав: 1. Позивач є громадянином України й у відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV за наявності відповідного страхового стажу набув право на отримання пенсії за віком. Підстави для припинення виплати пенсії передбачені ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, якими є: виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 та ст. 46 цього Закону. П. 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07.07.2014) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок) , поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. П. 2.9 Порядку передбачено, що подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії) , повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік) . В той же час, Законом № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення виплати раніше призначеної пенсії, як відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи або не підтвердження факту проживання/перебування пенсіонера за місцем переміщення або не перебування на обліку у відповідному управлінні праці та соціального захисту населення. Згідно ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч. 1 ст. 49 цього Закону. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія. Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії. 2. Згідно ст. 4 Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону. Однак, навіть у разі скасування дії довідки, припинення виплати позивачу пенсії у зв'язку із її відсутністю, суперечить принципам, які закріплені в Конституції України та підставам, наведеним в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" . П. 1 ст. 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 24.12.2015 року довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи було вилучено з переліку документів, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, визначених Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року. Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.05.2017 року по справі № К/800/9994/17 та в багатьох рішеннях судів апеляційних інстанції, зокрема, в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 року (справа № 758/3567/17) ; ухвалах Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 року (справа № 235/1086/17) , від 19.07.2017 року (справа 235/1083/17) , від 22.06.2017 року (справа № 235/1085/17) . Все це аналогічні справи. Отже, у разі скасування довідки ВПО у відповідача відсутні законні підстави для відмови позивачу у виплаті йому пенсії та покладення на нього обов'язку щодо надання довідки про взяття на облік, як внутрішньо переміщеної особи. Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Пічкур проти України" , яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п. 51 цього рішення) . В п. 54 вказаного рішення суд зазначив, що наведених вище міркувань Європейському суду з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. В рішенні від 08.07.2004 року "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" , ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров'я" . Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників. Ч. ч. 1, 2 ст. 46 Закону України "Про загально державне пенсійного страхування" закріплено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах "Пічкур проти України" , "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" , як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006 року. В рішенні від 30.06.2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини) . При вирішенні справи суд враховує, що спосіб захисту порушених прав позивача має бути ефективним, тобто повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Таку правову позицію відображено, зокрема, в п. 145 рішення від 15.11.1996 року Європейського Суду з прав людини у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal у. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) . Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Крім того, Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних. З огляду на вищевикладене постанови Кабінету Міністрів України не є законами, а тому ці підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Надане вищевказаною статтею право деталізоване в Законах України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-ХІІ) та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-ІV) , зокрема, в ст. ст. 1, 8, відповідно. Зазначеними правовими нормами Законів визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених Законом № 1788-ХІІ. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого Законом № 1058-IV пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Вона просила суд звернути увагу на те, що на сьогоднішній день існує чимала кількість постанов судів першої інстанції та ухвал судів апеляційної інстанцій по справам за аналогічними позовами пенсіонерів, яким було відмовлено у виплаті пенсії УПФ відповідного району чи міста. Відповідно до практики, яка склалася та існує, суди визнають дії УПФ незаконними та зобов'язують УПФ відновляти виплати пенсії, а також виплачувати заборгованість за час невиплати, незалежно від того, чи існує або відсутня довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, чи скасована довідка, чи відмовлено у виплаті пенсії у зв'язку з не підтвердженням фактичного місця проживання особи та таке інше. Для ознайомлення, всебічного та об'єктивного розгляду справи судом, вона додає до позову рішення судів з аналогічних справ, які взяті з сайту Єдиного державного реєстру судових рішень ( справи № 235/1086/17, № 226/22/17, № 235/49/17, № 755/17842/14-ц, № 758/3567/17) . За приписами ст. 8 КАС України суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У даному випадку про порушення своїх прав позивач дізнався в день отримання листа на адвокатський запит, а саме: в липні 2017 року у зв'язку із чим, строк на звернення до суду у позивача не пропущений. З огляду на вищевикладене, беручи до уваги все зазначене у даному позові, вона вважає, що дії відповідача щодо невиплати позивачу пенсії є незаконними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та суперечать Конституції України. Відповідно до ч. 5 ст. 58 КАС України повноваження адвоката, як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи) , уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги або договором про надання правової допомоги. На виконання вимог закону, нею, як представницею позивача, надається до даного позову оригінал угоди про надання правової допомоги від 05.07.2017 року. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 99 КАС України; ст. ст. 8, 19, 24, 49 Конституції України; Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року; рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року; Конвенцією з прав людини, просила: 1. Визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) . 2. Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) нарахування та виплату пенсії з моменту її припинення та здійснити виплату заборгованості за весь час затримки (вхідний № 31167/17 від 05.09.2017 року) (а. с. 4 - 6) .

14.11.2017 року представник відповідача за довіреністю - головний спеціаліст-юрисконсульт відділу представництва інтересів Фонду в судах та інших органах головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області Свистун Денис Валерійович надав до канцелярії Ковпаквіського районного суду м. Суми заперечення у справі № 592/9594/17, в якому він зазначив про те, що ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.09.2017 року було відкрито провадження у справі № 592/9594/17 за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Головне управління вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. По-перше, питання призначення та здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам врегульовано Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 1706-VII від 20.10.2014 року (далі - Закон № 1706) та постановами Кабінету Міністрів України "Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" № 365 від 08.06.2016 року, "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей" № 595 від 07.11.2014 року, "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" № 637 від 05.11.2014 року, іншими нормативно-правовими актами. За інформацією управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб позивач перебуває на обліку в головному управління Пенсійного фонду України в Сумській області з 01.11.2014 року як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" . Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою № 5912000122 від 18.11.2014 року, наявною у матеріалах пенсійної справи (копія додається) . Згідно ст. 4 Закону України № 1706, п. 1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року (далі - Порядок № 509) , довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення та взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 вищевказаного Закону. П. 8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей" № 595 від 07.11.2014 року, встановлено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ) , які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Постановою Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" № 637 від 05.11.2014 року встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) , довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком № 509. Постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок призначення № 365) та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання. Згідно п. п. 4, 15 Порядку призначення № 365 територіальні органи Пенсійного фонду України на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам призначають і виплачують внутрішньо переміщеним особа соціальні виплати за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. Відповідно до п. 2 Порядку здійснення контролю № 365, п. п. 2, 5 Порядку № 509 структурі підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) ведуть Єдину інформаційну баз даних про внутрішньо переміщених осіб, держателем якої є Мінсоцполітики, до якої вноситься так інформація, а також здійснюють контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам; подання про припинення соціальної виплати вносять на розгляд комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. У разі прийняття комісією рішення про припинення соціальних виплат орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії припиняє соціальні виплати з місяця, що настає за тим, у якому прийнято відповідне рішення або з дня скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (п. п. 10, 13, 14 Порядку здійснення контролю 365) . Поновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі, припинених у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, здійснюється за рішенням комісії, прийнятим на підставі подання структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, що внесене разом з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї (п. 15 Порядку здійснення контролю № 365) . Повторне призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі у разі їх припинення з підстав скасування довідки внутрішньо переміщеної особи згідно ст. 12 Закону № 1706, можливе лише через шість місяців після такого припинення і виконання всіх процедур, необхідних для їх призначення, передбачених законодавством (п. 18 Порядку здійснення контролю 365) . Листом управління соціального захисту населення Путивльської РДА Сумської області № 03-08/3883 від 04.11.2015 року головне управління було повідомлено про відсутність позивача за місцем проживання (копія листа додається) , на підставі якої з урахуванням вимог чинного законодавства з 01.12.2015 року виплату пенсії позивачеві було припинено, за поновленням виплати пенсії заявник не звертався. Отже, зважаючи на викладене, головне управління діяло в межах повноважень та на підставі норм діючого законодавства України, а вимоги позивача є безпідставними, оскільки управління його прав не порушувало. Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, при цьому органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. По-друге, він вважає, що покладення суду про проведення перерахунку пенсії з 01.12.2015 року виходить за межі процесуальних строків, встановлених ст. 99 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів. При цьому відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Зазначені положення кореспондуються з нормами ст. 162 КАС України, які визначають повноваження суду при вирішенні справи по суті. Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку. Позивач щомісячно отримував пенсію, а тому кожного разу при отриманні пенсії в неналежному розмірі позивач мав змогу звернутись до суду за захистом на його думку порушеного права. Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Натомість позивачем не надано доказів поважності пропуску строку звернення до суду. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 49, 51 КАС України, він просив у задоволені позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі (вхідний № 41753/17 від 14.11.2017 року) (а. с. 45, 46) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.11.2017 року до участі в справі було залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - управління соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації Сумської області (41500, Сумська обл. , м. Путивль, вул. Кірова, буд. 93) (а. с. 62, 63) .

09.01.2018 року начальник управління соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації Куртова Світлана Володимирівна надіслала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заяву про розгляд справи без участі, в якій вона зазначила про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми заходиться справа № 592/9594/17 за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа - управління соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, яка призначена до розгляду на 10 годину 00 хвилин 10.01.2018 року. Вона повідомляє суд про те що взяти участь у судовому засіданні представник третьої особи не зможе у зв'язку з відсутністю виділених кошторисних призначень на відрядження у 2018 році. Вона просила суд розгляд справи № 592/9594/17 за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа - управління соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації провести без участі представника третьої особи (вхідний № ЕП-48/18 від 09.01.2018 року) (а. с. 70) .

25.09.2017 року представниця ОСОБА_1 за договором адвокат Санамян Ольга Олегівна надіслала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заяву, в якій на підставі ст. ст. 58, 59, 122 КАС України вона просила не відкладати розгляд справи і справу вирішити на підставі наявних у ній доказів. Вона просила розглянути справу у її відсутність та у відсутність позивача. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі (вхідний № 34051 від 25.09.2017 року) (а. с. 40) .

24.11.2017 року представниця ОСОБА_1 за договором адвокат Санамян Ольга Олегівна надіслала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заяву, в якій на підставі ст. ст. 58, 59, 122 КАС України вона просила не відкладати розгляд справи і справу вирішити на підставі наявних у ній доказів. Вона просила розглянути справу у її відсутність та у відсутність позивача. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі (вхідний № 43778 від 24.11.2017 року) (а. с. 66) .

В судове засідання представник відповідача не з'явився, що не є перешкодою для розгляду справи по суті. Таке повністю узгоджується та не суперечить положенням ст. 205 КАС України (а. с. 64) .

Оголосивши стислий зміст позовної заяви та заперечення на адміністративний позов, дослідивши наявні у справі докази справи, суд дійшов наступного висновку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, згідно ч. 2 ст. 77 КАС України.

Крім того, суд вважає за можливе взяти до уваги положення ч. 3 ст. 383 КАС України, згідно якій на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Із змісту п. 4 ч. 5 ст. 44 КАС України вбачається, що учасники справи зобов'язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Отже, оскільки відповідачем та представником відповідача, без дотримання імперативних приписів ст. 44 КАС України, не були подані суду всі наявні у них документи та матеріали, які могли бути використані як докази у справі; оскільки відповідачем та представником відповідача взагалі не було надано суду жодного переконливого, належного та допустимого доказу; оскільки відповідач та представник відповідача не довели, не доказали правомірності оскаржуваних рішення та бездіяльності головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, відтак суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - управління соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та про зобов'язання вчинити певні дії слід задовольнити повністю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 243, 251 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - управління соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) .

Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) нарахування та виплату пенсії з моменту її припинення та здійснити виплату заборгованості за весь час затримки.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції - Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: І.Г. Бичков